Держстат опублікував дані, які дають можливість дати попередні оцінки розвитку економіки України за II квартал і перше півріччя 2019 року. Реальний ВВП України у II кварталі 2019 року порівняно з І кварталом виріс на 1,6%. А, якщо порівнювати з II кварталом минулого року, зріс на 4,6%. Цей рекордний з 2016 року показник призвів до низки схвальних оцінок. Пропоную розібратися, чи насправді ситуація в українській економіці дає серйозний привід для оптимізму.
У міру переходу економіки до чергового технологічного укладу деякими експертами послідовно формується думка, що роль промисловості в економіці знижується. Я не погоджуюся з такою точкою зору, вважаю, що у світовій економічній історії не було країн, які процвітали би тривалий час, але при цьому не мали б розвинутої промисловості. Тому варто говорити не про роль промисловості як такої, а про зміну пріоритетних галузей у структурі промисловості — від низькопередільних з невисокою доданою вартістю до інноваційно-високотехнологічних та високомаржинальних.
В Україні з таким переходом справи йдуть не дуже добре, але перейдемо до цифр. Індекс промислової продукції за січень — червень 2019 року порівняно з аналогічним періодом минулого року продемонстрував дуже скромний показник, склавши 100,5%. Зростання на 0,5% не особливо вражає. Ще менш приємна ситуація, якщо з основою основ промисловості будь-якої більш-менш індустріально розвинутої країни — він в Україні склав (перше півріччя 2019 року до першого півріччя 2018 року) 99,9%. Тобто спостерігається зниження на 0,1%.
Звичайно, у структурі переробної промисловості є як лідери, так і аутсайдери. Причому серед лідерів, що приємно, є високотехнологічні сектори. Зокрема, якщо порівнювати перше півріччя 2019 року з аналогічним періодом минулого року, то на 7,4% зросло виробництво залізничних локомотивів і рухомого складу. Ризик блокади портів на Азовському морі зберігається, а можливе перевезення вантажів у чорноморські порти, як про це говорили під час торішнього листопадового загострення, стримує саме недостатня кількість локомотивів і вагонів — відтак зазначене зростання виробництва дуже важливе. В основному успіх пов’язаний з роботою Крюківського вагонобудівного заводу, який виробив 15 локомотивів General Electric і близько 3 тис. вантажних вагонів. Пасажирських вагонів було вироблено лише шість. Хоча на тлі показника за аналогічний період минулого року — жодного, і це непогано.
Є ще більш вражаючі цифри. Так, на 42,9% зросло виробництво металообробних машин і верстатів, на 35,8% виробництво побутових приладів, на 24,3% виробництво машин та устаткування для добувної промисловості й будівництва. Песимісти скажуть, що зростання відбулося з досить низької бази, але, хоч би як там було, цифри вражають.
Окремо стоїть виробництво ювелірних виробів та біжутерії — в першому півріччі 2019 року воно зросло на 35,6% порівняно з аналогічним періодом 2018 року. Якщо це було підкріплено платоспроможним попитом, залишається порадіти за українських жінок, котрі змогли порадувати чоловіків.
Тепер розбавимо це відро меду важкою бочкою дьогтю. Падіння виробництва цукру на 33,2% особливо цікаве на тлі затяжного зниження ціни на цукор, яке спостерігалося увесь 2018 рік і майже всю першу половину цього року. Ймовірно, були пройдені якісь умовні рівноважні точки, про що свідчить зростання цін на цукор у липні поточного року порівняно з липнем минулого року на 6,5%.
Втім, куди тривожніше падіння на 46,7% виробництва електродвигунів, генераторів і трансформаторів, на 35,6% електророзподільної апаратури, на 35,3% акумуляторних батарей. На 26,4% за січень — червень 2019 року порівняно з аналогічним періодом 2018 року знизилося виробництво електроосвітлювального обладнання, на 26,5% виробництво автотранспортних засобів, причепів і напівпричепів. Виробництво вузлів, деталей та агрегатів для автотранспортних засобів, що логічно, теж значно зменшилося — на 27,5%.
Як бачимо, насправді в технологічних секторах переробної промисловості України ситуація вельми неоднозначна. Є динамічно зростаючі сектори, але є і не менш динамічно падаючі. Тому великого приводу для оптимізму, на мою думку, немає.
Ситуація в домінуючих для української промисловості видобувних секторах радше виглядає сприятливо: ростуть видобуток нафти і газу (на 5%), кам’яного та бурого вугілля (на 4,8 %), залізних руд (на 2,7%). Як і досить непогана ситуація в нетехнологічній частині переробної промисловості. У першому півріччі 2019 року порівняно з аналогічним періодом минулого року виробництво металоконструкцій для будівництва зросло на 16,6%; чавуну, сталі та феросплавів збільшилося на 2,9%, труб — на 5,6%. Але все це за мірками сучасного технологічного укладу — виробництво низькомаржинальних напівфабрикатів. Однак саме на них, як і раніше, припадає найбільша питома вага в промисловості України. І це не дає змоги з оптимізмом дивитися на майбутнє.
А що ж виявилося причиною зростання дійсно бурхливого зростання ВВП України (нагадаю, якщо порівнювати II квартал цього року з II кварталом минулого року, зростання склало 4,6%)? Прес-служба Міністерства економічного розвитку і торгівлі повідомила, що причина цього полягає в активізації інвестиційної діяльності, активізації роботи металургійних та аграрних компаній. Коректно оцінити цю точку зору складно — на сайті Держстату є відомості про капітальні інвестиції лише за І квартал.
Швидше за все, є дві ключові складові такої динаміки. Перша — зростання роздрібного товарообігу: на 10,3% січень — червень поточного року до відповідного періоду 2018 року і на 7,8% в II кварталі 2019 року порівняно з II кварталом минулого року. Неабиякою мірою це пов’язано зі зростанням доходів населення. За підсумками червня, номінальна середня зарплата зросла на 8,1 % у річному вимірі. Однак досить тривалий період зростання зарплат, що спостерігається в нашій країні, вказує на те, що без підвищення продуктивності й ефективності праці підвищення зарплат може загальмуватися, якщо і зовсім не припинитися. Тим більше, що однією з причин зростання зарплат є масова трудова міграція, потенціал якої, ймовірно, підійшов до межі.
Друга ключова складова гарної динаміки ВВП — зростання в сільському господарстві. Індекс сільськогосподарської продукції за січень — червень цього року зріс на 5,8%, у II кварталі 2019 року порівняно з II кварталом минулого року — на 6,3%. До речі, в агрокомплексі ситуація передбачувано продовжує поліпшуватися — за сім місяців індекс сільгосппродукції склав 112%. І ось тут постає запитання, яке я ставив собі не раз і яке турбує мене дедалі більше: як довго сільське господарство зможе залишатися основним тригером економічного зростання України?
Зараз же можу констатувати наступне: незважаючи на досить пристойні темпи економічної динаміки України, до якості зростання залишаються серйозні запитання. Особливо, якщо розглядати проблему крізь призму сучасної технологічної парадигми.
