Уперше в цьому році у травні зростання економіки не зазнало сповільнення. У лютому в порівнянні з січнем висхідний рух ВВП зменшився на 0,7%, а у березні та квітні відповідно на 0,6% та 0,1% (порівняно з попередніми місяцями). Зростання на 7,9% за п’ять місяців повторило кумулятивну динаміку попередніх чотирьох. Траєкторія підйому свідчить, зокрема, і про те, що монетарна політика Нацбанку не втрачає ефективності.
Водночас, привертають увагу дві обставини, що характеризують головний макроекономічний індикатор. Дані за місяць завжди є попередніми. Наближеними до реалій можуть бути лише квартальні показники. Але і вони теж пізніше коригуються. Наприклад, за оперативною статистикою у першому півріччі 2006 року зростання становило 5%, а за уточненою — 5,4%. Тому оцінка зростання ВВП за січень—травень цього року після чергового уточнення попередніх даних може буде скоригована, за моїми припущеннями, на 0,1—0,2%. Друга обставина полягає в тому, що статистику за травень слід аналізувати, взявши до уваги базу порівняння. Якщо цього не зробити, то темп зростання ВВП виглядає як незмінний. І багато хто матиме завдяки цьому можливість спекулювати. Але зростання ВВП за 5 місяців 2006 року було на 1,3% вищим, ніж за 4 місяці. З урахуванням цього факту динаміка за січень— травень 2007 р. не є нульовою. Вона може бути оцінена як висхідна.
Такого відчутного посилення динаміки ВВП у цьому році ще не спостерігалося. За січень—березень темпи зростання ВВП знизилися до 8% з рівня 8,6% за січень—лютий, тобто на 0,6%. Проте з урахуванням змін у базі порівняння відповідного періоду минулого року за перший квартал поточного року сталося посилення динаміки зростання ВВП на 1,1%. У травні зроблено ще більший крок: п’ятимісячне зростання ВВП з урахуванням змін у базі було на 1,3% вищим, ніж за попередні чотири місяці (1,3%—0%).
Таким чином, енергія економічного зростання залишається достатньою, щоб «перекрити» ефект збільшення бази порівняння 2006 року. Торік у червні згадана база знову зміцніла — на 1,4% (з 4 до 5,4%). Це була найвища місячна зміна у бік підвищення за минулий рік. Тому червневе цьогорічне тестування економіки на здатність утримувати прискорений формат зростання ВВП, можливо, буде переломним. Адже, починаючи з липня 2006 року, місячні темпи ВВП вже не піднімалися на одновідсоткову позначку.
На запитання щодо здатності української економіки мобілізувати додаткові рушії підйому відповість червень. Сьогодні було б ще передчасним робити висновок, чи був травень «ексклюзивним». Галузі, які забезпечували драйвінг економіки не поступалися за активністю зростання тим, які його гальмували. У експертній спільноті, на жаль, поширені недостатньо підкріплені розрахунками сумніви щодо можливості нейтралізувати спад темпів зростання в промисловості й будівництві прискоренням у інших галузях.
Однак наші оцінки такого «симбіозу» показують, що галузі, які зробили позитивний внесок у економічну динаміку, разом виробляють 55,6% ВВП (за структурою 2006 р.). Уповільнення ж спостерігалося у галузях, які вробляють 44,4% ВВП, а саме: у сільському господарстві (1%), добувній промисловості (0,8%), переробній промисловості (0,4%), будівництві (1,6%) і за рахунок зменшення чистих податків на продукти на 0,3%.
У галузях, що прискорили рух, сумарна середньозважена динаміка становила 2,9%, а в галузях уповільнення — 4,1%. Але більш висока питома вага галузей, в яких виробництво валової доданої вартості прискорилося, дозволила «перекрити» їх більшу прирістну динаміку в галузях гальмування росту. Крім того, за нашими оцінками, як вже вказувалося, попередня статистика травня може бути уточнена.
А вже з липня різко зменшиться ефект бази порівняння. Стане прозорішою картина загроз і каталізаторів зростання. Серед загроз чи не найбільша формується можливими втратами від неврожаю. За інших рівних умов вона може уповільнити темп зростання ВВП з 7,9% до 7,4%.
Інша загроза полягає у тому, що в промисловості та будівництві вже з’явилися ознаки послаблення зовнішнього і внутрішнього інвестиційного попиту. Чи можна вважати таку тенденцію «охолодженням економіки»? За рівних умов, кумулятивна динаміка з урахуванням понижувального впливу сільського господарства, промисловості і будівництва може скоротитися до 7,2%.
Несприятливим фактором є й те, що інвестиційна спільнота переживає передвиборчий дискомфорт. Щоправда, почало долатися відставання споживчого попиту від минулорічного графіку. Але цього може виявитися недостатньо, щоб перекрити стабілізацію кон’юнктури зовнішнього попиту на метали й інші продукти традиційного експорту.
Це погіршить загальну динаміку ВВП ймовірно ще на 0,2%. Тобто за інших рівних, крім змін у вищезазначених факторах, умов зростання ВВП уповільнився до 7,0%. Економіка відчуває «кисневе голодування», тому що затягнулася і стала нестерпною приватизаційна пауза. Можна очікувати, що потенціал притоку іноземних інвестицій дещо послабиться. Це не дозволить компенсувати тимчасову пасивність вітчизняних інвесторів. Ще приблизно 0,6% прирістної динаміки ВВП може бути втрачено у зв’язку із двократно більшим, ніж рік тому, дефіцитом торговельного балансу. Зазначені загрози, які не дозволяють наразі прогнозувати зростання ВВП до кінця року на рівні більше 6,4%, не є невідворотними.
Прогноз можна покращити, якщо політична криза остаточно скінчиться: буде швидко обрано керівництво парламенту та уряду, своєчасно прийнято бюджет країни, який дасть необхідні орієнтири інвесторам. Не має права бути пасивним і Нацбанк. Його роль полягатиме в тому, щоб за урядової підтримки закласти у літні місяці підвалини для низької інфляції та достатній запас для утримання цінової стабільності в несприятливому для річного показника інфляції четвертому кварталі. Це підтримає на плаву споживчу активність і відновить апетит інвесторів до ризиків, підкошений у передвиборчий період.
Підвищення зарплат і пенсій може додатково посилити споживчий попит, а відтак і зростання ВВП. Те ж стосується і літнього курортного сезону, сприятливого для посилення ролі сфери послуг. Нацбанк за умов низької літньої дефляції або цінового плато, що вписується в 0,1—0,2% місячної інфляції може ще раз на 0,5% знизити процентні ставки (облікову та рефінансування).
Ще до кінця року уряд може (і повинен) використати ресурси економічного зростання за рахунок активізації руху малого і середнього підприємництва.
І не слід уже зараз орієнтувати громадську думку на недооцінку навіть і 4—6% зростання ВВП. За умов практично безперервного тиску складних передвиборчих настроїв згаданий орієнтир можна вважати цілком прийнятним.
