Протягом останніх трьох діб досить різко знизилося виробництво чавуна: якщо раніше металурги виробляли 86 — 88 тисяч тонн на добу, то зараз — не більше 80 тисяч тонн. Спричинено це проблемами з забезпеченням металургійних підприємств залізорудною сировиною та підвищенням цін із 1 грудня 2004 року. Ця ситуація зачепила Маріупольський меткомбінат ім. Ілліча, Дніпровський меткомбінат ім. Дзержинського, Алчевський меткомбінат та «Запоріжсталь». Щоби подолати кризу, металургійні та гірничорудні підприємства України намагалися досягнути взаєморозуміння при посередництві Мінекономіки та Мінпромполітики.
Як повідомив заступник міністра промислової політики Анатолій Федяєв, обидва міністерства рекомендували гірничорудним підприємствам повернутися до листопадових цін на свою продукцію. Зі слів експерта, зниження виробництва чавуна на внутрішньому ринку призвело до появи надлишку коксу: звичайний двух- трьохдобовий запас підприємств збільшився утричі. Заступник міністра також нагадав про підготовлений урядом законопроект, яким пропонується розширити повноваження виконавчої влади з регулювання цін на стратегічно важливі види товарів, зокрема на залізорудну сировину. «Сподіваємося, що парламент ухвалить такий закон», — сказав він. У разі збереження проблем із забезпеченням залізорудною сировиною вітчизняних металургійних підприємств, уряд буде вимушений із 1 січня 2005 року ввести ліцензування його експорту. Поки ж ліцензування залізорудної сировини увiйшло до проекту постанови уряду про види ліцензування експорту продукції на 2005 рік.
Чи мало підвищення залізорудних цін, що призвело до кризи на ринку металургійної продукції, якісь підстави? Відповідаючи на це запитання, президент Асоціації підприємств чорної металургії України Анатолій Голубченко сказав «Дню»: «Листопадові ціни дозволяли підприємствам цілком нормально працювати на ринку. Жодних змін не сталося, тому такий стрибок цін не був необхідний». На думку А. Голубченка, підприємства, що підняли ціни, просто скористалися кризовою ситуацією в політиці та вирішили на ній заробити. Що стосується введення ліцензування, то Голубченко, попри своє негативне ставлення до держвтручання в роботу господарюючих суб’єктів, упевнений, що як тимчасовий захід воно необхідне. Водночас, на його думку, набагато важливіше захистити внутрішню економіку від ситуацій, на яких можна спекулювати.
