Iз закликом дотримуватися основних постулатів соціальної відповідальності звернулися до представників різних сфер життя суспільства учасники Дискусійного клубу Університету банківської справи НБУ. Під відповідним зверненням підписалися керівники банків, благодійних установ, наукова та церковна еліта, освітяни та журналісти, що разом склало більше 30 підписів. Проте ініціатори акції, серед яких — голова правління Міжнародного благодійного фонду «Україна 3000» Олександр Максимчук і ректор Університету банківської справи НБУ Тамара Смовженко, сподіваються, що кількість підписантів зростатиме...
Утім, чи справді одним закликом та підписом можна створити соціально-відповідальний бізнес? Усі присутні на засіданні Дискусійного клубу погодились, що це зробити дуже складно, однак необхідно... Щодо способів, то можна, наприклад, спробувати не купувати товар у таких бізнесменів чи закликати інших це не робити, проте найдієвішим, упевнені учасники акції, буде пропагування соціальної відповідальності, її виховання у майбутніх підприємців, лобіювання таких ідей через авторитетних осіб, проведення необхідних заходів, постійне інформування населення про досвід соціально орієнтованих структур тощо.
Саме для «виховання» відповідального бізнесу в Університеті банківської справи НБУ презентували і вперше розроблену навчальну програму з корпоративної соціальної відповідальності та однойменний посібник, ініціатором яких виступила голова наглядової ради Міжнародного фонду «Україна 3000» Катерина Ющенко.
На думку розробників програми — науковців інститутів банківської справи НБУ, сьогодні час перейти від політики соціальних витрат до політики соціальних інвестицій... «Суть змін — переміщення відповідальності зі структури держави на корпорацію та громадянина», — пояснює завідувач кафедри суспільних наук Львівського інституту банківської справи НБУ Зоя Скринник. Вона зауважила, що, наприклад, в Америці культура та медицина фінансуються на 70% саме з коштів меценатів. Відтак науковець вкотре закликала владу скасувати оподаткування благочинних внесків, що гальмує у нашій країні розвиток меценатства.
До речі, щодо меценацтва та й узагалі соціально-відповідального бізнесу, то тут в України є й свій власний позитивний історичний досвід. Згадати хоча б родину українського фінансового генія Миколи Терещенка, яка забезпечувала своїх робітників навчанням, харчуванням, лікуванням чи сім’ю Симиренків — Федоренків, яка підтримувала майже усі українські благодійні фонди, а також митрополита Андрія Шептицького, що інвестував та розвивав малий український бізнес. Як зазначив один із розробників програми науковець Роман Семів, ці традиції, на жаль, були перервані на початку минулого століття. Однак, вважає він, нашій країні все ж треба відроджувати забуті традиції, а не просто копіювати світову модель соціальної відповідальності.
А що ж в Україні з відповідальним бізнесом нині? Керівник «Українського банківського порталу» Олексій Лупоносов звертає увагу на те, що банкіри повинні починати соціальну відповідальність з себе. Він закцентував увагу на чесності бізнесу, а тому поставив запитання: чи чесно та соціально відповідально, коли банки обіцяють кредити під 0%, замовчуючи у той же час існування комісії, а також навів приклади надання кредитів, переплата за які перевищує 75%. Та й взагалі сьогодні в Україні, як зауважили учасники акції, соціальною відповідальністю називають в основному лише благодійність, рекламуючи яку, бізнесмени «купують» любов покупців.
Утім, з допомогою розробленої навчальної програми з корпоративної соціальної відповідальності та однойменного посібника учасники Дискусійного клубу Університету банківської справи НБУ сподіваються змінити ситуацію на краще й потроху, але все-таки виховати генерацію по-справжньому соціально-відповідальних підприємців...
