За висновками більшості фахівців, нафтова промисловість є визнаним лідером в освоєнні мінеральних багатств морів і океанів. Сьогодні у світі на континентальному шельфі видобувається понад 34% нафти або 1,3 мільярда тонн.
Досягнуті результати зі зростання видобування нафти за рахунок освоєння нових родовищ на шельфах стали можливими внаслідок проведення компаніями більш гнучкої інвестиційної політики.
Так, на початку XXI століття міжнародні нафтові компанії істотно змінили стратегію інвестування. В умовах зростання світових цін на нафту пріоритетним є направлення основних коштів на розвиток видобувного сектора на противагу інтеграційним процесам, що супроводжуються укрупненням компаній.
Згідно з даними дослідження британської фірми Douglas- Westwood Ltd. (The World Offshore Drilling Report), витрати світової нафтогазової галузі на буріння шельфових свердловин у найближчі п’ять років зростуть, і 2008 року становитимуть $189 мільярдів. Цей об’єм включає дані понад 15 тисяч нових свердловин у всьому світі, в тому числі близько 4,5 тисячі — розвідувальних на суму $75 мільярдів і приблизно 10,5 тисячі експлуатаційних свердловин ($114).
Світове нафтовидобування все активніше переходить на морський і океанський шельф. Нафтогазові гіганти й незалежні компанії будь-яким шляхом упроваджуються в перспективні проекти офшорного нафтовидобування. Зростає інтерес до видобування на шельфі і в країнах СНД, які, отримуючи найцінніший досвід, розвивають свої шельфові проекти в Азербайджані, Казахстані та Росії.
Разом із тим, маючи вельми привабливі прогнозні запаси вуглеводнів на шельфі Азовського та Чорного морів, Україна досить довго залишалася осторонь від цієї тенденції. Розроблення вже відкритих і пошук нових родовищ тут велися майже за залишковим принципом. І це притому, що в спадщину від союзного Нафтогазпрому республіці дісталася унікальна й перша в колишньому Союзі база офшорного нафтогазовидобування в Криму. Така пасивність була особливо дивна на фоні глибокої залежності економіки країни від імпорту вуглеводнів. Хоч сьогодні українська компанія НАК «Нафтогаз України» та її дочірнє підприємство ДАТ «Чорноморнафтогаз» за підтримки Мінпаленерго в короткий термін сформулювали свої стратегічні пріоритети й бізнес-підходи в цьому напрямі.
ДАТ «Чорноморнафтогаз» має ліцензії на геологічне вивчення надр чотирьох ділянок із метою пошуків і оцінки родовищ нафти та газу, в тому числі дві ділянки в Північно-східній частині Азовського моря (РФ). Намічений комплекс робіт щодо ліцензійних ділянок «Півден но-східна Чорноморська площа Чорного моря» (ліцензія ШЧМ №11150 НП із терміном дії 21.12.2010) і «Північно-західна Чорноморська площа Чорного моря» (ліцензія ШЧМ №11151 НП із терміном дії до 21.12.2010) направлений на забезпечення постановки бурових робіт на першій ділянці і буріння першої свердловини другої ділянки 2009—2010 років.
За даними правління компанії «Чорноморнафтогаз», сьогодні рівень развідування потенційних запасів вуглеводнів в українському секторі Азовського та Чорного морів не перевищує чотири відсотки. І поліпшенню цього показника не сприяють низькі темпи збільшення експлуатаційного й розвідувального буріння 2007—2008 років.
У межах Північно-західного шельфу Чорного моря відкрито вісім газових і газоконденсатних родовищ, включаючи Стрілкове, Морське, Північно-Керченське, Північно-Булганакське, Східно-Казантипське та Північно-Казантипське. Стрілецьке родовище перебуває в розробці, в той час як Східно- Казаптипське та Північно-Булганакське перебувають на стадії дослідно-промислової експлуатації. Усього на початок 2006 року на балансі ДАТ «Чорноморнафтогаз» перебувало 18 родовищ, включаючи 14 газових, три газоконденсатні й одне нафтове. Компанією експлуатуються дев’ять родовищ, у тому числі п’ять — на шельфі та чотири — на суші. Коефіцієнт успішності пошукових робіт становить 0,45—0,5.
Плани розвитку українського сектора Азовського та Чорного морів представляють найшвидшу реалізацію, намічену на 2007—2016 роки, інвестиційної програми в 8,9 мільярда гривень.
У рамках спільної діяльності ДАТ «Чорноморнафтогазу» та іншої «дочки» НАК «Нафтогаз України» — ДК «Укргазвидобування» — буде продовжена розробка Одеського та Безіменного родовищ на шельфі Чорного моря. Кожна з указаних дочірніх компаній НАК «Нафтогаз України» вкладе в розробку проекту по 692 мільйонів гривень. Термін окупності проекту складе трохи більше шести років, що вже саме по собі говорить про вигідність видобування газу на обох родовищах.
Ще один вельми перспективний напрям розвитку «Чорноморнафтогазу» — промислове освоєння нафтової площі Суботіна на шельфі Чорного моря. Розробка цієї групи родовищ дозволить щорічно видобувати близько 3—3,5 мільйонів тонн нафти, що за сьогоднішніх цін на нафту еквівалентне прибутку понад $1,5 мільярда щорічно. В Україні сьогодні на суші видобувають трохи більше нафти — близько чотирьох мільйонів тонн щорічно. А тут — практично подвоєння нафтовидобування! Щоправда, для освоєння цього родовища, згідно з даними «Чорноморнафтогазу», будуть потрібні інвестиції близько 3,55 мільярда гривень. За розрахунками ДАТ «Черноморнафтогаз», у ході реалізації цього проекту до бюджетів різних рівнів надійде понад 75 мільярдів гривень.
Для повноцінної та успішної реалізації «суботинського» проекту ДАТ «Чорноморнафтогазу» потрібно придбати нову самопідйомну бурову установку. За її допомогою фахівці компанії зможуть пробурити понад 40 експлуатаційних свердловин. Також розшириться ареал дослідження компанією глибинних акваторій Чорного моря. Нова СПБУ дозволить бурити свердловини на глибині до 90 метрів (діючі СПБУ «Сиваш» і «Таврида» — до 70 метрів), і таким чином розвідані запаси нафти та газу можуть істотно збільшитися.
Майбутнє тисяч працівників у компанії на березі та інших родовищах тісно пов’язане з планами розвитку Одеського, Безіменного та інших родовищ. Здавалося б, у найшвидшій розробці цих родовищ повинна брати участь і держава. Однак ще в проекті держбюджету на 2007 рік представники НАК «Нафтогаз України» й їхні колеги в «Чорноморнафтогазі» виявили різке підвищення рентних платежів, причому платежі на морських родовищах чомусь прирівняли до видобування на суші.
І хоч для низки експертів вищезгаданий порядок рентних платежів може здатися незначним, варто зазначити, що як державне підприємство ДАТ «Чорноморнафтогаз» вимушене продавати весь видобутий газ виключно населенню за ціною $66/1000 м 3 , а це ледве дозволяє покривати витрати на видобування та транспортування газу.
Виходом із ситуації, що склалася, могло б стати звільнення компанії від сплати ренти за природний газ і конденсат морського походження. У цьому випадку компанія зможе без затримок продовжити освоєння Одеського родовища і, відповідно, нарощувати видобуток природного газу на шельфі Азовського та Чорного морів.
І нині так само невідомо, чи розроблятиме ДАТ «Чорноморнафтогаз» спільно з компанією Vanco International Прикерченський ділянку Чорного моря...
Таким чином, проведений аналіз стану освоєння шельфів із метою збільшення видобування нафти на нових родовищах показав:
1. Одним з інноваційних напрямів світової нафтової промисловості є інтенсифікація робіт, пов’язаних з освоєнням потенційних можливостей шельфів морів і океанів, що базується на могутній інвестиційній підтримці держави та транснаціональних корпорацій.
2. Україна за ступенем освоєння своїх потенційних можливостей — шельфу Чорного та Азовського морів, відстає не лише від країн ОЕСР, але й колишніх республік СРСР, відчуваючи при цьому дефіцит в інвестиційних ресурсах. Крім того, вона практично не використовує передовий досвід інших країн, накопичений у цій галузі, і насамперед Норвегії.
3. Для виправлення негативних тенденцій, що склалися в нафтовидобувній галузі України, потрібно форсувати вирішення своїх зовнішньополітичних завдань. Це дозволило б створити сприятливіший інвестиційний клімат із метою залучення прямих іноземних інвестицій в освоєння шельфів морів і насамперед російських нафтових компаній.
