Неоднозначні дії Нацбанку на міжбанківському ринку та ускладнений доступ до міжнародних фінансових ресурсів призвели до зростання кредитних ставок для населення та підприємств, змусивши їх понервувати. Що сьогодні насправді відбувається у банківській системі та чи є підстави стверджувати, що у ній визріває криза, «Дню» розповідав перший заступник голови правління ЗАТ «Дочiрнього банка Сбербанку Росії» (колишній Банк НРБ) Владислав КРАВЕЦЬ.
— Насправді кризи ліквідності в банківській системі немає. Ситуація дійсно складна, але вона б’є по тих, хто особливо активно залучав гроші для кредитування з міжбанківського ринку. Хто ж не гнався за підвищеними прибутками, за показником збільшенням об’ємів активних операцій, а працював у спокійному, нормальному режимі, намагаючись дотримуватися розумного співвідношення між розривом своїх пасивів та активів, той почуває себе впевненіше.
— То розмови про дефолти серед малих і середніх банків безпідставні?
— Дефолти сьогодні неможливі, бо у нашій банківській системі відсутня суттєва криза активної частини банківських портфелів. На нашому ринку працює обмежена кількість фінансових інструментів. Якщо весь світ використовує набагато більше інструментів, і через це існує загроза руйнування банківських портфелів, то у нас дуже простий і зрозумілий банківський портфель активних операцій: кредити, цінні папери, міжбанк...
— Однак залишаються проблеми з доступом на зовнішні фінансові ринки для наших банків, які цього року повинні повернути інвесторам не менше семи мільярдів гривень. Де вони братимуть гроші?
— Іноземні інвестори розуміють, що якість активів банків-позичальників нормальна. Але через складну ситуацію на українському ринку і неможливість проведення рефінансування чи отримання іншого кредиту на вигідних умовах, вони погоджуються продовжити термін виданого кредиту.
— Можливо українським банкам час зайнятися депозитною політикою і підіймати ставки?
— Малі та середні банки цим вже займаються. Адже залучати гроші потрібно у тій країні, де працюєш. Я вважаю, що депозитні ставки у гривні можуть збільшитися до 20% річних, а у доларові — до 13— 14%. Однак лише депозитами справу не вирішити. Пасивна база наших банків складається з двох частин: внутрішньої і зовнішньої. Якщо для фінансування банківських потреб зовнішня складова недоступна, то її повинна замінити внутрішня. Українське населення сьогодні не настільки багате, щоб надати додаткові ресурси для всіх цих банків. Тому банкам не обійтися без зовнішніх запозичень. Вони можуть зростати в ціні або надаватися під жорсткіші вимоги, але без них — ніяк.
— Настільки подорожчають зовнішні запозичення для банків?
— Банки вже відчувають цю проблему, бо нещодавно рейтингове агентство Standard&Poor’s понизило кредитний рейтинг України. Наш банк, як і багато інших українських гравців, проводить переговори про залучення зовнішніх кредитів. Наші потенційні партнери вже завили, що капітал подорожчає. Очікується, що його вартість зросте на 1—2% від можливої ціни залучення грошей, яка існувала до зниження рейтинговим агентством кредитного статусу країни.
— Чи підтримуєте ви думку про те, що сьогодні зростає відсоток «поганих» кредитів у банківських портфелях?
— Це питання викликає серйозне занепокоєння серед банкірів. Справа в тiм, що багато бізнесів спрямовані на розвиток за рахунок кредитних коштів. Практика їх повернення часто передбачає рефінансування залучених підприємством кредитів. І це нормально. Однак сьогодні банки не можуть надати у потрібному обсязі фінансування для розвитку української економіки. До того ж, існує накопичений грошовий попит через те, що багато українських підприємств не змогли вийти на IPO або провести облігаційні запозичення. Все це позначається на якості бізнесу. Дехто з банківських клієнтів не може вчасно повернути гроші, пояснюючи все їх фізичною відсутністю, мовляв за нинішніх економічних умов всі гроші задіяні у роботі. Комусь не повернули з бюджету ПДВ, хтось недоотримав якихось компенсацій з бюджету. Сільгоспники пояснюють банкам, що частково почати розраховуватися вони можуть у серпні, з нового врожаю. І банки стикаються з непростим вибором: або йти назустріч клієнту, і при цьому погіршувати якість власного кредитного портфелю та створювати під такі ризики грошові резерви, або ж витискувати з клієнта свої гроші.
— Настільки серйозна проблема зараз? Нацбанк озвучив свою цифру, а Standard&Poor’s говорить про неповернення більше половини виданих кредитів?
— Насправді Standard& Poor’s дуже перебільшив. Збираючись з колегами «по цеху» і обговорюючи всі питання, можу сказати, що ми болісно сприйняли таку цифру. Не зрозуміло, звідки вона взялася, і, яка логіка її розрахунку. Здається, що це розраховано на певну кон’юнктуру, і цифра не відображає реального стану справ. Реальна ж ситуація може бути гіршою на 10— 15% від озвученої Нацбанком цифри, тобто коливатися в межах 1,65—1,7%. Але це абсолютно нормальні показники для банківської системи України.
— Чи можна уникнути погіршення ситуації?
— Якщо й надалі попит на позиковий капітал для вітчизняної економіки не задовольнятиметься, то ці ризики залишаться до нового року. Я думаю, що саме тоді стабілізується ситуація з ресурсами на зовнішніх ринках і великі банки задовольнять свої кредитні потреби.
— А дії Нацбанку?
— Сьогодні вони направлені на обмеження споживчого кредитування у портфелях банків.
— Вони розраховані на зменшення інфляції...
— Грошову масу стиснули, боротьба з інфляцією продовжується вже чотири місяці, а банки працюють.
— Скільки часу можна використовувати такий антиінфляційний засіб без нанесення суттєвої шкоди банківській системі?
— У будь-якому підручнику з економіки написано, що інфляція зумовлюється відсутністю достатньої пропозиції товарів. На споживчому ринку знаходяться гроші, які не забезпечені реальним товаром. У боротьбі з інфляцією повинен бути комплексний підхід, який включає, в тому числі, у невеликому обсязі, й дії Нацбанку. Влада зі свого боку повинна проявити політичну волю у боротьбі з корупцією, стимулювати податкові пільги для пріоритетних галузей економіки, запроваджувати принцип «єдиного вікна» для бізнесу, підтримувати малий та середній бізнес і багато іншого. Судова система повинна працювати нормально, а не в режимі «аукціону». Це непрості заходи, які розраховані років на п’ять. У підсумку потрібно прийти до того, що інфляція стримуватиметься не накопичуванням на казначейському рахунку грошей, а достатньою пропозицією товарів та послуг власного виробництва.
За нинішніх умов банківська система починає працювати не на розвиток реального сектору економіки, а на заробляння грошей за рахунок малих і середніх банків, яким видають нічні кредити під 20—40% річних. Скажіть, навіщо кредитувати завод, фабрику, малий чи середній бізнес, мати клопіт з оцінкою, страховкою, різними заставами, якщо банк може спокійно віддати гроші на тиждень, два невеликим банкам під 25% річних? На ділі така ставка перекладатиметься на бізнес, на ту ж економіку. Позичальникові нікуди подітися: він бере ці гроші навіть під високі відсотки. Потім закладає їх у вартість своїх товарів чи послуг, і через певний час все це «виливається» у новий виток інфляції.
— Який сигнал для бізнесу означає встановлення курсу гривні у межах 4,85 плюс-мінус 4%?
— Я вважаю, що нашій країні взагалі потрібно відходити від будь-яких гривневих коридорів. Можете собі уявити, щоб у Японії був коридор? А у США? А у нас він існує. Навіщо? Щоб підприємства планували свою діяльність? Та вони й так з цим чудово справляються. Цей курс для ринку виконує більше роль стимулу. Наприклад, сьогодні на міжбанківському ринку долар можна продати за 4,60 гривні, але існує ймовірність, що Нацбанк може викупити його за курсом 4,80 гривні. Тобто відбувається накопичування банками заявок, які потім за вищою ціною викуповує Нацбанк. Сформований регулятором курс допомагає йому підтягувати ринковий курс до офіційного. Я вважаю, що повинен бути ринковий курс, який формується попитом і пропозицією грошей на ринку без участі регулятора.
— Тобто, ви за «вільне плавання» гривні?
— Звичайно. Гривня повинна «плавати», як і будь-яка інша валюта. Але через недостатню міць та стабільність нашої економіки виникають перекоси між виходом регулятора на ринок (для викупу надлишку валюти) та наявним курсом, який поступово рухається вниз.
— Що заважає Нацбанку відпустити гривню?
— Все залежить виключно від наявності політичної волі. Я думаю, що Нацбанк все чудово розуміє. І рано чи пізно «вільного плавання» гривні не уникнути. Банки вже пережили цей офіційний курс, а економіка живе і розвивається за ринковим курсом.
— Як ви оцінюєте шанси на перетворення гривні у конвертовану валюту?
— Я б не поспішав пропагувати ідею абсолютної конвертованості гривні. Україна ще не займає у світовій економіці того об’єму зовнішньоекономічних операцій, який вимагає абсолютної конвертованості національної грошової одиниці. Що таке конвертованість? Це коли існує вільний перетік української валюти між країнами. Коли зовнішні інвестори можуть вільно купувати та оперувати нашою гривнею у світових бізнес-операціях, або якщо людина спокійно може обміняти у будь-якому закордонному обміннику гривню на місцеву валюту. Я не думаю, що сьогодні нашим громадянам це дуже потрібно. Інша справа, якби Україна більше експортувала, тоді дійсно потрібно. Адже в інші країни слід виходити з власним капіталом. Україна сьогодні — чистий імпортер, тому для початку необхідно ратувати за вирівнювання сальдо торговельного балансу.
— Не можу не запитати, як вам працюється на посаді першого заступника голови правління Сбербанка Росії? Які з російських компаній стали вашими клієнтами?
— Працюється досить комфортно в тому плані, що наш материнський банк надав чіткі та зрозумілі ліміти повноважень на Україні. Це дозволяє працювати впевнено. Він не змушує нас при вирішенні кожного питання їхати до Москви і все погоджувати, погоджувати — як сьогодні працюють деякі наші колеги із західних дочірніх банків. Стосовно клієнтів, то зараз відбувається досить жорстка боротьба з нашими російськими колегами-конкурентами, тому на даному етапі я утримаюсь від відповіді.
— Коли до Києва приїжджав Герман Греф, одним із основних напрямків у розвитку української «доньки» він назвав іпотеку. Як позначилась нинішня економічна ситуація на таких планах?
— Ми не відмовляємося від своїх планів. Так співпало, що на фоні труднощів із ліквідністю на українському ринку, Сбербанк Росії інвестував у наш банк $150 мільйонів. Це дозволяє нам активно працювати у напрямку іпотеки. Зараз завершується робота із розробки продуктового ряду, з формування точок продажу в областях. Всі ці заходи спрямовані ще й на перетворення банку з більш корпоративного на універсальний.
— Під які ставки видаватимете іпотеку і чи практикуватимете видачу без первинного внеску?
— Ми працюватимемо за ринковими ставками, які відрізнятимуться на один відсоток. Плануємо, що іпотека у гривні коштуватиме у межах 16% річних, а у валюті — 12%. Стосовно кредитування без первинного внеску, особисто я не прихильник. Якщо клієнт не може внести хоча б якийсь відсоток за кредит одразу, значить він всі ризики перекладає на банк. Тобто, існує потенційний ризик того, що клієнт не зможе якісно обслуговувати виданий кредит. Потрібно робити хоча б 5—10% первинного внеску.
