Рада голів урядів країн СНД, що відкрилася в середу в Ашгабаді, може посприяти істотному поліпшенню енергетичної безпеки України. Президент Туркменистану Гурбангули Бердимухамедов виступив на засіданні цієї ради із, здавалося б, дивною ініціативою: розпочати енергодіалог країн СНД під час наступної сесії Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй. «Як одну із головних сфер спільного докладання зусиль я б виокремив енергетику, — сказав туркменський лідер. — Через свій ресурсний потенціал і географічне положення практично всі країни СНД є реальними чи потенційними учасниками діалогу в енергетичній сфері. У цьому контексті всі ми зацікавлені в максимальному задіянні своїх енергетичних потужностей і транзитних переваг». Як вважає Президент Туркменистану, це допоможе реалізовувати спільні енергопроекти на просторі СНД.
Якщо перекласти ці пропозиції з дипломатичної мови, якою блискуче володіє президент Туркменистану, то йтиметься про надійні ринки, які дуже потрібні цій країні для реалізації свого газу. Україна давно мріє відновити постачання газу з Середньої Азії. Прем’єр-міністр України Микола Азаров перед відкриттям засідання в Ашгабаді заявив, що має намір обговорити з прем’єр-міністром Росії Дмитром Медведєвим можливість використання російської газотранспортної системи для прямих постачань в Україну туркменського газу. Азаров зазначив, що на кожній зустрічі з президентом Туркменистану обговорюється можливість постачань туркменського газу в Україну, і те, як змінюється позиція Росії в цьому напрямі. «Завтра, я гадаю, ми з Дмитром Анатолійовичем Медведєвим це питання також порушимо, — сказав український прем’єр журналістам і пояснив: — Ми домоглися в Договорі про зону вільної торгівлі з країнами СНД статті, яка регламентує доступ учасників до газотранспортної системи. Ми розраховуємо на те, що в процесі перегляду контрактів на постачання газу й умов транзиту і це питання обговорюватимемо з російським керівництвом».
Чи потрібен Росії такий небезпечний конкурент, як Туркменистан, на європейському і на українському ринках? Туркменському газу останнім часом ніяк не вдається прорватися крізь російську територію (якщо не вважати таким проривом порівняно невеликі обсяги туркменського газу, які «якимсь дивом» вдалося провезти для своїх хімічних підприємств Дмитру Фірташу). Але сьогодні Бердимухамедов налаштований рішуче. «Туркменистан готовий до такого обговорення, — каже він, — і пропонує розпочати діалог з питання транспортування енергоресурсів, гарантування безпеки енергопостачань, вироблення чітких принципів діяльності наших держав на світових ринках енергоносіїв». Схоже, він не має великих надій на те, що в рамках СНД, де незмінно і явно домінує Росія, це питання вдасться вирішити. Саме ця обставина і лежить в основі «дивної» пропозиції перенести діалог країн СНД на майданчик ООН. Можливо, світова спільнота змусить Росію поступитися егоїстичними «принципами», що не дали їй змоги ратифікувати Енергетичну хартію?
Іван НАДЄЇН, голова Комітету енергетичної незалежності України:
— Ключовий пункт у необхідних Україні постачаннях туркменського газу — це російська газотранспортна система. Отже, потрібна домовленість з російським партнером. Але її можна досягти лише в рамках переговорного процесу між Україною та Росією про перегляд газових контрактів 2009 року, що триває вже два роки. На жаль, Україна ще не назбирала необхідний пакет аргументів для посилення своєї позиції, що гарантували б їй успіх у цих переговорах. Сьогодні мені важко бути в цьому питанні оптимістом. Якщо Україна зможе навести переконливі аргументи для зниження Росією газових цін, тоді можна буде говорити про успіх цього процесу. Хоча позиція Туркменістану, що наполягає на можливості диверсифікації своїх газових постачань, це один з аргументів на нашу користь, прогнозувати дії Росії в цих умовах дуже складно. Пригадаємо її недружні дії під час транспортування до України бурових платформ, її позицію щодо будівництва такого антиукраїнського проекту, як «Південний потік».
Іван ПЛАЧКОВ, голова наглядової ради компанії «Київенерго», екс-міністр енергетики України:
— Транспортування туркменського газу для України через територію Росії, звісно, реальне. Така практика у нас уже була до 2006 року, коли туркменський газ купувала «РосУкрЕнерго», а до неї й інші компанії. Вважаю, що цього й сьогодні можна досягти. Не знаю деталей переговорів, що тривають сьогодні, але ще я пропонував свого часу Туркменбаші, щоб туркменський газ закачували до наших газових сховищ. Потім туркменський газ міг би продаватися в Європі. Тодішній президент Туркменістану цю ідею підтримав, але ми, на жаль, не встигли її реалізувати. Хочеться вірити, що Росія — цивілізована країна, й вона не може бути, як та Баба Яга, проти всього. Тут нам треба проявити високу майстерність у мистецтві дипломатії. І якщо раніше Росія туркменський газ пропускала, то й тепер у неї немає особливих підстав для відмови. І європейська Енергетична хартія, і договір про зону вільної торгівлі в СНД передбачають вільний доступ до газової труби — це цивілізований підхід, і Росії рано чи пізно доведеться також прийняти цей принцип. Коли? Я впевнений, що нові газові домовленості між Україною та Росією можуть бути підписані не раніше, ніж рівно за тиждень до початку опалювального сезону, а то й у грудні.
Іван ДІЯК, член Київського міжнародного енергетичного клубу:
— Росія має можливість пропустити туркменський газ до України одним з трьох маршрутів. Відповідно, в них різна довжина, а отже й ціна прокачування істотно відрізнятиметься. Один маршрут 2300 кілометрів, другий — 2600 і третій — 2900 кілометрів. Причому ніхто тут Росії не указ — яким маршрутом схоче, тим і пропустить, скаже, що на інших відсутня пропускна спроможність. А відмовити вони нам, по ідеї й по совісті, не можуть, оскільки ми їм не відмовляємо й транспортуємо їхній газ до Європи. Відповідні правила вільного доступу до труби передбачені Енергетичною хартією, яку Україна ратифікувала, а Росія відмовилася. Думаю, що цю хартію їм усе ж таки доведеться виконувати, але тут усе може упертися в маршрути. Я не сумніваюся, що Росія запропонує нам щонайдовший. І в результаті туркменський газ нам коштуватиме стільки ж, а може й дорожче, ніж російський.
Богдан СОКОЛОВСЬКИЙ, екс-уповноважений Президента України з питань міжнародної енергетичної безпеки:
— Я вважаю, що спроба добитися від Росії пропуску до України туркменського газу цілком реальна. Але треба ще знайти варіант, щоб зацікавити в цьому саму Росію, в усякому разі, щоб у неї була якась мотивація. Один з подібних варіантів використовувався 2008 року. Це було спільне підприємство, що займалося постачанням газу до кордонів України. Передбачалося, що чим більше воно прокачає газу, хоча фізично його ніхто не перекачував, тим більше заробить і «Газпром». Якщо й цього разу буде знайдено таку мотивацію (зрозуміло, що РУЕ вже не працюватиме — потрібно шукати щось нове), діло вдасться. Але особисто я б спочатку знайшов схему, а вже потім заявляв про транспортування туркменського газу до України. Не треба дратувати партнера. Зокрема, такою мотивацією могла б бути ратифікація Україною договору про ЗВТ у СНД, але це вже не економічна, а політична площина. Вона цілком реальна. Але з Росією укладати договори — дуже невдячна справа. Вона їх виконує, якщо хоче, а якщо не хоче, то не виконує. Так само, на мою думку, буде й з доступом до труби. Адже в нас є зона вільної торгівлі, що працює з вилученнями, причому вони поширюються саме на ті товари, в яких Україна дуже зацікавлена...
