«На посаду комірника мене не взяли, бо я не підійшов за віком», — розповідає «Дню» свою історію поневірянь з працевлаштуванням 54-річний харків’янин Ігор Ясінський. Таке пояснення своєї профнепридатності чоловік отримав минулого року в одній з фірм, куди прийшов влаштовуватися на роботу. Тільки поглянувши на кандидата, керівник відділу кадрів без жодних запитань сказала «ні», а в корінці на працевлаштування від совбезу зробила відмітку — «кандидатура не відповідає вимогам». Роботодавця не цікавило, що за плечима в чоловіка була вища освіта, вільне володіння англійською мовою та досвід! Це не вперше, каже чоловік, йому вказують на двері під час співбесіди через його вік. Після кризи 2008 року фірма, в якій він працював ревізором, проводила скорочення, тож йому довелося шукати нову роботу. Ще не пенсіонер, але вже не потрібний реальній економіці. Чергова відмова роботодавців через вікову профнепридатність стала для колишнього інженера літакобудування стимулом боротися за свої права на роботу. Маючи на руках письмову відмову, чоловік подався до суду і за три місяці виграв справу. Втім, попри встановлений факт порушення його прав, суд відмовив у задоволенні прохання Івана Федоровича компенсувати моральну шкоду. Чоловік не пішов працювати в ту фірму і знайшов собі інше місце роботи — кур’єр.
Таких випадків, про який розповів Іван Федорович, сьогодні багато. Але не у всіх вистачає сил, щоб до останнього боротися за своє право на роботу. За словами експертів, віковий ценз, як бар’єр для отримання роботи, перетворюється з проблеми в негативну загальнодержавну тенденцію. Правозахисники ж кажуть, що в Україні вже існує серйозна дискримінація при працевлаштуванні за віковою ознакою.
За даними соціологічного опитуванням, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології, 49,9% респондентів вважають, що в Україні існують вияви дискримінації, і майже половина з таких респондентів назвали саме обмеження прав громадян за віковою ознакою. «Надто «старим», тобто людям після 50, 40 чи навіть 30 років відмовляють у прийомі на роботу, бо тими, хто має досвід роботи, важче керувати маніпулятивними методами, нав’язувати безглузді прояви корпоративної лояльності», — говорить соціальний психолог Віктор Пушкар. За його словами, в Україні дуже поширена дискримінація за віком, над подоланням якої теоретично мали б працювати державні та громадські організації. Але інформація про таку роботу відсутня, каже він.
Сьогодні в Україні нараховується близько 1,7 мільйона безробітних (з них близько півмільйона — офіційно зареєстровані), розповідає «Дню» експерт Харківського інституту соціальних досліджень (ХІСД) Марія Колоколова. Третина безробітних — люди віком від 40 до 59 років, каже вона. «Представники саме цієї вікової категорії мають найбільший життєвий та фаховий досвід, але через низку причин часто опиняються «за бортом» ринку праці. Людям, старшим ніж 45 років, дуже складно працевлаштуватися, тим більше офіційно, тому часто їм доводиться погоджуватися на низькооплачувану роботу, не маючи жодних трудових договорів, пільг, соціальних пакетів, оплачуваних відпусток», — деталізує експерт. Кожна третя людина віком 45-59 років стикається з утисками своїх прав у трудовій сфері. «Так, 23,5% респондентів піддавалися цьому виду дискримінації під час працевлаштування, 18,5% — в процесі трудової діяльності, 2,9% — у випадках звільнення (скорочення, незаконного звільнення)», — розповідає про підсумки дослідження «Масштаби трудової дискримінації людей старшого віку» Колоколова. Найбільше вікових обмежень, каже експерт, містяться у газетних та інтернет-оголошеннях. «Лише 9,7% з тих, хто стикався у своєму професійному житті з проявами вікової дискримінації, намагалися боротися за свої права. Інші ж — 90,3% не робили нічого», — озвучує ще одну негативну тенденцію Колоколова.
«Зараз ніхто не захищений в своєму праві мати роботу і знайти її, — розповідає «Дню» керівник юридичного департаменту компанії «HeadHunter Україна» Алла Воєводина. — Держава не створила механізмів, щоб людина могла працевлаштуватися». В законодавстві сьогодні справді є зобов’язуючі для роботодавця норми, наприклад, брати на роботу інвалідів, або норми, які забороняють відмовляти вагітним у працевлаштуванні. Утім, на практиці працевлаштування інвалідів можна замінити сплатою штрафу, а вагітну можна не взяти на роботу на якійсь іншій підставі, окрім її вагітності, каже вона. Не вирішить проблему й законопроект про працевлаштування від Мінсоцполітики, який депутати проголосували, але Президент ще не підписав, каже Воєводіна. В документі передбачено: якщо компанія приймає від Центру зайнятості на роботу людину віком від 45 років на термін не менше 2-х років, виплачуючи їй зарплату розміром три мінімальні, то така компанія отримує пільгу зі сплати єдиного соціального внеску. Ця норма може стати такою штучною, як і щодо інвалідів, або взагалі призвести до зловживань, коли зарплату нараховуватимуть одному, а платити — іншому, деталізує вона.
Викидання за борт трудових відносин тих, кому за 40 і більше — це, перш за все, непоправна шкода для самої економіки, каже Колоколова. «Втрачається активний трудовий ресурс, який може дати додаткове зростання реального ВВП. А самі роботодавці позбуваються сумлінного і гарного працівника», — пояснює вона. Тож на державному рівні треба вживати запобіжних заходів. У США, наприклад, діє законодавство з протидії трудовій дискримінації. Розірвати коло вікового цензу в Україні, на думку експерта, може допомогти створення додаткових робочих місць, впровадження санкції за відмову приймати таких людей на роботу через вік, податкові пільги для роботодавців та квотування для підприємств на прийом робітників, яким за 40 років.
Колоколову підтримує експерт Коаліції з протидії дискримінації в Україні Ірина Федорович. Вона бачить основну проблему у відсутності відповідальності за вчинення дискримінаційних дій. Вона пропонує якнайшвидше прийняти ефективне антидискримінаційне законодавство, яке, між іншим, є одним із пунктів Плану дій з лібералізації ЄС візового режиму з Україною. Натомість юрист Харківської правозахисної групи Олена Ащенко радить українцям не залежно від віку відстоювати своє право на роботу самостійно, в разі відмови — просити письмове пояснення, а потім звертатися до суду.
Як подолати віковий ценз при прийнятті на роботу? Дати відповідь на це запитання треба ще й тому, що демографічна ситуація в Україні протягом двох десятиліть залишається невтішною. А до 2025 року, згідно з демографічними прогнозами, українців стане менше і вони постарішають. То хто тоді працюватиме і платити податки до бюджету? Нині на 100 працюючих громадян припадає 86 пенсіонерів, а до 2025 року ці цифри зрівняються.
