Сьогодні, коли стають широко відомими економічні досягнення України, критики коаліційного уряду Віктора Януковича вдаються приблизно до такої схеми. Паперові досягнення, схоже, є, але простий народ на своїх гаманцях цього не відчуває. Такий підхід значною мірою є виправданим і приносить опозиції деякі політичні дивіденди, адже між матеріалізацією макроекономічних успіхів у конкретні соціальні зрушення завжди зберігається певний лаг (у Економічній енциклопедії знаходимо два терміни — лаг внутрішній і лаг зовнішній. Перший — «період часу між економічною кризою і вжиттям заходів економічного регулювання (економічного, правового, адміністративного) з метою усунення або послаблення її наслідків». Лаг зовнішній визначається енциклопедією, як період часу між реалізацією політики на макроекономічному рівні та отриманням від неї певного ефекту). Не може обійтися без лагів і вітчизняна економіка. Однак, піднесення, яке у січні— лютому стало особливо помітним, спостерігається вже протягом останніх семи місяців. Тож дещо, якщо по-справжньому розплющити очі, можна побачити й нині.
Добробут і окремої людини, і нації у цілому є багатомірним явищем. Більш-менш повна оцінка його динаміки вимагає наведення цілої гами показників. Саме тому посилатимуся не лише на повідомлення Держкомстату та Мінфіну, а й на повідомлення такого деполітизованого та незалежного органу монетарної влади, як Нацбанк України. Така своєрідна демонополізація оцінок завжди на користь.
Як на мене, надзвичайно важливим є впевнене зростання доходів, котрі є результатом економічної активності (зарплата + валовий дохід + доходи від власності). Назвемо все це «заробітками». Наголошую — саме їхня позитивна динаміка створює надійну основу для зростання соціальних доходів (пенсій, стипендій тощо), доходів населення в цілому, а також і подальшого зростання ВВП.
Отже, до теми добробуту. Започаткував потік відповідних повідомлень Мінфін: надходження до загального фонду державного бюджету (з офіційними трансфертами) за 2 місяці 2007 року склали 16,7 мільярда гривень (107,3% плану), або на 1,1 мільярда гривень більше, ніж було ним встановлено. Проти двох місяців минулого року ці надходження склали 131,8%. В реальному вимірі, тобто враховуючи інфляцію, темп зростання також приголомшує — 119,6%. Немаловажно, що й план надходжень до місцевих бюджетів також впевнено перевиконано (119,6% плану). Невже ці перевищення підуть на підвищення добробуту?! Скептикам відповідаю: «Так! Адже важливі соціальні ініціативи уряду, котрі були висунуті на початку 2007 року здобувають надійну фінансову основу.
Далі інформаційну естафету підхопив Національний банк. Ще раз наголошую, його бачення перебігу соціально-економічних процесів є особливо значимим, тому що на відміну від міністерств НБУ, має безпартійний статус. Це чітко зафіксовано Конституцією та є однією з найбільш продуктивних традицій нашої влади.
Сувора суспільна необхідність планування податкових та інших бюджетних надходжень сама по собі може сприяти і інколи, в окремих випадках, дійсно й сприяє викривленню справжньої динаміки соціально-економічного розвитку тих чи інших регіонів. Та на відміну від податків та інших бюджетних надходжень, монетарні показники не доводяться комерційним банкам у вигляді планів. Динаміка, наприклад, грошової маси, кредитів та депозитів зрештою визначається рівнем і вектором активності суб’єктів ринку, рівнем конструктивності відносин роботодавців і банків, окремих громадян і банків, роботодавців і найманих працівників. А вплив влади обмежується лише створенням умов для цих стосунків у суспільстві. Коротше кажучи: НБУ можна повністю довіряти!
Про що ж він повдомляє? Про зростання (і без того досить високих) темпів кредитування економіки та укріплення не тільки депозитної, але і грошово-ресурсної бази для поліпшення добробуту українців. Саме поведінка монетарних показників, як правило, досить оперативно, щоденно, сигналізує про найважливіші зміни в економіці. Фундаментальною основою поваги до монетарних показників нашої держави є те, що сьогодні комерційні банки України (особливо великі системні банки) накопичили величезний досвід кредитування економіки. Спираючись на нього, вони працюють доволі обережно і виважено. Вміють не тільки надавати кредити, а й повертати їх. Зауважу, що остання навичка найважливіша.
Саме тому отримати сьогодні кредит для реалізації ризикованого, або малоефективного проекту майже неможливо. На це вказує досить висока якість активів банків, котру фіксують висококваліфіковані аудиторські компанії зі світовим ім’ям. Саме тому вважаю, що динаміка кредитування економіки є важливим індикатором динаміки соціально-економічного розвитку: якщо кредитування економіки розгортається (у реальному вимірі) високими темпами, то слід очікувати з певим лагом і адекватне зростання виробництва, і наших доходів. У цьому контексті конче важливим є те, які застосовуються джерела кредитування економіки. Україна сьогодні має принаймні два таких джерела: депозити наших громадян та підприємств, а також запозичення банків за межами держави, тобто на міжнародних ринках.
Темпи зростання депозитів нині дуже високі, й тому це джерело поки що є головним у розвитку кредитування економіки. Однак... Питома вага другого джерела у обсязі грошових ресурсів, котрі можуть бути використанi для кредитування, за остані місяці постійно й досить швидко зростає. Ця обставина викликає певне занепокоєння у фахівців, котрі вбачають посилення залежності економіки України від перебігу подій на міжнародних ринках. А раптом вони обваляться, і наші кредитори заберуть свої позики? Як ми тоді будемо нарощувати кредитування економіки? Чи не буде обвалу й у нас?
Це занепокоєння не є безпідставним. Слід постійно враховувати перебіг подій на світових ринках, котрий не може зажди бути для нас сприятливим. Однак, не можна забувати, що і міжнародний капіталізм також ризикує, кредитуючи нашу банківську систему, а у такий спосіб й економіку. Невже всі ці закордонні рокфеллери і сороси не вміють ризикувати і заробляти на цьому вміння? Питання риторичне... Вміють! А взагалі-то ... будь-який бізнес є ризикованим.
Втім, головним тут є те, що нарощування іноземних запозичень віддзеркалює зростання довіри міжнародних фінансових тузів до нашої економіки у цілому. А це є доволі серйозною гарантією збереження соціально-економічного зростання та навіть його прискорення. Скажу також для тих, хто, в першу чергу, цікавиться не економікою, а політикою. Така довіра є певною підтримкою розбудови громадянського суспільства. Повернення до «керованої демократії» стає неможливим. Надходження великих сум відносно дешевих іноземних запозичень дозволяє через розгортання кредитування прискорити соціально-економічне зростання. Зрозуміло, що йдеться і про суттєве підвищення добробуту найширших верств нашого суспільства (деякі спостереження щодо цього див. нижче). Водночас наші банки набувають досвіду роботи з іноземними позичальниками, що є важливим фактором прискорення інтеграції в євроатлантичні простори не тільки банківської системи, не тільки економіки, а й України в цілому і кожного громадянина, зокрема. Поки політики сваряться щодо темпів інтегрування в ЄС та НАТО, банківська система вже де-факто розпочала цей процес, і є його лідером.
Станом на 1 березня кредити в економіку виросли до 256 мільярдів гривень. Приріст склав 106 мільярдів. Досягнутий темп зростання (171,1%) є настільки значним, що можна навіть і не згадувати інфляцію. Вона за останні 12 місяців дорівнює 9,5%. Таким чином, можна говорити про реальне зростання кредитування економіки з темпом приблизно 156%! Співставимо показники січня 2006 року та січня 2007 року. Кидається у очі збереження високих темпів зростання кредитування (на початок року було 171%) та зростання обсягу кредитів у цілому (на 11 млрд. грн.).
Високими темпами росла і депозитна база (140,8% проти 138,8% на початок року). Однак, навіть такі темпи зростання виявилися недостатніми для задоволення потреб економіки. Наші банки залучили додаткові кошти з-за кордону — використали зовнішні позики для фінансування стрімкого зростання активів. В результаті надані економіці кредити перевищили депозити на 69 мільярдів гривень проти 61 мільярда на початок року та проти 17 мільярдів торік. Приріст зовнішніх запозичень за останні 12 місяців склав 52 мільярди гривень. Аби краще зрозуміти масштаб цього зростання, зауважу, що в Києві за 52 мільярди можна побудувати не менше 10,4 мільйона квадратних метрів житла, або понад 100 тисяч квартир! Таким красномовним є цей внесок банківської системи у зростання добробуту українців. Красномовним, але не вичерпним.
Як показує економіко-статистичний аналіз, заробітки українців, починаючи з 1999 року, суттєво залежать від розвитку кредитування. Більше кредитів — вищі заробітки.
