Голова українського уряду Юлія Тимошенко неодноразово заявляла, що Кабінет Міністрів не має жодного відношення до курсової політики. Але саме її Кабінет Міністрів усього двома листами посприяв на початку грудня деякому зниженню курсу долара. Виходить, що уряд усе-таки має відношення до стабільності національної валюти. Або в Кабінеті Міністрів на курс долара не впливає одна лише Тимошенко?
Із самого початку явної стадії фінансової кризи в Україні прем’єр Юлія Тимошенко як досвідчений політик, який знає, що потрібно українському виборцю, поспішила відмежуватися від падіння курсу гривні. «Курсова політика — це виключно компетенція НБУ, а уряд є лише «споживачем» курсової політики Національного банку», — заявляла вона. В економістів подібні заяви українського прем’єра викликали лише усмішку. А ось політики легко зрозуміли логіку висловлювання прем’єра. Визнай Тимошенко зв’язок між урядом та фінансовою кризою, і рейтинг очолюваного нею БЮТ швидко піде на спад. Журналістам залишалося лише повірити прем’єру й звернути свої погляди під час кризи на Національний банк України, що відповідає за стабільний курс національної валюти де-юре.
Голова правління НБУ Володимир Стельмах особливо не став доводити прем’єру, що одному втримати курс гривні в умовах популістського збільшення соціальних виплат йому не під силу. І традиційно мовчки боровся з обвалом гривні. Коли вже звичні обмежувальні заходи від Стельмаха: заморожування депозитів, обмеження рівня маржі купівлі й продажу валюти і відхилення від офіційного курсу не спрацювали, і долар уперто прагнув до відмітки у вісім гривень, НБУ, здавалося б, утомлено опустив руки. І скасував більшість введених раніше обмежень за винятком заборони на передчасне розірвання депозитів. І тут сталося диво. Вперше з моменту бурхливого зростання долар стабілізувався і навіть дещо здав назад. І ось уже кілька днів наприкінці першої декади грудня гривня більше не дешевшає.
Здавалося б, ось вони — плоди лібералізації курсу долара. І діють вони набагато краще заборонних заходів. Але не поспішатимемо з висновками.
Саме в цей час, на початку грудня 2008 року, в ЗМІ з’явилися два листи членів уряду: першого віце-прем’єра Олександра Турчинова і міністра фінансів Віктора Пинзеника до голови правління НБУ Володимира Стельмаха.
У листі за підписом Турчинова до заходів НБУ проти валютних спекулянтів, з якими він боровся за допомогою валютних аукціонів, уряд пропонував створити робочу групу за участю податківців, митників, Держфінмоніторингу, які допомогли б Нацбанку моніторити заявки на купівлю валюти на міжбанківському ринку. Нагадаємо, багато банків купували валюту не під зовнішньоекономічні контракти своїх клієнтів, а щоб через кілька днів продати її і заробити на зростанні курсу долара, таким чином розігріваючи попит на нього. Крім цього Турчинов пропонував Стельмаху допомогу в перевірці використання банками купленої валюти з чим, судячи з усього, Нацбанк не справляється. Крім цього уряд пропонував НБУ заборонити продаж купленої валюти, крім як для потреб погашення валютних кредитів і зняття валютних депозитів. Ці заходи, у випадку їхньої реалізації, позбавили б сенсу валютні спекуляції банків і поставили б їхніх організаторів під удар із боку перевіряючих органів.
У пропозиціях іншого міністра — Віктора Пинзеника, НБУ підказували можливість погашення доларових кредитів гривнями за курсом НБУ. Враховуючи відставання офіційного курсу від ринкового, це також жорстоко било по прибутках граючих на курсовій різниці банків. Саме після цих двох листів уряду, який, здавалося б, не впливає на курс гривні, багатьом банкам чомусь розхотілося спекулювати на доларі й курс гривні продемонстрував перші ознаки стабілізації. До цього, хоч що б робив НБУ, він уперто падав. Ось і суди після цього, впливає на курс гривні уряд чи ні. Тимошенко, зрозуміло, не впливає. А ось її підлеглі, Турчинов та Пинзеник, схоже, таки так, впливають. І треба ж — міністри вплинули на ситуацію на ринку одними лише практичними усними пропозиціями, перевірити банки за повною програмою, а не лише силами підтомленого, вочевидь, під час кризи НБУ.
