Українській металургії, яка впродовж року виявилася втягнутою в справжню торгову війну, доводиться воювати на великій кількості фронтів, що раптом відкрилися, - на заході, півдні, сході. Дивно, що в ситуації, що склалася, державні ЗМІ або мовчать, або, згадавши про один антидемпінговий процес, цинічно заспокоюють: мовляв, на будь-якому ринку діє принцип сполучених посудин - якщо витіснили з Америки, то не пропадемо в Індонезії. А про те, що можуть попросити й із Індонезії, - ні слова.
Наша сила - у плавках
Статистика зростання виробництва в металургії, де торік готового прокату випущено на 2,7%, а сталевих труб на 25,6% більше, ніж попереднього, - знахідка для провісників майбутнього економічного зростання країни. На металургійну галузь припадає 23% промислового виробництва України і 27,1% загального обсягу експорту (майже $2 млрд.). Продаж чорних металів і виробів із них дає чверть валютних надходжень країни.
Так було не завжди. Раніше український метал не потрапляв за межі Союзу. "Розбудова держави" ознаменувалася різким зростанням експорту на тлі загального скорочення виробництва. Зараз навіть не віриться, але на початку 90-х рентабельність експорту металопродукції досягала 300%! Підприємство одержувало 30% прибутку за кожну поставлену за кордон тонну металу і не біднішало, навіть поділившися з трейдерами-експортерами і сплативши податки. Україна впевнено вийшла на всі перспективні світові ринки. Фахівці вважають, що якби не експорт, криза в металургійній галузі була б жахливішою, ніж у вугільній промисловості.
Процес пішов
Рік тому в США було розпочато найбільш скандальне антидемпінгове розслідування стосовно імпорту українського сталевого прокату.
Нещодавно в результаті інтенсивних міжурядових переговорів американське розслідування вдалося призупинити. Проте не припинити. Нашим виробникам для ввезення в США встановлено квоту в розмірі 158 тис. тонн плаского прокату на рік (за минулий рік вони ввезли в 3,5 разу більше - 560 тис. тонн). Ціна металу при цьому повинна бути не нижче від $365 за тонну, а якщо контрактна ціна збільшиться на 5%, можна буде ввезти прокату на 5% більше за квоту, але це навряд чи станеться.
Після підписання відповідної угоди наші фахівці виявили, що вона щільно закрила доступ на американський ринок двом найбільшим українським виробникам сталі - Маріупольському комбінату ім. Ілліча та Алчевському меткомбінату, оскільки їхню продукцію продати за вказаною ціною неможливо. Таким чином тільки "Азовсталь", слава Богу, хоча за досить високою ціною (раніше середня ціна становила $304 за тонну) зможе експортувати свою якісну продукцію.
Американська сторона залишила за собою право вимагати від українських виробників інформацію про чинники виробництва (у тому числі розрахунок собівартості) і про зовнішньоторговельну діяльність. Якщо щось викличе її підозри, розслідування буде продовжено. У такому разі можна розраховувати на найжорсткіше до нас ставлення.
Подібна проблема виникла в ході розпочатого в липні розслідування в Мексиці. За перше півріччя 1997 року Україна експортувала туди прокату чорних металів на $8,9 млн., на $1,1 млн. виробів із чорних металів і на $220 тис. - прокату легованої сталі. Ці статті покривають понад 90% усього українського експорту в Мексику. Тамтешні металурги наполягають на введення для українських колег антидемпінгового мита на рівні 64%. Дуже ймовірно, що і цей перспективний ринок ми втратимо.
Так само, як і об'ємний ринок Індонезії, де все ще проводяться переговори з приводу призупинення розслідування. Передбачувані розміри антидемпінгової маржі просто вбивчі для наших виробників.
Втрачено Таїланд, де після закінчення розслідування на імпорт ручного і плаского прокату з України встановлене антидемпінгове мито в 46%. У Чилі розслідування закінчилося встановленням порівняно невисокого - 11% - антидемпінгового мита, але постачати дозволено тільки окремі високоякісні сорти металу. Влітку розпочато розслідування в Єгипті, у жовтні антидемпінговий процес порушено в Індії.
Таким чином, як і очікувалося, приклад США виявився заразливим, і процес набув світового розмаху. Українські офіційні особи неодноразово м'яко висловлювалися, що розв'язування торгової війни пов'язане з деякими розходженнями між Україною і США на політичному рівні, і для здійснення натиску Вашингтон вирішив учинити тиск на найважливішу в Україні галузь промисловості.
