У конфлікті через будівництво Білоцерківського металопрокатного заводу в останні три тижні, здавалося, двічі можна було ставити крапку. Першу — коли депутати міськради на сесії 11 липня ухвалили рішення про підписання соціальної угоди з інвестором... Ця соціальна угода — друга в історії конфлікту (перша була розірвана рішенням депутатів міськради від 26.06.2007 року на підставі результатів громадських слухань, учасники яких (приблизно 84%) висловилися проти будівництва) й одна з найбільших в історії України. Сума дійсно немаленька — 240 мільйонів гривень, хоча вони й будуть виплачені місту протягом семи років.
Здавалося б, певна крапка. Адже останню перешкоду будівництву у вигляді влади Білої Церкви було подолано. Але після останнього матеріалу «Дня» на цю тему («Провокативний» метал» за середу 16 липня) Київоблрада ухвалила рішення рекомендувати інвестору припинити будівництво й винести питання щодо його продовження на місцевому референдумi в Білій Церкві, а також селі Шкарівка...
Однак у місцевій владі Білої Церкви сьогодні питання про референдум не стоїть... Хоча, як стало відомо «Дню», референдум можуть організувати у вищезгаданому селі поблизу Білої Церкви. Але, хоч би як там було, на сьогоднішній день рішення облради просто ігнорується й замовчується.
У результаті в ЗМІ з’явилася інформація про буцімто плани зібрати позачергову сесію облради для повної заборони будівництва цього підприємства... Для цього депутатів уже навіть відкликають з відпусток. Але «Дню» цю інформацію в Київській обласній раді не підтвердили. «До вересня ніяких сесій у цій справі не буде...» — категорично заявив начальник управління у справах преси й інформації Григорій Кавич.
Схоже, замість крапки знову доведеться ставити три крапки... Ситуація настільки заплутана, що дати чіткі відповіді на запитання «Дня» змогло не багато людей. Навіть серед безпосередніх учасників конфлікту. А все тому, що для наших чиновників настав час довгоочікуваних відпусток... У «заслуженому відпочинку», тобто у відпустці, зараз не лише депутати облради, а й мер Білої Церкви Василь Савчук, а також секретар міської ради Світлана Смолякова. Тому замість них на запитання «Дня» відповідав його заступник Микола Антонюк. «Зараз є дозвіл на забудову, взятий у державних органів влади, є рішення Київської обласної ради припинити будівництво для того, щоб провести референдум і громадські слухання, так само є думка громадськості, що здебільшого проти», — повідомив він. На запитання, що ж робити далі, Микола Антонюк відповів, що... не знає. Так само не відомо, чи відбудеться референдум. «Це питання поки вирішується», — сказав він «Дню»...
А поки «питання вирішується» десь на сонячних пляжах, ситуація навколо заводу знову загострюється. Адже від такого інформаційного хаосу на цю тему нерви здають не лише в інвесторів будівництва, місцевих жителів і працівників ЗМІ, а й у жителів інших міст басейну річки Рось...
«Корсунь-Шевченківський, Богуслав і Миронівка теж переживають за своє благополуччя, а будівництво заводу ставить його під великий сумнів. Ми всі п’ємо воду з річки Рось. А хіба будівництво школи в Білій Церкві внаслідок підписання нею соціальної угоди зможе якось зарадити проблемі забруднення води?» — виклав «Дню» свою думку житель Корсунь-Шевченківського Максим Адаменко.
Але коли ж у цій історії з’явиться чітке й єдине формулювання, щоб жителі Білої Церкви, навколишніх сіл, а також міст басейну річки Рось змогли розібратися у своєму ставленні до цього проекту й висловити його на референдумі? Чи може є інший шлях? Із цим запитанням ми звернулися до самих учасників конфлікту...
КОМЕНТАРІ
Андрій ЛЕОНОВ, голова Білоцерківської міської громадської організації «Біла Церква — наш дім»:
— Ми докладаємо зусиль, аби депутати міської ради виконали рішення обласної ради й призначили референдум. Керівництво ТОВ «Євро Фінанс ЛТД» неодноразово заявляло про те, що воно використовує європейські стандарти ведення бізнесу. Тепер у них є можливість це показати. Тому воно зобов’язане виконати рішення депутатів обласної ради й припинити будь- які роботи на будівельному майданчику до проведення референдуму... Саме ж поняття соціальної угоди — це сплата інвестором громаді за ті незручності й шкоду, яку він планує заподіяти будівництвом, у цьому випадку металургійного заводу. Зрозуміло, що обговоренню такої угоди суспільством мають передувати громадські слухання. Тоді громада й дає свою згоду або незгоду на будівництво. Інвестори мусять зважати на громадську думку, а саме 82,4% громадян, які висловилися проти будівництва заводу. Не можна забувати, що Біла Церква знаходиться в четвертій зоні забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, а будівництво тут об’єктів, що погіршують екологічний стан, заборонено. І найголовніше — не можна нехтувати важливістю чистої питної води, а внаслідок будівництва заводу її не можна буде пити. Так от, будь-яке з цих порушень уже унеможливлювало б будівництво такого об’єкта першого класу екологічної небезпеки в Білій Церкві. Тому всі ці закони, зокрема й Конституцію, треба або скасувати, або виконувати. Лобіювання ж такого будівництва, зокрема й першими особами держави, ставить під загрозу саму систему держави Україна. Подальше просування цього проекту всупереч волі суспільства може призвести до соціального загострення й звернення до міжнародного співтовариства за допомогою. А це, у свою чергу, негативно вплине на імідж України. Тому вважаємо, що Верховна Рада України має без зволікань заборонити будівництво металургійного заводу в Білій Церкві.
Валентин МАКАРЕНКО, віце-президент ТОВ «Євро Фінанс ЛТД»:
— Наша компанія в середині червня отримала дозвіл від Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю Київської області на виконання будівельних робіт. Наразі будівельні роботи вже ведуться. Зокрема, здійснюються бетонні й монтажні роботи зі зведенням інженерних споруд. Це лише перший підготовчий етап будівництва. Загальний термін будівництва заводу — 37 місяців. Загалом скажу, що ми рухаємося за графіком. Тому говорити про фактичне закінчення непорозумінь у місті Біла Церква щодо сталепрокатного заводу можна вже сьогодні. Адже вже існує стійка тенденція зміни громадської думки у бік підтримки проекту. Про це свідчить зростання кількості бажаючих працювати на майбутньому підприємстві. За останніми даними відділу кадрів сталепрокатного заводу, лише за останні два місяці кількість заяв, поданих місцевими жителями, зросла в 5—6 разів. Щодня ми отримуємо по 25—30 нових заяв. Ще одне свідчення порозуміння інвестора й міста — підписання соціальної угоди. Передусім, на мою думку, підписана соціальна угода є дуже важливою для міста. І, звісно, для інвестора. Адже передбачено 240 мільйонів гривень на розвиток соціальної інфраструктури, які інвестор виділятиме протягом наступних семи років. Гроші підуть, зокрема, на будівництво шкіл, ремонт шляхів, ремонт мереж водо- й теплопостачання, допомогу місцевим медичним закладам. І не менш важливою частиною соціальної угоди є напрямок фінансування на поновлення водного потенціалу ріки Рось. Уже сьогодні в цьому напрямку ведеться підготовчий етап з розробки техніко-економічного обгрунтування робіт з очищення Росі. Є попередні домовленості, що техніко-економічне обгрунтування розроблятиме Державний інститут УКРВОДПРОЕКТ. Плануємо, що комплексні роботи розпочнуться вже наступного року. Загалом програма очищення річки розрахована на п’ять років. Що ж до рішення обласної ради, то це політичне рішення...
