У чергу за «державною допомогою» стає все більше й більше представників вітчизняної економіки... Аграрії — не виключення. Адже горезвісна фінансова криза «відрегулювала» світовий попит на сільськогосподарську продукцію до кінця поточного року... у бік зниження. Несприятливу картину доповнив на здивування високий урожай, що зійшов поточного року не лише на вітчизняних сільгоспвиробників, але й на їхніх колег у Європі. Названі фактори та плюс низька конкурентноздатність вітчизняної галузі, маловигідний українському АПК вступ до СОТ призвели до того, що без спеціальних податкових преференцій українські аграрії 2009 року ризикують вийти «на нуль», якщо не опуститися «в мінус».
Падіння цін на сільгосппродукцію на світовому ринку восени поточного року протверезило вітчизняних виробників у їхніх надіях на високий прибуток від реалізації щедрого врожаю. Більше за інших постраждали виробники зерна, вартість якого, за оцінками різних експертів, впала від 30 до 45%. Більш того, вже найближчим часом в Євросоюзі збираються підвищити мито на імпорт зерна з країн СНД... унаслідок надлишку власного злакового «золота». Так, наприклад, польські аграрії впевнені, що демпінг цін на зерно на світовому ринку спровокував саме український фураж. Їх підтримують, лобіюючи свої інтереси, словацькі та французькі колеги, внаслідок чого чекати від Європи милості нашим виробникам, що зробили цього року ризикову ставку саме на зерно, не доведеться. «Високі ціни на сільгосппродукцію, про які говорили ще на початку року, вже минули. Зараз світові й українські ціни на більшість видів продукції рослинництва знизилися, і багато які аграрні компанії в буквальному значенні знаходяться на грані виживання», — зазначив президент Українського клубу аграрного бізнесу (УКАБ) Алекс Ліссітса.
Переосмислюють свою необачність і українські виробники рапсу, заклавши під цю технічну культуру величезні площі, а сьогодні не маючи перспектив для збуту. До війни за внутрішній ринок готуються й цукровики — пролунала перспектива збільшення 2009 року ліміту імпорту в Україну очеретяного «сирцю».
Однак у найменш вигідному положенні при обставинах, що склалися, опинилися молочники. І без того не особливо бажані гості в Європі, вітчизняні виробники молочної продукції 2009 року і зовсім залишаться при своїх інтересах. Дорога на російський ринок для більшості з них закрита з політичних мотивів, на європейський ринок продукт, що не відповідає світовим стандартам, не пропустять. Виробляти молоко для внутрішнього споживання в зв’язку з розривом, що збільшується між закупівельною ціною молока в селян і кінцевою вартістю готової молочної продукції, стає просто нерентабельною. А якщо 2009 року уряд, через «неуважність» залишить молочників ще й без останньої підтримки у вигляді податкових пільг, криза може розвинутися не лише в економіці цієї галузі, але й на молочних полицях продуктових магазинів, що відверто загрожує соціальними наслідками.
Український клуб аграрного бізнесу рекомендує уряду та парламенту, не зволікаючи, сформувати дійові механізми підтримки галузі в середньостроковій перспективі, й, насамперед, на 2009 рік. Зокрема, аналітики наполягають на прийнятті в пакеті антикризових документів, що готується вітчизняним політикумом, також законопроекту № 3024 «Про внесення змін до деяких законів України про оподаткування сільськогосподарських товаровиробників». Разом із тим, в УКАБ вважають, що при ухваленні даного документа у другому читанні доцільно також врахувати норми законопроекту «Про внесення змін до Закону України «Про податок на додану вартість», приділивши при цьому особливу увагу молочній галузі. Це, за словами Ліссітси, пов’язано з тим, що урядовий законопроект № 3024 не передбачає збереження підтримки приватних сільських господарств, які проводять до 60% всього обсягу вітчизняної м’ясомолочної продукції. При цьому, якщо дотації при реалізації м’яса на переробляючі підприємства передбачені програмами бюджетної підтримки, то виробники молока, якщо за них не заступляться законодавці, ризикують втратити всю державну підтримку. А якщо врахувати, що приватні сільські господарства виробляють приблизно 70% вітчизняного молока, стане зрозуміло, якими будуть наслідки.
При цьому експерти аграрного ринку звертають увагу парламентаріїв на той факт, що така, а також інша виправдана економічною ситуацією державна підтримка галузі передбачена так званими зеленим і жовтим кошиками Угоди про сільське господарство СОТ, тому не суперечать взятим Україною на себе торговельним зобов’язанням. Разом із тим запропоновані заходи — не повноцінний порятунок вітчизняного АПК, що підхопила «фінансову хворобу», а всього лише «гроші на ліки».
