Як відомо, проект бюджету на 2005 рік відзначався величезною кількістю запропонованих поправок. Всього від депутатських фракцій та груп, окремих народних обранців, представників Нацбанку та інших суб’єктів законодавчої ініціативи їх надійшло близько трьох тисяч. Серед них є низка пропозицій, спрямованих на врегулювання питань щодо державного боргу України та механізмів його погашення. Найбільш раціональні пов’язані із необхідністю прийняття відповідного закону, підготовленого підкомітетом ВР iз питань державного боргу, запозичень та інвестицій, який очолює наш співрозмовник — народний депутат України Володимир МАЙСТРИШИН.
— Якою на сьогодні є ситуація із державним боргом?
— Сума боргу перевищує млрд. Найближчі три роки будуть піковими щодо навантаження на державний бюджет через боргові виплати. Після дефолту 1999-го та реструктуризації у 2000-му ми отримали відстрочку і до 2003-го розраховувалися тільки за відсотки. Сьогодні розроблено реальні механізми мінімізації витрат, які конче необхідні під час подальших масових виплат.
— Чи можна сказати, що свого часу було зроблено позики, які тепер не можна погасити?
— Ні, навпаки, ми скрупульозно по них розраховуємось, поняття «невиплати» боргу для України взагалі не існує. Світове економічне співтовариство постійно підвищує наш рейтинг як країни-позичальника. Наразі ми вже маємо плюс дві позиції та майже зрівнялися з Великою Британією. Чим вище рейтинг, тим менші відсотки встановлюватимуться на нові кредити. Водночас нас завжди турбувала тільки своєчасність виплат, а над тим, як їх можна зменшити, не замислювалися. Ось куди повинна бути направлена наша робота, наслідки якої можуть реально дати до казни десятки, а то й сотні мільйонів гривень. Великим є не борг, а видатки, які на нього припадають. Так, у Сполучених Штатах розмір позик складає 80% від внутрішнього валового продукту, у нас — 20% і менше. Але в Америці видатки на борг занормовані законом і не можуть перевищувати 10%, а в Україні вони в середньому складають 20%, і треба терміново законодавчо врегулювати поступове зменшення нормативу видатків, пов’язаних iз боргом. Так, щоб змусити уряд працювати над поліпшенням структури боргу, для уникнення піку боргових навантажень.
— Чому ж в Україні відсутня відповідна законодавча база?
— Проект закону «Про державний борг України» перебуває в апараті Верховної Ради уже понад рік. На жаль, депутатам наразі не до цього. Але без його прийняття запровадження будь-яких новацій позбавлене сенсу. Передусім необхідно виписати механізм здешевлення видатків, який є дуже простим: надання уряду можливості дострокового погашення боргів.
Конкретні пропозиції я сформулював у листі до голови Верховної Ради України. Володимир Литвин, зі свого боку, схвалив запропоновані ініціативи й доручив відповідальним особам прискорити винесення цих питань на розгляд зали. Також вважаю доцільним проведення парламентських слухань із цього питання за участю науковців-економістів, широкого кола експертів.
— Коли можна очікувати розгляду цього законопроекту?
— Тільки після виборів, коли ситуація в сесійній залі стабілізується.
— Але ж подібний проект закону раніше уже було зареєстровано…
— Той законопроект пропонував закріплення практики роботи з державним боргом, яка існує на сьогоднішній день. На відміну від нього наш варіант більш динамічний, передбачає ширший спектр застосування фінансових інструментів. Його підтримано Мінфіном, Нацбанком і Рахунковою палатою.
— Чому розплачуватися «за рахунками» підприємців часто доводиться державі?
— Така тенденція дійсно існує. На сьогодні «за того хлопця» з бюджету сплачено понад 80% усіх отриманих під гарантії уряду позик, тобто лише кожну п’яту гривню позичальники повертали самостійно. Невиплачені кредити, свого часу взяті під гарантії уряду, складають ,7 млрд., це 10% від загальної суми боргу.
Стандартною є така ситуація: на підприємство, яке має безліч боргів, приходить новий інвестор. В угоді пункт про їхнє погашення прописаний одним із перших, але інвестор взяті на себе зобов’язання виконувати не поспішає. Тож держава, замість того щоб самотужки розраховуватися із кредиторами, повинна або наполягати на стягненні виплат, або ставити питання про націоналізацію підприємства. Водночас для бізнесменів потрібно розробити гнучку систему розстрочок на поступове здійснення виплат. Тобто слід вирішувати проблему з урахуванням інтересів обох сторін. Ця норма закладається в закон про бюджет вже два роки поспіль.
— До речі, у якій валюті здійснюються розрахунки?
— 11% наших відрахувань прив’язані до євро. Таким чином, одночасно з девальвацією долара по відношенню до цієї валюти збільшується й термін, необхідний на їхнє погашення. Світова практика підтверджує, що більш вигідним є орієнтир не на жорстку прив’язку до однієї валюти, а до так званого «кошика валют» чи хоча б двох основних валют — євро та долара США.
— Скільки ще зовнішніх запозичень Україна потребує?
— Існує ряд важливих напрямків, які потребують інвестицій, перш за все — комунальна сфера, енергозбереження. Такі капіталовкладення швидко окупаються, і світові фінансові організації готові нам допомагати. Простий приклад: вода, яку ми п’ємо, досі хлорується, тоді як в усьому світі вона проходить етапи озонування. Для переобладнання системи водоочищення в окремо взятому місті потрібно не так вже й багато — декілька сот тисяч гривень, але в бюджеті коштів на це не передбачено. «Вливання» зі сторони потрібно спрямовувати в першу чергу на оновлення господарчого комплексу, перебудову об’єктів внутрішньої інфраструктури. Методом факторного впливу легше вирішити глобальні проблеми на рівні цілої держави: охорона здоров’я, енергетичні витрати тощо.
