Дешеві кріплені вина явно стали на заваді виробникам дорожчих... Тому вони запропонували ввести мінімальні ціни на продукти виноробства та підвищити акцизний збір на низькоякісний алкоголь. На думку провідних українських виробників винної продукції, через такі кроки з роздрібної торгівлі просто на очах зникнуть як нелегальний алкоголь, так і неякісна продукція легальних виробників. Також представники виноробної галузі закликають до встановлення мінімальних цін на вино в оптово-роздрібній торгівлі. «Хоча це не ідеальний і не зовсім ринковий метод, але він найбільш ефективний сьогодні», — запевняє керівник Департаменту маркетингу компанії «Алеф-виналь» Анатолій Коган. За допомогою встановлення мінімальних цін вдалося очистити ринок від нелегальної та неякісної коньячно-горілчаної продукції, стверджують експерти.
Очевидно, неякісні кріплені вина так допекли деяких виноробів, що вони навіть почали називати цей продукт образливим словом «шмурдяк», маючи на увазі дешевий алкогольний продукт, який стилізується під натуральне вино, а насправді містить в собі й воду, і доданий цукор, і спирт невиноградного походження, і барвники, емульгатори та ароматизатори. Але конкуренцію дорожчій продукції «шмурдяк» складає не в якісному контексті — споживачі частіше купують кріплені вина тому, що вони набагато дешевші.
Цьому директор з маркетингу і продажу закритого акціонерного товариства «Одесавинпром» Володимир Маслєнков наводить реальний приклад — прямо на прес-конференцію приносить дві пляшки вина, які купив у магазині незадовго до виступу перед журналістами. Ціна купленого товару вражає — всього 5,18 гривні за пляшку. «Для того, щоб ми не були голослівні з колегами, мій ранок почався з магазину, де я придбав це вино», — розповідає він.
Яка ж собівартість такого алкогольного напою? Маслєнков пояснює: торговельна націнка на цей товар складає 20—25%. Вирахувавши всі податки, отримуємо вартість вина в пляшці — 2,7 гривні. «Навіть необізнаній людині зрозуміло, що пляшка коштує близько 70—80 копійок, етикетка — близько 20 копійок... У цю пляшку влили продукт із собівартістю 1,2 гривні за літр», — підраховує Маслєнков. Разом з тим, кілограм винограду минулого року коштував 1,8—2 гривні, а для виготовлення літра вина необхідно приблизно 1,5 кілограма ягід. Ось і закрався у виноробів сумнів, що не може бути це вино повністю виноградним. «В Україні стільки винограду не росте, скільки виробляють вина», — заявив Маслєнков.
Якісне натуральне вино повинно коштувати в роздрібній торгівлі не менш як 14—15 гривень, а якщо воно дешевше, то це, на думку фахівців, свідчить про те, що продукт був виготовлений «в тіні», або не дотримувалися технології виробництва. На думку голови правління Одеського коньячного заводу Роберта Гулієва, сама технологія виробництва такого вина, що, в принципі, є фальсифікатом, дозволена законом. Тому 60% виноробних компаній виготовляють кріплені вина. Хоча подібне вино, на думку Гулієва, навіть за кордон не вивезеш — його конфіскують при перетині кордону.
Саме для таких алкогольних виробів представники галузі й вимагали підвищити вартість акцизного збору. Кілька аргументів: акциз на міцні вина не змінювався з 2004 року, сьогодні він становить 50 копійок за літр — винороби ж вимагають, щоб ця сума сягала 10 гривень.
Представники галузі навіть звернулися з відповідним листом до прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко, в якому зазначили, що за підсумками 2008 року 45% виробленого та реалізованого вина в Україні складають кріплені міцні ординарні виноградні вина. В той же час, надходження від акцизного збору до державного бюджету йдуть за рахунок іншої виноробної продукції — за період 2007 року лише 14% від сплаченого акцизу з виноробної продукції надійшло від реалізації кріплених міцних (з додаванням спирту етилового ректифікованого) ординарних виноградних вин. Таку ситуацію винороби пояснюють тим, що діючий нині порядок розрахунку акцизного збору на такі вина не відображає високого (18% об’ємних одиниць і більше) вмісту спирту в них.
«Наразі не існує економічних чи виробничих підстав утримувати таку низьку ставку акцизного збору чи сплачувати акцизний збір без прив’язки до вмісту спирту в продукції», — йдеться в листі. Тому винороби виступають за зміну порядку розрахунку акцизу — його необхідно нараховувати пропорційно кількості спирту в продукції.
Збільшення акцизу, вважають представники виноробної галузі, забезпечить надходження податків до державного бюджету від виробників кріплених вин у 20 разів! Також це дасть змогу мінімізувати тіньовий обіг та стимулювати високу якість продукції. І насамкінець, запевняють вони, доти, доки виробництво та продаж низькопробного виноградного вина підтримуватиметься державою — у вигляді низьких ставок акцизного збору та відсутності контролю якості — Україна не зможе стати повноцінною виноробною країною.
Але є щодо цього питання й інша думка, яку висловив заступник голови правління корпорації «Укрвинпром» Володимир Фуркевич. «Як правило, підвищення акцизного збору веде до підвищення роздрібної ціни, підвищення ціни зменшує попит споживача на міцні десертні вина, відповідно зменшуються і об’єми виробництва», — аргументує Фуркевич. І навіть тим, що в результаті збільшаться надходження до бюджету, переконати його колеги не змогли. «Ми багато разів розглядали це питання, і щоразу переконувалися, що з підвищенням акцизу надходження в бюджет не збільшуються, а навпаки, — зменшуються», — вважає експерт, адже з підвищенням ціни падає попит.
