Відповідно зменшилися і морські перевезення на поромній
переправі Іллічівськ—Батумі—Поті—Іллічівськ. Тож не дивно, що в ході 2-денного
офіційного візиту до Одеси Надзвичайного і Повноважного Посла Грузії в
Україні Малхаза Чачави, який провів кілька зустрічей з керівництвом регіону
та провідного морського перевізника — судноплавної компанії «Укрферрі»,
відбувся й обмін думками щодо «зняття» перепон на шляху взаємовигідного
українсько-грузинського співробітництва, зокрема нарощування обсягів морських
перевезень.
Чи вдалося «зняти» всі неузгодженості? «Поки що про це
твердити рано, — зауважив Генконсул Грузії в Одесі Георгій Знеладзе. —
Однак є підстави сподіватися, що вже цієї осені значно більші партії цитрусових,
інших товарів грузинського експорту потраплять на український ринок. А
в Грузію надійдуть поромним мостом сотні вагонів з українським металом,
зерном, будматеріалами, цистерн зі спиртом та олією. Готується до підписання
також угода про доставку поромами 100000-тонної партії цукру». А паралельно
зростатимуть і транзитні перевезення: з Угорщини — олії, з Польщі — картоплі
тощо. Водночас наголошувалося на спільній прес-конференції грузинського
посла М.Чачави і президента орендної судноплавної компанії «Укрферрі» О.Курлянда,
є також проблеми, розв'язання яких неможливе без підтримки і втручання
урядових структур обох країн, зокрема послаблення митних бар'єрів, забезпечення
пільгових умов вантажоперевезень тощо.
Однак підхід до справи, продемонстрований одним із членів
уряду В.Пустовойтенка, просто вразив журналістів. Стало відомо, що якраз
напередодні візиту до «морської столиці» посла дружньої держави керівництво
Мінтрансу України офіційно звернулося до Генеральної прокуратури з пропозицією
— допомогти відомству «у розриві договору оренди СК «Укрферрі» з Фондом
держмайна України». Чим керувався міністр транспорту І.Данькевич, адресуючи
це звернення заступнику генпрокурора України О.Колінько? Як випливає з
документа, датованого 9 липня ц. р., мотив банальний і, як мовиться, до
болю знайомий — будь-що довести необхідність створення єдиного транспортного
об'єднання, яке буде «функціонувати як єдина державна структура». Іншими
словами, замість підтримки, по суті, єдиної морської судноплавної компанії,
що продовжує успішно конкурувати з іноземними, керівник українського транспортного
відомства вирішив втягнути орендне підприємство у виснажливу судову тяжбу.
Бо ж кому, як не міністру, достеменно відомо, що впродовж п'яти років компанія
«Укрферрі» не лише зберегла, а й примножила національний флот морським
вантажно-пасажирським поромом «Каледонія», регулярно сплачує держказні
у вигляді оренди і податків значні валютні кошти, визнана морськими експертами
Євросоюзу одним з головних і надійних перевізників вантажів на морській
ділянці Євро-Азійського транспортного коридору. Не випадково в останні
роки, коли Мінтранс передавав у руки іноземних компаній та їх менеджерів
десятки суден розграбованого Чорноморського пароплавства, працівникам СК
«Укрферрі» віддавали в оперативне управління судна типу «ро-ро» іноземні
судновласники. І нарешті — завдяки організації працівниками СК «Укрферрі»
регулярного паромного сполучення між берегами України та Грузії Євросоюз
став розглядати Україну як повноправного учасника програми «Трасека» й
виділив 15 мільйонів екю на розвиток поромних комплексів у Поті й Іллічівську.
Але, мабуть, найкращою ілюстрацією рівня професійного управління
флотом чиновниками Мінтрансу і працівникам и СК «Укрферрі» можуть послужити
безпосередні результати експлуатації морських суден. Біля причалів того
ж самого Іллічівського торговельного порту, де час від часу швартуються
пороми компанії «Укрферрі», вже більше року стоять «на приколі», завдаючи
державі величезних збитків (замість валютної виручки!), пасажирські лайнери
— «Тарас Шевченко» і «Шота Руставелі», здатні приносити щомісячні доходи
в півмільйона доларів США. Причому виявляється, що власниками круїзного
теплохода «Тарас Шевченко», згідно з офіційними документами, є водночас
і АТЗТ «Трансшіп», і офшорна компанія «Кейбл навігейшн Лтд», зареєстрована
в Англії; претендує на судно й транспортне відомство України. По-різному
оцінювали два роки тому й вартість теплохода: сюрвеєри — в $11 мільйонів,
гендиректор «Укрпасфлоту», що підписував угоду про його заставу кредиторам,
— усього в $3 мільйони. І що цікаво: нікому з керівників морської галузі
не спадає на думку — звернутися до Генпрокуратури або самим притягти до
належної відповідальності організаторів і виконавців фінансових афер, що
призвели до багатомільйонних валютних втрат...
Отож постає питання: чи справді «державними інтересами»
продиктована «одеська ініціатива» Мінтрансу — «колективізувати» за допомогою
прокурорських органів судна «Укрферрі»? Чи не повторює керівництво транспортного
відомства всього-навсього сумнозвісного маневру київських владних структур
щодо передачі з рук у руки Миколаївського глиноземного?
