Швидке зростання й радикальне падіння: лізинг як надія реального сектору економіки на оперативне переозброєння сучасною технікою й технологіями під тиском кризи йде у список нереалізованих услід за будівельним ринком, фондовим та банківським. «Конячки», що працювали від фінансового підживлення, видворені у вимушені відпустки «до кращих часів». Корінь проблеми цих ринків і, зокрема, лізингу вже не стільки в раптовому скороченні зовнішнього фінансування, скільки в кардинальному падінні внутрішнього платоспроможного споживчого попиту.
У 2009 рік Україна, на думку експертів низки вітчизняних ринків, увійде з майже п’ятдесятивідсотковим зменшенням попиту на більшість товарів і практично всіх послуг. Попит уже практично не підтримується платоспроможністю, покупці, як фізичні, так і юридичні особи, максимально скоротили споживання, залишивши в переліку витрат статті, розраховані на життєзабезпечення. Для ринку лізингу, що зріс 2007 року в 500 разів до майже чотирьох мільярдів доларів США, це сьогодні вже може стати поштовхом до довгострокового заморожування або навіть до рецесії.
Разом із тим, для України необхідність розвитку ринку лізингових послуг, у тому числі завдяки іноземним гравцям, є гостро актуальною. За експертними оцінками, нашій країні потрібно не менш як $172 мільярдів інвестицій в основні фонди з метою їхнього оновлення, оскільки зношеність виробничих ресурсів, залежно від галузі, складає близько 60—90%. Цей фінансовий інструмент був надією на розвиток внутрішнього виробництва, підтримкою вітчизняного товаровиробника, опорою для зростання реального сектору економіки.
Подолавши законодавчі бар’єри, український лізинг за підсумками минулого року вибився в лідери, збільшивши вартість активів, переданих у лізинг, із 2 мільярдів 396 мільйонів гривень 2006 року до 14,1 мільярда гривень 2007 року. На 2008 рік експерти прогнозували деяке уповільнення темпів зростання, однак двократне збільшення вартості активів обіцяли, особливо на тлі перших кроків із коректування банківського споживкредитування, зокрема, і в автомобільному бізнесі. Однак розрахунки підвели: фінансова криза, паралізувавши банківську систему, кардинально відкоректувала плани лізингодавців. До кінця четвертої декади 2008 року фінансування лізингових компаній, за даними Українського об’єднання лізингодавців, скоротилося в 10—30 разів, залежно від напряму діяльності та зовнішніх фінансових джерел. Лізингодавці у свою чергу урізують власні лізингові програми, не маючи жодної впевненості в поверненні вкладених коштів.
Поки що послуги лізингових компаній обходяться споживачам дешевше, ніж банківські кредити. Компанії просять за лізинг терміном до п’яти років у середньому 19—22% річних, тоді як середня банківська ставка з автокредитів у гривні вже перевищує 30%. Однак навряд чи всі лізингодавці скористаються проблемами банків. За даними профільного об’єднання, дві третини лізингових компаній в Україні повністю залежать від кредитних коштів, власниками частини з них є банки. Дефіцит коштів у банків обумовлює уповільнення темпів зростання лізингового ринку в Україні й призводить навіть до згортання діяльності окремих учасників цього ринку. У деяких компаніях, наприклад, уже не надають послуг новим клієнтам, для перевірених же споживачів роблять жорсткішими умови обслуговування. Так, наприклад, одна з компаній, що надають у лізинг автотранспорт, оголосила перехід на «пільгову лізингову програму», в якій за мінімальними річними ставками стоїть малопривабливий термін лізингу, розрахований не більш ніж на один рік. При цьому для купівлі авто необхідно відразу сплатити 50% його вартості.
У зв’язку з описаними тенденціями, експерти прогнозують зростання ставок із лізингу вже в найближчі місяці. Причому навіть ті лізингові компанії, що мають доступ до відносно дешевого фінансування, не стануть демпінгувати.
Гострою проблемою розвитку вітчизняного лізингу, крім дефіциту фінансів, є також незавершене законодавство, що регулює діяльність у цій сфері. Для вирішення цього комплексу питань у вересні поточного року при УСПП була створена комісія з питань лізингу. За результатами другого засідання комісії, присвяченого протидії кризовим тенденціям, було прийняте рішення внести зміни до чинного законодавства України щодо стабілізації та вдосконалення лізингових правовідносин, як у сфері залучення фінансових активів у реальний сектор економіки. Зокрема, пропонується внести поправки до таких законодавчих актів України: Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закон України «Про податок на додану вартість», Закон України «Про фінансовий лізинг», Закон України «Про виконавче виробництво», Декрет Кабінету Міністрів України «Про державне мито». Однак прогнозувати, коли будуть прийняті зміни до нормативно-правової бази, сьогодні не береться ніхто...
Тому вітчизняні лізингодавці вважають за краще не говорити про свої перспективи на 2009 рік, покладаючи всі надії на прийняття дієвого антикризового законодавчого пакета, з реалізацією якого повинна бути надана максимальна підтримка економіці України.
