Чи відбудуться сьогодні збори акціонерів ВАТ «Укртатнафта», яке експлуатує найбільший український нафтопереробний завод у Кременчуці? І якими будуть їхні результати? Відповіді на ці далеко не пусті запитання матимуть для нашої країни, яка змушена перманентно боротися то з бензиновими, то з фінансовими кризами, далекосяжні перспективи. Стисло проблему можна сформулювати так: а чи потрібно Україні знову віддавати найбільший НПЗ у чужі та не дуже чисті руки? На жаль, такий намір є. Про це може свідчити існування розробленого в уряді плану заходів «щодо стабілізації ситуації навколо ЗАТ «Укртатнафта». Його вістря направлене на максимальну мобілізацію судової системи на допомогу татарським акціонерам, які прагнуть повернути собі владу над Кременчуцьким НПЗ. Чи варто запитуватися, як це співвідноситься з національними інтересами, а також із «заслугами» татарських акціонерів, які влаштували Україні нафтову блокаду?
Проте всі їхні «заслуги», що змусили Україну свого часу вжити цілком законних заходів із виведення офшорної част ини татарських акціонерів із підприємства, громадськості ще повністю не відомі. Як розповів «Дню» заступник начальника юридичного управління «Укр татнафти» Валерій Корніяк, старим керівництвом ЗАТ, на чолі з відомим Сергієм Глушком, рік тому, а саме — в період із травня по вересень 2007 року, було реалізовано великомасштабну багатоходову операцію по вимиван ню грошей з «Укртатнафти» на користь татарських акціонерів. Її загальна сума перевищує 2,1 мільярда гривень. Першим кроком цієї афери стало укладення фіктивного договору про поставки нафти на Кременчуцький НПЗ із рядом структур — малим приватним підприємством «Авто» (на 1,7 млрд. грн.), ТОВ «Таїз» (658 млн. грн.), ТОВ «Техно- про грес» (887 млн. грн.). Чи знав тоді Глушко, що раніше проти цих компаній, які належали татарським акціонерам «Укртатнафти», порушувалися карні справи в зв’язку з несплатою ПДВ і інших податків та зборів при імпорті нафти? Тож, не будуватимемо здогадок, тим більше, що частину поставок, відповідно до договору, було здійснено (нафта поступила на 2,128 мільярда гривень із договірної суми в 3,245 млрд. грн.).
Потім, використовуючи досвід застосування безлічі подібних злочинних схем, колишнє керівництво «Укртатнафти» й татарські акціонери підписують фіктивні документи, якими підтверджують наявність заборгованості «Укртатнафти» перед названими компаніями. Третій крок цієї багатоходовки полягав у підписанні договору поступки вимоги (цесії). Відповідно до нього, права на стягнення боргів було передано від названих трьох підприємств ТОВ «Компанія «Сувар-Казань», яке, природно, належить тим самим татарським акціонерам «Укртатнафти». У результаті це ТОВ стало власником злочинно сформованої фіктивної кредиторської заборгованості «Укртатнафти», терміни сплати якої вже наступили, і це «обмежене товариство» отримало можливість звернутися до нотаріальних органів. Ті, в свою чергу, направили вимогу «Укртатнафті» здійснити платежі на користь «Сувар-Казань», чим поставили найбільший український НПЗ на межу банкрутства.
Чи наступить воно? Про це ми дізнаємося за підсумками сьогоднішніх зборів, на яких вирішальний голос має належати уряду.
