Високі ціни та малі зарплати змушують українців рушати по харчі за кордон. Як повідомляє УНІАН, у Держприкордонслужбі Західного регіону фіксують різке збільшення спроб ввезення продуктів (м’ясо, цукор, кава, вино, горілка, овочі та фрукти). Найбільше намагаються завезти невеликими партіями (до 300 кг) м’ясо, переважно з Польщі. А от вино та горілку закуповують у Румунії, Молдові та в Угорщині. Каву, овочі та фрукти найчастіше доводиться вилучати на українсько-угорській ділянці кордону, інформують прикордонники.
Однак не тільки українці, котрі мешкають поблизу західного кордону, змушені харчуватися імпортними продуктами. Нині на ринках країни вдосталь і легально імпортованих м’ясо-молочних продуктів та овочів. Польська капуста чи африканська картопля почуваються на прилавках українських магазинів як удома.
Така імпортна харчова навала суперечить даним Державного комітету статистики, який звітує, що в січні 2010 року зростання обсягів сільськогосподарського виробництва рік до року становило 5,4%. Чому ж тоді українці їдять харчі іноземного виробництва, якщо їхні вітчизняні відповідники виробляються в Україні? «День» досліджував причини такого харчового парадоксу та шляхи його подолання.
ЖИТТЯ «НА ДВІ КРАЇНИ»
Вигідність закордонних «шопінг-турів» «Дню» підтверджують жителі прикордонних територій Західної України. Так, приватний підприємець Михайло із Закарпаття чеськими ковбасами вже кілька років не тільки свою сім’ю годує, але й кілька навколишніх сіл, адже завозить продукти з Чехії у власний продуктовий магазин. Закупки за кордоном, переконує він, значно дешевші, а для того, щоб покрити досить значні витрати на дорогу, закарпатець додатково заробляє на тому, що везе в Чехію різноробочих працівників. Загалом привозить із цієї країни дуже різноманітні групи продуктів — від круп та макаронів до ковбас.
Звісно, чеська ціна на продукт грає визначальну роль, тому підприємець і їздить за ним так далеко. Втім, якість чеського продукту також вабить покупців. Тим паче, що завжди хочеться спробувати чогось, так би мовити, ексклюзивного — тому за рахунок закупівель у Чехії закарпатський підприємець досить легко долає конкуренцію, яку складають йому численні в його районі магазини, а власники деяких навіть просять завозити і їм деякі закордонні товари. І варто відзначити, що такий імпорт був економічно виправданим ще навіть пару років тому, а з тотальним подорожанням продуктів у нашій країні стане ще більш актуальним, передбачають закарпатські підприємці.
Значну різницю в ціні на ряд продуктових товарів бачить також чех Марек, який в Україні працює офіційним представником чеського виробника когенераційного обладнання, тому живе «на дві країни». Зокрема, він зазначає «Дню», що особливо помітна цінова різниця на м’ясо та м’ясні продукти — в Чехії вони набагато дешевші. Але вся процедура з перевозом значної кількості того чи іншого товару через кордон досить важка. З України, для прикладу, можна вивезти лише до одного літра алкоголю, а от у нашу країну, стверджує Марек, можна ввезти стільки алкоголю, що стане пригостити чеськими наливками всіх колег. Проте в такій практиці «закупівель за кордоном» наш співрозмовник не бачить нічого дивного. «Така практика є досить популярною і в чехів: вони також їздять по сусідніх країнах у пошуках дешевших продуктів», — зазначає Марек.
ПРИЧИНИ ХАРЧОВОГО ПАРАДОКСУ
За словами директора аналітичної компанії «ПроАгро» Миколи Верницького, усе пояснюється різким подорожчанням українських харчів.
Так, імпорт овочів зумовлений рядом об’єктивних причин. Причина перша — брак овочевих сховищ. «Не кожне господарство може дозволити собі створити сучасне овочеве сховище», — говорить він, бо вартість кредитів мінімум 20%. Тому певна частина зібраного восени урожаю просто перегнила. Причина друга — багато теплиць купують газ, його складова в собівартості продукції — 50%, розповідає експерт. Тому ціна тепличних овочів подекуди може бути й дорожча, ніж турецьких чи марокканських, де клімат значно тепліший. Ближче до осені, прогнозує Верницький, відбудеться сезонне зниження на овочі. Однак за підсумками року ціни на них в цілому підскочать приблизно на 20%.
На думку ж керівника групи експертів Українського клубу аграрного бізнесу Володимира Лапи, сектор овочівництва та садівництва в Україні в напівкоматозному стані. Втім, перспектив для масового овочевого імпорту до України в найближчі чотири-п’ять років він не бачить. «Вітчизняне виробництво повністю задовольнить внутрішній попит», — говорить Лапа. Для цього потрібно тільки збільшити частку виробництва продукції у сільськогосподарських підприємствах. Крім того, збільшити кількість овочевих сховищ, бо зараз покрито тільки 10% реальних потреб, та збільшити обсяг інвестицій.
Конкретні об’єми потрібних інвестицій Лапа не коментує, але зазначає, що мова йде про великі суми, які здатен забезпечити тільки приватний капітал. Так, за підрахунками експерта, для дотримання технології вирощування зернових потрібно близько тисячі доларів на гектар. Овочівництво ж вимагає в п’ять-сім разів більше інвестицій.
Подорожчання ж вітчизняних м’ясо-молочних продуктів зумовлюється дефіцитом сировини, вважає експерт Українського клубу аграрного бізнесу Єлизавета Святківська. Від успішності його подолання залежать ціни та обсяг імпорту м’ясних продуктів. На думку Святківської, нині Україна на шляху наповнення внутрішнього ринку власною м’ясною продукцією. «Сьогодні виробники нарощують виробництво м’яса, вони конкурують, їм важко, але вони збільшують частку вітчизняного виробництва», — підсумовує вона. За її словами, обсяги імпорту за січень скоротилися фактично наполовину — до 20-ти тисяч тонн. Швидше за все, в найближчі кілька місяців імпорт буде нижчим у порівнянні з 2009 роком, бо скоротився споживчий попит та збільшилося власне виробництво (м’яса птиці та свинини). За оцінками експерта, у загальній структурі споживання частка м’ясного імпорту складає 30%.
А от з експортом м’яса в Україні не складається, бо невирішене питання дозволів, говорить Святківська. У перспективі ж українські птахівники та виробники яловичини можуть успішно експортувати свою продукцію на світові ринки, тим більше, що підстав для цього більше, ніж досить. У Європі собівартість виробництва яловичини вища за українську (навіть за умови її подальшого подорожчання).
ПРО ЕКСПОРТНІ ПЕРСПЕКТИВИ УКРАЇНСЬКИХ ОВОЧІВ
Тим часом «дефіцитною» українською капустою, морквою, буряком, цибулею залюбки смакують в Білорусі, Росії, країнах Балтії та СНД. Про те, що українська якість цілком задовольняє цих покупців, свідчать цифри, озвучені головним спеціалістом департаменту ринків рослинництва Міністерства аграрної політики України Оксани Лопатко. За її словами, 2009 року овочевий експорт збільшився до 480 тисяч тонн продукції й цього року продовжуватиме зростати.
Те, що експортні потужності України зростатимуть, підтверджують і Лапа з Верницьким. Але про швидке освоєння закордонних горизонтів, наприклад, українською м’ясною продукцією мріяти не варто: спочатку потрібно задовольнити внутрішній попит. Молочні продукти, найпевніше, експортуватимуться до Росії, вважає Лапа, де вже давно смакують зробленим в Україні сиром. Овочевий експорт розвиватиметься за рахунок ринків СНД, а от вихід на ринок Євросоюзу залежатиме від того, наскільки успішно Україна домовиться про правила торгівлі в зоні вільної торгівлі з ЄС.
За словами заступника директора Державного департаменту з питань адаптації законодавства, начальника управління правового забезпечення європейської інтеграції Міністерства юстиції України Тараса Качки, овочівництво та садівництво — болючі пункти переговорного процесу. Справа в тому, що в ЄС діє система вхідних цін щодо завезення овочів та фруктів. «Система настільки складна, що кожного дня на національному рівні ЄС ухвалюється регламент із визначенням середньозважених цін на фрукти та овочі, і відповідно до нього вираховується формула мита, яка залежить від ціни контракту. Чим нижча ціна контракту — тим вище мито. Тобто ця система де-факто створює стовідсотковий бар’єр для експорту фруктів та овочів до ЄС», — говорить Качка. Якщо вхідні ціни збережуться, то українські овочі мають небагато шансів потрапити на прилавки європейських магазинів, пояснює він. Однак чиновник сподівається, що це питання вдасться вирішити в ході подальших переговорів.
