Працевлаштування у великих компаніях і корпораціях-гігантах не завжди гарантує успішну оплату праці. При затримці заробітної плати керівництво знаходить безліч причин, щоб пояснити борг, але проблеми це не вирішує: без грошей родину не прогодувати, а ціни продовжують рости.
У таких випадках дехто звільняється, а хтось «затягує паски» й чекає, доки роботодавець виплатить йому зарплату.
Проте раджу не чекати і вже після першої затримки діяти, тобто йти до керівництва з заявою про термінову виплату зароблених грошей.
Наразі лідерами серед боржників у столиці є держпідприємство «Луганськвугілля» — 4 421 961 грн, ДП «Укртелефільм» — 4 369 479 грн, ДП «Буревісник» — 3 707 566 грн, ПАТ «Національна мережа аукціонних центрів» — 2 873 726 грн.
Загалом у державній виконавчій службі Києва налічується 110 підприємств-боржників як державної, так і приватної форм власності.
Зокрема, державне підприємство «Укртелефільм» — борг 4 369 479 грн (85 виконавчих проваджень перебувають у Дніпровському районному відділі державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві). У ході примусового виконання державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, постанову про арешт коштів боржника, копії якої направлено до банківських установ на виконання. Відтак було примусово списано кошти з банківських рахунків боржника (200 331,85 грн) і реалізовано рухоме майно через державне підприємство «СЕТАМ». У результаті частково погашено борги по семи виконавчих провадженнях.
У Святошинському відділі державної виконавчої служби столиці перебувало виконавче провадження зі стягнення заборгованої зарплати з одного з найбільших боржників. На виконанні перебувають 123 виконавчих провадження на загальну суму 34 150 657 грн, із яких 80 виконавчих проваджень про стягнення заборгованості із заробітної плати та інших платежів, пов’язаних з трудовими відносинами, на загальну суму боргу — 4 421 961 грн.
Під час проведення виконавчих дій встановлено, що кошти на рахунках боржника відсутні.
Боржнику належить майно, яке знаходиться на території міста Луганська, населеного пункту Слов’яносербського району, Лутугинського району. Вищевказана територія належить до переліку таких, де органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень, у зв’язку з чим проведення виконавчих дій за зазначеними адресами неможливе.
Крім того, ухвалою Святошинського районного суду міста Києва задоволено подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника підприємства-боржника.
Проте Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливостей їх виконання. Так, статтею 4 Закону передбачено, що у разі, якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, то його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
З огляду на зазначене, протягом 2018 і 2019 років до центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», Відділом передано пакети документів по 71 виконавчому провадженню зазначеної категорії на загальну суму 33 867 829 грн.
2019 року державними виконавцями столиці завершено 58 виконавчих проваджень на суму в майже 5,3 млн грн.
ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ВАМ НЕ ВИПЛАЧУЮТЬ ЗАРОБІТНУ ПЛАТУ?
Захищати свої права можна в позасудовому або судовому порядку. При цьому не вірте пустим обіцянкам, з першого місяця затримки починайте діяти.
У позасудовому порядку:
1. Звернутися до роботодавця з заявою про виплату заробітної плати, а також про компенсацію втрати її частини у зв’язку з порушенням строків її виплати. Компенсація обчислюється відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари, а також тарифи на послуги.
2. Звернутися з заявою до комісії з трудових спорів (у разі її наявності) без обмеження будь-яким строком.
Комісія з трудових спорів є одним із органів, який створюється і функціонує на підприємстві, в установі чи організації з метою розгляду та вирішення індивідуальних трудових спорів, які виникають між працівником і роботодавцем або уповноваженим ним органом, з приводу порушення прав і законних інтересів працівників.
Трудовий спір підлягає розгляду, якщо працівник самостійно або з участю профспілкової організації не врегулював розбіжностей під час безпосередніх переговорів з роботодавцем.
Ця комісія зобов’язана розглянути спір у десятиденний строк із дня подання заяви. Спори мають розглядатися у присутності працівника, який подав заяву, представників власника або уповноваженого ним органу. Розгляд спору за відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника на розгляді спору від його імені може виступати його представник.
У разі незгоди рішення комісії можна оскаржити в суді у десятиденний строк з дня вручення виписки із протоколу засідання комісії чи його копії. Рішення комісії з трудових спорів підлягає виконанню роботодавцем у триденний строк після закінчення строку на його оскарження.
У разі відмови виплатити заробітну плату або інші виплати працівнику варто звернутися до прокуратури з заявою про невиплату заробітної плати та притягнення винних осіб до відповідальності.
В ЯКИХ ВИПАДКАХ ВАРТО ЗВЕРТАТИСЬ ДО СУДУ?
Працівник може звернутися до суду в межах наказного провадження (вимога працівника про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати є безспірною) чи позовного провадження (наявний спір щодо розміру заборгованості з виплати заробітної плати та/або права на її отримання).
Якщо зарплата нарахована, але не виплачена, потрібно подати заяву про видачу судового наказу до суду першої інстанції за місцезнаходженням роботодавця або за місцем реєстрації заявника.
Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливостей їх виконання. Так, статтею 4 Закону передбачено, що у разі, якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, то його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду
При зверненні до суду з вимогою про стягнення нарахованої, але не виплаченої зарплати, судовий збір не сплачується.
Заява подається у письмовій формі і має містити докази:
1) перебування заявника у трудових відносинах з боржником (доказом можуть слугувати засвідчені копії наказу про прийняття на роботу, копія трудової книжки, копія трудового договору між роботодавцем і працівником, довідка з місця роботи тощо);
2) підтвердження суми, яка стягується (будь-який належно оформлений документ, у якому зазначено розмір нарахованої заробітної плати і компенсації за порушення строків її виплати. Це може бути довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо).
У разі ухвалення судом рішення відкрити відповідне провадження суд у п’ятиденний строк видає судовий наказ по суті заявлених вимог.
Зазначений судовий наказ є виконавчим документом і підлягає примусовому виконанню.
Проте бувають випадки, коли роботодавець і працівник не можуть дійти згоди щодо розміру заробітної плати.
У такому разі працівник може звернутися з позовною заявою до суду за місцезнаходженням роботодавця чи місцем проживання/перебування позивача без обмеження строків.
Позивачі також звільняються від сплати судового збору.
До позовної заяви мають бути додані документи, що підтверджують факт перебування у трудових відносинах з роботодавцем.
В ЯКІ ТЕРМІНИ РІШЕННЯ СУДУ ПІДЛЯГАЄ ВИКОНАННЮ?
Судове рішення про виплату заробітної плати підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.
Суд, ухвалюючи рішення, може також допустити негайне виконання судового рішення в разі стягнення всієї суми заборгованості із заробітної плати.
РОБОТОДАВЕЦЬ — БАНКРУТ
Відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його від відповідальності.
У разі визнання боржника банкрутом проводиться інвентаризація та оцінка майна банкрута, після чого розпочинається продаж його майна. Кошти, отримані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів.
У першу чергу задовольняються:
• вимоги щодо виплати заборгованості з заробітної плати перед працюючими і звільненими працівниками підприємства-банкрута;
• грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки і додаткової відпустки працівникам, які мають дітей;
• інші кошти, належні працівникам у зв’язку з оплачуваною відсутністю на роботі;
• вимоги щодо вихідної допомоги, належної працівникам у зв’язку з припиненням трудових відносин, і нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування.
При цьому слід враховувати, що вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.
ЯКА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА-БОРЖНИКА?
Актуальне нагадування керівникам підприємств: невиплата заробітної плати — це кримінально караний злочин. Тому ті, хто не гаситиме боргів, зазнаватимуть відповідних санкцій від правоохоронних органів.
Так, роботодавець може бути притягнутий до адміністративної або кримінальної відповідальності.
Адміністративна відповідальність у вигляді штрафу в розмірі від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 510 до 1700 грн) передбачена за:
• порушення термінів виплати заробітної плати;
• виплату її не в повному обсязі;
• порушення терміну надання працівникам, у тому числі колишнім, на їхню вимогу документів стосовно їхньої трудової діяльності, необхідних для призначення пенсії (про стаж, заробітну плату тощо), чи надання таких документів, що містять недостовірні дані;
• порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення, а також інші порушення вимог законодавства про працю.
Повторне протягом року вчинення порушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, або ті самі діяння, вчинені щодо неповнолітньої особи, вагітної жінки, одинокого батька, або матері, або особи, яка їх замінює і виховує дитину віком до 14 років чи дитину-інваліда, — тягнуть за собою накладення штрафу від 100 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700—5100 грн).
Кримінальна відповідальність передбачена за безпідставну невиплату заробітної плати, вчинену умисно, тобто якщо існувала об’єктивна можливість здійснити виплату. Таке покарання передбачено у вигляді:
• штрафу в розмірі від 8500 до 17 000 грн;
• виправних робіт на строк до двох років;
• позбавлення волі на строк до двох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю до трьох років.
Склад злочину, за який передбачено кримінальну відповідальність, має місце лише у разі зазначеної невиплати більше ніж за один місяць.
Якщо невиплата заробітної плати мала місце внаслідок нецільового використання коштів, це карається:
• штрафом від 17 000 до 25 500 грн;
• обмеженням волі на строк до трьох років;
• позбавленням волі на строк до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю до трьох років.
Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо до притягнення до кримінальної відповідальності нею здійснено виплату заробітної плати.
Якщо у вас є запитання, звертайтесь до Управління державної виконавчої служби столичної юстиції за телефоном: (044) 401-11-25 або до правопросвітницького проекту Міністерства юстиції України «Я МАЮ ПРАВО!» за тел.: 0 800 213 103.
Захищайте права разом із Мін’юстом!
