Не вщухають розмови про зміст підписаного урядом України та Китаю меморандуму про надання кредиту для розвитку вітчизняного аграрного сектору. Остаточні умови домовленостей поки що погоджують. Але головний месидж наведення торгових мостів у азійському напрямку — бажання вийти зі своїм продуктом на нові ринки. Орієнтація на азійський напрямок — дуже вдалий вибір, особливо якщо зважати на бездонність його внутрішнього ринку. Однак стати повноцінним потужним гравцем на цьому та інших ринках Україна зараз навряд чи зможе, бо затяжна земельна реформа, тривалістю 20 років, заважає іноземним інвестиціям повірити в реальність аграрних перспектив нашої країни. Однак в галузевому міністерстві оптимістично налаштовані і заявляють про готовність зняти мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення, бо вже, мовляв, ухвалено закон про електронний земельний кадастр. Утім, така радість передчасна. Друга складова успішного проведення земельної реформи — законопроект «Про ринок земель» — через різнополярність поглядів на його основоположні норми змусив депутатів відкласти його ухвалення в другому читанні. Тому брати відповідальність за остаточну редакцію цього закону доведеться вже депутатам нового скликання. Як у таких умовах підтримувати імідж надійного виробника та постачальника аграрної продукції українському АПК? Як уникнути ризиків появи нового земельного «монстра» після створення державного Земельного банку? Про основні аспекти земельної реформи та нинішні нагальні проблеми агропромислового сектору в ексклюзивному інтерв’ю «Дню» розповів міністр аграрної політики та продовольства України Микола ПРИСЯЖНЮК.
— Розкажіть детальніше про підсумки домовленостей із Китаєм?
— Одне з основних завдань для міністерства — пошук нових ринків збуту сільгосппродукції та можливостей інвестування в аграрний сектор. Наповнюваність українського бюджету поки що не дає нам змоги змагатися з рівнем фінансової державної підтримки АПК в ЄС. Втім, Україна має родючу землю — і цей козир слід розіграти з максимальною користю і мінімальною шкодою для сектору.
Китайський ринок нам дуже цікавий, бо він величезний. Зараз уряди обох країн шукають спільні правила взаємовигідної торгівлі. Підписаний Меморандум передбачає виділення Китайським експортно-імпортним банком у 2013 році 3-х мільярдів доларів. Деталі співпраці зараз погоджують. Але можу сказати, що гроші виділятимуть траншами. Хотілося, щоб ці кредити пішли в довгострокові проекти задля імпортозаміщення певних товарів, наприклад, у секторі машинобудування чи виробництва засобів захисту рослин. Але кредити треба повертати. Українські ж реалії свідчать, що на етапі розрахунків проектів вони прибуткові та швидкоокупні, але на практиці часто виникають проблеми. Тому за попередніми домовленостями з китайцями кредити буде спрямовано аграріям як обігові кошти. Тобто це короткострокові проекти. Натомість Україна зобов’язується щороку постачати кукурудзу до Китаю в обсязі 2—2,5 мільйона тонн.
Китайська сторона хоче від нас також і гарантій. Щоб це буде конкретно — домовленості поки що немає. Розглядається кілька варіантів: державні гарантії за рахунок бюджетних коштів або форвардні контракти з поставки кукурудзи. Тобто загалом формат співпраці з Китаєм — форвардне фінансування аграріїв у пікові періоди (жнива, посівна кампанія) для задоволення їх потреби в обігових коштах.
— Чи буде використано досвід Китаю з підтримки експорту? І чи планує міністерство вжити якихось заходів, щоб стимулювати аграрний експорт?
— Стимулювання експорту — це збільшення надходжень валюти в країну, зростання доходів бюджету та поліпшення умов роботи аграріїв. Я це розумію, але поки що фінансова експортна підтримка агросектору законодавчо обмежена. З одного боку, обмежує угода з СОТ, а з другого Податковий кодекс, де також немає фінансових стимулів. Поки що змінити цю ситуацію не можемо. Залишається робити ставку на залучення іноземних компаній та інвестиційних фондів, які сьогодні допоможуть АПК вийти на нові ринки.
— Днями парламент підтримав в цілому законопроект «Про розмежування земель комунальної і державної власності». Коли, за вашими прогнозами, завершиться процес розподілу цих земель?
— На сьогодні органами місцевого самоврядування та виконавчої влади поки що прийнято близько 5 тисяч рішень про розмежування на площу близько 10 мільйонів га. І цей процес треба завершити якнайшвидше, бо він прискорить реформу місцевих бюджетів і розвиток територій. Поданий документ мінімізує фінансові витрати на розмежування, що довгий час було бар’єром завершення розподілу, а закладений у ньому механізм дасть змогу після прийняття законопроекту протягом двох років звершити розмежування земель державної та комунальної власності.
ДО КІНЦЯ ЛИПНЯ 2012 РОКУ РОЗПОЧНЕТЬСЯ СТВОРЕННЯ ЗЕМЕЛЬНОГО БАНКУ
— Цим документом також передбачено запровадження Земельного банку. Хто буде його регулятором?
— Оскільки банк виконуватиме не тільки комерційну функцію (кредитуватиме під заставу землі), але й розпоряджатиметься державною землею, то він виконуватиме ще господарську функцію. Тому за втілення державної політики в земельній сфері відповідатиме Кабінет міністрів, а за банківські операції — НБУ. Наглядова рада Земельного банку буде сформована з 15 осіб (по п’ять від Адміністрації Президента, Кабміну та МінАПК і НБУ).
— І все-таки, хто буде найголовнішим у цьому банку, адже «земельна ковдра» дуже тепла?
— Земля — це та точка, від якої сьогодні треба продовжувати розвиток агросектору. Уряд не створює цей банк, аби хтось ним «порулив». Ефективна робота Земельного банку стане способом збереженням надійного іміджу українського агропромислового сектору в очах інвесторів.
— Коли розпочнеться створення цього банку?
— Минулої середи постанова про створення банку розглядалася Кабміном, але через зауваження її повернули на доопрацювання. Ми розраховуємо, що до кінця липня 2012 року розпочнеться створення Земельного банку. Аби створити та запустити земельний банк необхідно не менше 8—12 місяців.
— Експерти попереджають, що запропонована модель створення цього банку породить «земельного монстра», який витіснить із земельних операцій всіх інших учасників. А той, хто ним керуватиме, на власний розсуд визначатиме, кому дати, а кому — ні державні землі в оренду. Як можна уникнути такого розвитку подій?
— Справді, ставлення населення до управління держави бажає кращого. Мене це теж хвилює. Але подивімося, як поводять себе країни-власники родючих ѓрунтів. Вони не випускають цей привабливий земельний ресурс з-під державного володіння, натомість країни, які мають гроші, але без землі, хочуть придбати цей ресурс, тому й тиснуть. Україні варто зберегти землі у власності держави і не піддаватися зовнішнім тискам. Сьогодні більшість українських земель розпайовані, а кожна ділянка має власника. Втім, є ще ділянки без господаря, не розпайовані. Ці землі держава повинна забрати, перетворити на великі масиви, здавати в оренду і отримувати економічний зиск від їх ефективного обробітку. Якщо цього не зробити, то земельного рейдерства не уникнути. Бажаючі поживитися нічийними чорноземами знайдуться дуже швидко. І проблема земельного рейдерства турбує особливо, бо воно зародилося і стало процвітати після приватизації промисловості. І ми боїмося, щоб воно не перекинулося на землі.
— Та воно вже там...
— Такі випадки є, але не в законодавчому полі, бо легального ринку землі ще немає. Земельні махінації сьогодні — це обман власників паїв у питанні оформлення оренди та земельних актів тощо.
— Запобігти появі земельного «монстра» може допомогти чітке приписання вимог до орендарів. Ваша точка зору як міністра: які саме вимоги мають бути поставлені до потенційних орендарів державної землі?
— Ефективне використання сільськогосподарських земель і підтримка родючості ѓрунтів відповідно до тих природно-кліматичних зон, де земля знаходиться.
— Миколо Володимировичу, однією з перешкод зволікання з винесенням на друге читання законопроекту «Про ринок землі» учасники ринку називають відсутність кінцевого рішення щодо того, надавати право власності на землю юридичним особам чи ні. А ви як вважаєте, чи треба йти на компроміс щодо цього питання? Якщо так, то де його межа?
— Доки земля набере реальну вартість, продавати її мають лише власники паїв, а купувати — тільки фізичні особи — громадяни України.
— На скільки років треба встановлювати таку норму?
— Я рекомендуватиму прийняти її без жодних часових обмежень, а ситуація покаже. Якщо власники землі будуть готові продавати її юридичним особам, тоді парламент може внести відповідні зміни в закон. Але я — не прихильник продажу землі юридичним особам. На мій погляд, земельний пай — це власність, яка забезпечує стабільний дохід завдяки механізму оренди.
АЛЬТЕРНАТИВА ЗАБОРОНІ ПРИДБАННЯ ЗЕМЛІ ЮРОСОБАМи — НЕОБМЕЖЕНА ЗА ОБСЯГАМИ ДОВГОСТРОКОВА ОРЕНДА
— Щодо оренди. Експерти попереджають: обмеження права оренди 10% всіх земель в області та зосередження в руках однієї компанії не більше 50 тис. га загалом по країні спровокує хвилю негативу в сільському господарстві. Адже сьогодні 252 компанії вже орендують більші території. Якщо їх змусять виконувати цю норму, то виникне дилема з приводу того, з ким продовжувати оренду, а з ким її розривати. Може, краще було б не обмежувати право оренди для юридичних осіб?
— Коли Кабінет Міністрів подав законопроект «Про ринок земель» у парламент, то в ньому був пункт про заборону купівлі землі юридичними особами, але за ними зберігалося право вільної оренди. Однак у результаті «творчості» депутатів і бажання окремих його представників швидко сподобатися виборцю цей документ спотворили, вихолостили, розбалансували, і в нинішньому варіанті законопроект «Про ринок землі» взагалі становить загрозу для збереження тих механізмів, які дають змогу сьогодні збирати рекордні врожаї в Україні. Якщо законопроект «Про ринок земель» піде на друге читання в нинішньому вигляді, я буду виступати категорично проти обмеження права оренди для юридичних осіб. На мій погляд, альтернативою заборони купівлі землі юридичними особами може стати необмежена за площею довгострокова оренда цих земель. У Європі тільки 30% власників земельних паїв самостійно їх обробляють, а решта здає в оренду, бо для них це — стабільна стаття доходів.
— Парламент підтримав ініціативу про використання біоетанолу в бензинах. Як вважаєте, виробництво біоетанолу має стати державною монополією, чи цим повинен займатися приватний сектор?
— Біоетанолом має займатися приватний капітал, а не держава. На мій погляд, з 76 державних спиртових заводів для виробництва спирту має лишитися 30, а решту 46 слід продати приватному бізнесу для переоснащення виробництва під виробництво біоетанолу.
— Ваш прогноз: які економічні зиски отримають українські виробники зернових від початку торгів нашого збіжжя на Чиказькій товарній біржі?
— Вихід на Чиказьку біржу української пшениці принесе стабільну ціну на зернові та прозорість у торгівлі зерном. Україна першою з країн СНД вийшла на цей майданчик. Тепер питання про недбалих трейдерів, які, щойно розпочинаються жнива, стоять із мішками під комбайном і закуповують зерно за ціною, вдвічі нижчою від тієї, яка буде за кілька місяців, відпаде. Чому? Ф’ючерсний контракт дає прогнозовану ціну на зерно практично за півроку до появи врожаю. Тобто сільгоспвиробник завчасно отримує сигнал від світового ринку про те, якою буде ціна наступного року. І цей сигнал вагомий та авторитетний, бо базується на аналізі світової кон’юнктури ринку збіжжя.
Наступним кроком стане прийняття у вересні закону про складські розписки. Їх успішно використовують у Бразилії. Що це дасть? Ф’ючерсні контракти та складські розписки дадуть змогу сільгоспвиробнику залучати кошти під майбутній урожай не тільки у банків, але й зернотрейдерів. Чому сьогодні міжнародні зернотрейдери не проплачують форвардні контракти в Україні? Вони бояться, що не отримають назад товар або кошти. А ф’ючерсний контракт і складська розписка — це стовідсоткова гарантія, що товар вони отримають.
У СІЧНІ-ЛЮТОМУ 2013 РОКУ В УКРАЇНІ розпочне роботу ТОРГОВИЙ МАЙДАНЧИК ЧИКАЗЬКОЇ БІРЖІ
— Але темпи освоєння біржі повільні...
— Справді, перший контракт заключили на поставку 120 тис т, але перший крок завжди страшно робити. Я певний, що ці обсяги з кожним місяцем зростатимуть. Процес прискориться наступного року, коли в січні-лютому 2013-го в Україні почне працювати торговий майданчик Чиказької біржі. Зараз іде підготовка до його запуску.
— Вихід на Чиказьку біржу урізує повноваження уряду стосовно самовільного встановлення заборони на експорт зернових. Ви до цього готові?
— Держава не отримує великого задоволення від введення обмежень на експорт, бо під табу потрапляє не тільки експорт, а й залучення інвестицій в український АПК. Але до того, про що ви кажете, ми готові. Є механізми та резерви, які гарантують Україні надійну продовольчу безпеку протягом року. Крім того, наші внутрішні виробники та переробники сільгосппродукції, у тому числі зерна, стають більш-менш незалежними й самі формують резерви на рік. У нас вистачить зерна для забезпечення потреб внутрішнього ринку. Щоб забезпечити продовольчу безпеку на рік, потрібно 6 мільйонів тон продовольчого зерна, а цьогорічний урожай зернових очікується в обсязі 44 мільйонів тонн. Використовуючи для власних потреб тільки 65% обсягів виробництва агропродукції, Україна має всі можливості, щоби зосередитися на постачанні своєї продукції на зовнішні ринки. Звичайно, залишається питання соціального забезпечення продуктами харчування незабезпечених верств населення. Але тут мають працювати механізми цільової дотації на харчі.
— А буде цього року заборона експорту зерна?
— Україна має значні перехідні залишки — 12,6 мільйона тонн. Крім того, діє угода з зернотрейдерами про те, що обмеження експорту не може прийматися урядом без їх попередження. Сьогодні підстав для заборони експорту поки що немає.
— Яким ви бачите структуру українського АПК через 5—10 років?
— До 2020 року одноосібники будуть виробляти мінімум 40% усієї сільськогосподарської продукції. Тобто роль їх та малих підприємств буде посилюватися поряд із великими господарствами. У процесі земельного реформування важливо не втратити українського селянина-одноосібника. Тому вже сьогодні бюджет переорієнтовується на підтримку малих підприємств, селян-одноосібників і на створення кооперативів. До речі, тенденція зі створення кооперативів радує: за перший квартал їх кількість зросла на 30% — до 774 кооперативів. Наступного року взагалі відійдемо від дотацій для великих компаній. Лишаться тільки пільги для галузі (ПДВ, єдиний фіксований податок). З 2013 року більшість бюджетних дотацій спрямовуватиметься фермерам, малому бізнесу й одноосібникам.
— А кому «вріжете» фінансування?
— Якщо запрацює механізм ф’ючерсних контрактів на Чиказькій біржі та складські записки, то фінансових дотацій не потребуватиме рослинництво.
ЗМІНА ПРАВИЛ ГРИ В РАМКАХ СОТ
— Після перебування чотирьох років у СОТ Україна отримала право внести правки в рамках підписаного договору. Чи бачите ви необхідність скористатися цим правом, щоб змінити СОТівські правила гри для аграрного сектору?
— Так, вже подані пропозиції до СОТ про зменшення вдвічі обсягів квоти на безмитне ввезення в Україну цукрової тростини, посилити регулювання імпорту м’яса та м’ясопродуктів за рахунок введення захисного мита на термін до одного року. Відповідь чекаємо найближчим часом.
