Асоційована з Європейським Союзом Україна отримала можливість використовувати найкращий досвід об`єднаної Європи у веденні усіх сфер народного господарства і особливо тих, де відчуваються певні труднощі. До них, безумовно, належать малий і середній бізнес, чий розвиток у нашій країні стримується недостатнім фінансуванням, зокрема труднощами у кредитуванні та інвестуванні. Тим часом Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом відзначає, що серед видів діяльності з фінансових послуг є й такий її вид, як фінансовий лізинг.
АЛЬТЕРНАТИВА БАНКАМ
«Лізинг може бути однією з тих рушійних сил, які відкриють потенціал малого бізнесу в Україні», — наголосив керівник проекту USAID «Трансформація фінансового сектору» Роберт Бонд, розповідаючи про європейський досвід фінансування малого та середнього бізнесу через лізинг. За його словами, лізинг може запропонувати привабливу альтернативу фінансування на прийнятних умовах, він має величезний потенціал для зростання, якщо створити йому належний нормативно-правовий режим і режим оподаткування. В такому разі «лізинг зможе відігравати в Україні таку ж роль, яку він виконує в Європі», впевнений Бонд.
Колега Бонда, експерт USAID Іван Вишневський, відзначає, що останнім часом в Україні спостерігається тенденція зростання в малому і середньому бізнесі частки інноваційних та ІТ-компаній, для яких банківське кредитування здебільшого є недоступним і які часто долають цю ваду, звертаючись за послугами лізингу.
Тим часом розвиток лізингових послуг стримується тим, що відповідний український закон було прийнято 20 років тому і вже не відповідає сучасним вимогам. Вишневський вказує, що менше 4% малих і середніх підприємств країни користуються послугами лізингу, тоді як у Польщі проникнення лізингу в МСБ, згідно з опитуваннями, становить 39%, а у Естонії — 34%.
«Нам є куди зростати», — констатує Вишневський. Відзначивши, що діючий закон про лізинг було ухвалено 20 років тому, він нагадує китайський вислів, в якому йдеться про те, що найкращий час посадовити дерево був 20 років тому. «Зараз у нас другий найкращий час, щоб посадовити дерево, — говорить він, — будемо сподіватися, що нам вдасться посадовити новий сад і через певний час ділитися з іншими державами досвідом надання лізингових послуг малому і середньому бізнесу».
Голова Держфінпослуг Ігор Пашко змалював не дуже привабливу картину сьогоднішнього ринку лізингових послуг. За його словам, 202 компанії-виробники, що надають у лізинг свою продукцію, зареєстровані в очолюваній ним структурі, а 428 компаній — фінансові установи, зареєстровані у відповідному державному реєстрі. З останніх реально оперують лише 8. Проте протягом 2016 року фінансовими компаніями та юридичними особами, що мають право надавати послуги фінансового лізингу, укладено більше 9 тисяч відповідних угод (на 5 тисяч більше, ніж попереднього року) на загальну суму 9,7 мільярда гривень, а загальна вартість договорів зросла на 56%.
«Перспективи використання фінансового лізингу в Україні значно недооцінені», — підкреслює, презентуючи відповідний закон (№6395, зареєстрований 19 квітня), перший заступник голови комітету Верховної Ради з фінансової політики та банківської діяльності Михайло Довбенко, і вказує, що співавторами документу стали 11 народних депутатів з різних політичних сил.
Незважаючи на оптимістичні очікування відновлення банківського кредитування, реальна статистика, за словами Довбенка, демонструє досить погані тренди. «Нацбанк переконує, що у банків є значна ліквідність. А ми знаємо про велику потребу в кредитуванні, — констатує народний депутат. — Та банки не кредитують. Навпаки, їхній кредитний портфель зменшується. Тож треба залучати інші інструменти, щоб пожвавити український бізнес. І ми хочемо привернути увагу до фінансового лізингу».
І ЗНОВУ ПРО ДОВІРУ
«Цим законопроектом ми хочемо подолати кілька законодавчих перепон для лізингу, — розповідає Довбенко, — ввести захист лізингової компанії від недобросовісних дій лізингонабувачів, через які знижується обсяг реального надання таких послуг широкому колу клієнтів. Бувають і такі ситуації, коли лізингодавці зловживають своїми правами щодо клієнтів, зокрема фізичних осіб, що підриває довіру між сторонами та зменшує реалізацію потенціалу фінансового лізингу».
Ми усвідомлюємо, відзначає Довбенко, що пропоновані норми не вирішать усіх існуючих проблем, тому що українські лізингові компанії ще не володіють достатнім ресурсом, щоб задовольнити потреби ринку. У зв`язку з цим народний депутат вітає ухвалене днями рішення Європейського банку реконструкції та розвитку про видачу кредиту в національній валюті на $20 мільйонів одній із найбільших лізингових компаній України. Це, на думку Довбенка, є свідченням готовності міжнародних фінансових інституцій кредитувати український приватний бізнес у гривні, знімаючи таким чином питання валютних ризиків.
Конкретизуючи положення законопроекту, перший заступник голови комітету відзначив, що в новому законі передбачено норми, які встановлюють право фізичної особи-лізингоотримувача відмовитися від договору фінансового лізингу та умови повернення йому всіх платежів, сплачених до цієї відмови. На рівні Кримінального кодексу майно, що знаходиться у лізингу, буде прирівняно, з метою протидії шахрайству, до заставного майна.
Окрім того, ставки державного мита та нотаріального посвідчення договорів фінансового лізингу, оренди і суборенди транспортних засобів мають встановлюватися на рівні засвідчення договорів застави.
ПОДВІЙНЕ ПОКАРАННЯ
Довбенко також вказує, що розробка нового варіанту закону дозволить парламентарям повніше врахувати думки і побажання учасників ринку. Останні, звісно, вітають ініціативу комітету. Директор асоціації «Українське об`єднання лізингодавців» Марина Масіч називає створення нового законопроекту справжнім святом для своєї галузі.
Однак в неї є й серйозні претензії до авторів. Зокрема, на її думку, законопроект жодним чином не стосується податкової сфери. За її словами, у лізингодавців існує така проблема, як ПДВ при поверненні предмета лізингу. «Коли ми потерпаємо від несплати платежів і відтак змушені повертати надане у лізинг вже частково зношене обладнання, ми несемо, так би мовити, подвійне покарання за недобросовісного лізингоотримувача», — розповідає Масіч, а також нагадує про ті рішення Верховного суду України, які вперше в історії юриспруденції практично створюють умови для безоплатного користування (предметами лізингу).
Окрім того, керівник асоціації самокритично розповідає, що на ринку є 10—15 компаній, які дуже активно працюють, мають регіональну мережу і начебто надають техніку в лізинг. Та потім, користуючись спеціально закладеними до угод пастками для лізингоотримувачів, відсуджують кошти за так звані консультаційні послуги. «За рахунок таких шахраїв відбувається дискредитація лізингу», — відзначає Масіч і висловлює сподівання, що у новому законі будуть враховані й такі колізії.
