Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

«Зацікавлених сторін — де-факто чотири»

Українсько-словацькі відносини: газовий контекст
16 липня, 2015 - 11:25
ФОТО REUTERS

Україна і Словаччина є не лише найближчими сусідами, а й мають схожу долю: обидві країни тривалий час перебували у тіні свого «старшого брата» й були змушені вести визвольну боротьбу за свою незалежність, розбудовувати власну державність та національну економіку.

Слід чесно визнати, що попри невеликі розміри країни та наявність серйозних соціальних проблем об’єктивного плану, словаки досягли серйозних успіхів в економічній площині, особливо в енергетичній та машинобудівній сферах. Любителі метафор навіть називають цей феномен сучасним «європейським Детройтом». Своїм досвідом вони не проти поділитися й з нами, але складається враження, що українські урядовці й дипломати більше тяжіють до формулювання «не учіть нас жити, ліпше допоможіть матеріально», тобто кредитами. Власне, такі думки прийшли після ознайомлення з низкою матеріалів у ЗМІ про скасування в останній момент приїзду П. Порошенка на ювілейну безпекову конференцію GLOBSEC у Братиславі та про відмову від проведення в Івано-Франківську зустрічі у форматі «Україна — Вишеградська четвірка», присвяченої питанням енергоефективності.

Щоб зрозуміти логіку дій української сторони, ми попросили прокоментувати ситуацію з цього приводу директора регіональної філії Національного інституту стратегічних досліджень у м. Ужгород Світлану МІТРЯЄВУ:

— Зазначу, що Словаччина є ключовим європейським партнером України у сфері енергетичної безпеки, — каже пані Світлана. — З метою експертної оцінки цієї співпраці й визначення подальших рекомендацій для урядів обох країн щодо надання Братиславою допомоги Києву 15 травня ц. р. в Національному Інституті стратегічних досліджень (Київ) відбувся перший українсько-словацький форум. Цією зустріччю було започатковано регулярні двосторонні консультації з актуальних питань українсько-словацьких відносин за участю представників органів державної влади, експертного середовища, громадських організацій, бізнес-співтовариств двох країн. Відтепер такі форуми відбуватимуться раз на рік почергово в Україні та Словаччині, а порядок денний формуватимуть Національний інститут стратегічних досліджень та Дослідницький центр Словацької асоціації зовнішньої політики за погодженням із зовнішньополітичними відомствами обох країн.

Словаччина успішно пройшла шлях реформ у енергетичному секторі й має серйозний досвід у розбудові ринкової моделі, яка визнана однією з найкращих у Центральній Європі. І в цьому контексті для України досвід Словаччини є дуже цінним. По-перше, це входження енергетичного сектору України в об’єднаний ринок ЄС і залучення іноземних інвестицій у сферу енергетики. По-друге, це впровадження положень Третього енергетичного пакету Європейського Союзу та практична діяльність на енергетичних ринках. По-третє, це розширення використання відновлюваної енергетики та підвищення енергетичної ефективності національної економіки. А ще — участь Словаччини в роботі інститутів європейської енергетичної безпеки.

У новій Стратегії національної безпеки України енергетична безпека є одним із пріоритетних напрямків. Передбачається підвищення енергетичної ефективності та забезпечення енергозбереження, диверсифікація джерел і маршрутів постачань, подолання залежності від Росії, розвиток альтернативної та ядерної енергетики з урахуванням пріоритетності завдань екологічної, ядерної та радіаційної безпеки тощо.

«ПРАКТИЧНА ДОПОМОГА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ПАРТНЕРІВ НАМ ДУЖЕ ПОТРІБНА»

— Україна нині перебуває на етапі створення сектору енергетичної безпеки, тому практична допомога європейських партнерів нам дуже потрібна. Тим більше, що упродовж більш ніж 20 років Україна цілковито залежить від поставок російського газу. Але конфлікт, що почався торік, змусив Україну знайти дієву альтернативу — реверсні поставки газу з Європи. Експерти, які виступали на форумі, вважають, що плани українського уряду щодо максимально можливої відмови від російського газу реальні.

Крім того, якщо Росія надалі нарощуватиме тиск, пропонуючи нереальні ціни, Україна сподівається додатково запустити «великий реверс» зі Словаччини обсягом близько 100 млрд куб. на рік. Нагадаю, що Київ і Братислава підписали меморандум про реверсні поставки газу в Україну. Угода, до якої йшли два роки, передбачає поставку до 8 млрд куб. газу на рік словацькою транзитною компанією «Іюстрім». У перспективі ці обсяги Україна сподівається збільшити до необхідних 20 млрд куб. на рік.

На початку вересня 2014 року був запущений реконструйований газопровід Вояни-Ужгород, яким газ із європейських країн надходить в Україну в реверсному режимі. Початкова потужність трубопроводу в 10 млрд куб. газу на рік потім неодноразово підвищувалася і станом на 3 липня ц. р. досягла 13,6 млн куб. м на добу. Водночас необхідно зазначити, що наразі Україна використовує лише половину реверсного потенціалу цього газопроводу. Не слід забувати, що Словаччина є складовою загальноєвропейського ринку газу. Більшість газу словаки купують у Росії за довгостроковим контрактом (до 2028 року). Ціна закупівлі — комерційна таємниця. Словаччина також купує газ на ринках Західної Європи. Усе залежить від поточної ціни і внутрішніх потреб країни.

20 травня цього року відбулася зустріч президентів України та Словаччини, під час якої Петро Порошенко наголосив, що співпраця зі Словаччиною в енергетичній сфері дала можливість зупинити монополію «Газпрому» та забезпечити Україну газом. У свою чергу Андрій Киска запевнив, що Словаччина дотримуватиметься зобов’язань щодо реверсного постачання газу до України. Водночас він зазначив, що питання енергобезпеки України та Євросоюзу вирішуватимуть спільно.

«ЧУТЛИВИМ ЗАЛИШАЄТЬСЯ ЗАПИТАННЯ «ЩО ДАЛІ?»

— Проте чутливим у наших відносинах залишається запитання «Що далі?». Адже Словаччина вважає нинішні обсяги газу достатніми, тоді як українська сторона наполягає на збільшенні реверсу. Навряд чи пошук компромісу буде швидким, оскільки зацікавлених сторін усе-таки де-факто не дві, а чотири: Україна, Словаччина, Європейcька комісія та... Росія. У зв’язку з цим під час дискусій в українській столиці пропонували створити тристоронній механізм на рівні міністерства енергетики Києва, Братислави та відповідних директоратів Європейської комісії. І, власне, продовження цих дискусій і передбачалося 23 червня ц.р. в Івано-Франківську, де мала відбутися зустріч у форматі «Україна — Вишеградська четвірка», присвячена питанням енергоефективності, оскільки країни Вишеграду взяли публічні зобов’язання допомагати Україні з реформами, причому Словаччина відповідає за питання енергетичної безпеки. Тим більше, що питання реверсу набувало нового значення з 1 липня, коли Україна мала намір призупинити закупки газу у РФ за причиною відсутності узгоджених домовленостей між «Газпромом» і НАК «Нафтогаз» про умови поставок після другого кварталу. Але... Менш ніж за тиждень українською стороною проведення цього форуму було скасовано! Є різні версії і української, і словацької сторін про причини такого кроку. Можливо, Міністерство закордонних справ України мало свої аргументи щодо такого радикального рішення, але в складних умовах, у яких перебуває Україна, необхідно цінувати підтримку кожного партнера ЄС, тим паче сусіда. І спільно, за дискусійним столом вирішувати всі нез’ясовані питання, використавши для цього, в тому числі, майданчик в Івано-Франківську.

Слід розуміти, що тільки разом, у колі країн-друзів України в ЄС, ми можемо подолати нинішні виклики й ризики, які постали перед нами, та не втратити довіру партнерів, тим більше сусідів, які підтримали Україну в її європейському виборі та допомагають їй в цей непростий час моральною підтримкою, гуманітарною допомогою та передачею досвіду реформ. Тим більше, що події в Мукачевому не додають позитивного іміджу Україні і зменшують коло країн-членів ЄС — симпатиків України.

Василь ІЛЬНИЦЬКИЙ, спеціально для «Дня», Ужгород
Газета: 
Рубрика: