Іншим разом читаємо: ті ж горохівчани плідно співпрацюють із австрійською
фірмою «Пізец». А йдуть до Австрії не абищо — справжні грабові дрова: за
кордоном з них отримують дуже красивий і високоякісний папір для діловодства.
Отака вона, «плідна співпраця»: закордон за безцінь одержує нашу сировину
й виготовляє з неї першокласну й недешеву продукцію.
Ще один приклад «плідної співпраці» — луцьке швейне підприємство «Волинь»,
яке контактує з французькими фірмами. Французи привозять до Луцька свої
матеріали, тут з них шиють красиві речі, які потім продаються у Парижі
за казковими цінами. Тим часом луцькі швачки при повній завантаженості,
в кращому випадку, одержують за місяць 80 грн.
А от швейники з райцентру Стара Вижівка набилися у партнери до луцької
фабрики «Лучанка», яка виконує замовлення французьких, бельгійських та
голландських фірм. І що ж? Старовижівська швейна фабрика за кожен готовий
виріб (шиють переважно бриджі) одержує одну гривню 98 копійок. І лише половина
цієї суми йде на оплату праці робітниць. Однак швачки й цьому раді, бо
ліпшої роботи у селищі все одно немає.
— Кожен рятується, як може, — каже голова Волинського обкому профспілки
працівників текстильної та легкої промисловості Василь Томашевський. —
Нічим не можемо зарадити. Ще гірше те, що й підприємства від такої співпраці
з закордоном нічого не одержують на розвиток виробництва. Відпрацюють свій
ресурс іще діючі технологічні лінії — тоді кінець.
