Як відрізнити вкрай необхідні реформи від підкилимових ігор, у яких задіяні приховані інтереси якихось кланових структур? І навпаки: як зрозуміти сенс деяких добрих реформаторських намірів, якщо на практиці вони обертаються очевидною шкодою для країни та її інтересів? Сьогодні ці актуальні для всієї суспільно-політичної ситуації в Україні питання набули конкретного сенсу в результаті дій Мінекономрозвитку, яке змінило статут «Нафтогазу» (навіть без оповіщення компанії), що перепідпорядкував собі дочку «Нафтогазу» — «Укртрансгаз», а також вивів закупівлі «Укртрансгазу» з-під контролю «Нафтогазу».
Голова «Нафтогазу» Андрій Коболєв зробив у суботу щодо цього дуже серйозну заяву: «Найбільший і найстрашніший результат, який ми можемо отримати, — це відмова Стокгольмського арбітражу від розгляду транзитної справи проти «Газпрому». В цій справі «Нафтогаз» вимагає від «Газпрому» 12 мільярдів доларів, введення можливості віртуального реверсу, забезпечення транзиту газу в майбутньому і багато ще чого».
Крім того, така зміна статуту, за інформацією прес-служби НАК, поставила під загрозу укладення «Нафтогазом» кредитної угоди із залученням Всесвітнього банку (ВБ) на суму 500 мільйонів доларів і є порушенням умов за кредитною угодою з ЄБРР і потенційним дефолтом із заборгованості, гарантованою державою. Дії МЕРТ уже викликали занепокоєння Європейського банку реконструкції та розвитку. В «Нафтогазі» вважають, що це ставить під загрозу реформу корпоративного управління компанії. Цю думку, мабуть, підтримує і прем’єр-міністр України Володимир Гройсман. Він заявив, що рішення МЕРТ може бути змінене в результаті критики з Європи.
Але перший віце-прем’єр і голова МЕРТ Степан Кубів поки що стоять на своєму: «Ми виконуємо угоду Третього енергетичного блоку з розширення повноважень структур і виконання диверсифікації ризиків. Це по-перше. Друга позиція, закладена в цьому наказі Міністерства економіки, будується на виконанні незалежності впливів оператора на господарську діяльність підприємств. Це три позиції, які вимагають даного рішення», — сказав він у п’ятницю «Інтерфакс Україна». Кубів запевнив, що спілкувався на цю тему з представниками ЄБРР і з юридичними службами. «Це реформа, яка проходить не так просто, як її хочуть виставити ті, хто намагається її заблокувати, — додав віце-прем’єр. — Цей процес не буде вирішений протягом одного дня або одного рішення. Є зобов’язання, є державна політика».
Він також звинуватив «Нафтогаз України» в тому, що ця структура протягом усього періоду її створення «не мала характеру відвертості та прозорості, а мала характер корупційності. Кубів назвав три пункти, на яких ґрунтується його позиція як міністра та позиція всього блоку: «Перше — ми повинні виконати зобов’язання Третього енергетичного блоку. Друге — ми повинні чітко розділити розмежування оператора як діяльності та ведення господарської діяльності. І третє — все це потрібно робити публічно, прозоро і однозначно».
Поставимо риторичне запитання: чи внесли ці роз’яснення якесь розуміння ситуації, що склалася?
Нагадаємо, на початку вересня «Укртрансгаз» оголосив три тендери на реконструкцію компресорних станцій із заміною газоперегінних агрегатів на очікувану суму в 4,12 мільярда гривень. Тендерна документація передбачає передоплату 40%. І, схоже, вся колотнеча щодо перепідпорядкування «Укртрансгазу» зчинилася через побоювання, що в руки російського олігарха Костянтина Григоришина може піти це мільярдне замовлення на газоперегінне устаткування, єдиним виробником якого в Україні є Сумське науково-виробниче об’єднання, що входить до групи того ж Григоришина. Важливо також, що керівником «Укртрансгазу» є сьогодні Ігор Прокопів, що раніше очолював івано-франківську міську організацію партії «Фронт змін» Арсенія Яценюка.
Андрій Коболєв: Найбільший і найстрашніший результат, який ми можемо отримати, — це відмова Стокгольмського арбітражу від розгляду транзитної справи проти «Газпрому». В цій справі «Нафтогаз» вимагає від «Газпрому» 12 мільярдів доларів, введення можливості віртуального реверсу, забезпечення транзиту газу в майбутньому і багато ще чого
Напередодні описаних подій у Верховній Раді відбувалося спільне засідання комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки комітету закордонних справ, на якому розглядалася роль дипломатичного фронту в посиленні безпеки. Виступаючи на цьому засіданні, глава Мінтопвугілля Ігор Насалик жодним словом не обмовився про названі проблеми. І, мабуть, не випадково глава парламентського комітету з міжнародних справ Ганна Гопко нагадала йому, що єдиного бачення на управління енергетикою поки немає. «Ми повинні відходити від сприйняття України лише як транзитної держави, яка забезпечує газом Європу. Саме таке сприйняття — це результат антидержавницької політики в енергетиці протягом двох останніх десятиріч», — наголосила глава комітету.
«Невиконання законів Енергетичного співтовариства, — ніби знаючи і підтримуючи позицію Коболєва, зауважив на засіданні двох комітетів директор Секретаріату Енергетичного співтовариства Янез Копач, — може стати ключовим аргументом у судовому арбітражі Стокгольма щодо «Газпрому». Саме зволікання щодо ухвалення законів третього енергопакета може зіграти проти України. І парламентарі, і політики повинні це розуміти. Надзвичайно важливо закінчити реформу газового сектора — прийняти регуляторні норми Енергетичного співтовариства, внести правки до низки інших законів, ухвалити закон «Про ринок електроенергії», не говорячи вже про багаточисельні закони про енергоефективність».
«Ніяка дипломатія не може поліпшити репутацію країни в міжнародному просторі, якщо (її) домашнє завдання не виконано належним чином. Успішна дипломатія — це довіра та повага між усіма партнерами, і Україна зобов’язана виконувати взяті на себе зобов’язання», — використовуючи езопівську мову, роз’яснив Копач. Минулої неділі секретаріат Енергетичного співтовариства виступив із офіційним повідомленням. У ньому наголошується, що рішення Мінекономрозвитку взяти на себе управління компанією «Укртрансгаз» не відповідає міжнародним зобов’язанням, узятим на себе Україною. «Цей односторонній рух не відповідає Резолюції щодо розукрупнення, прийнятій урядом 1 липня 2016 року, не було консультації з секретаріатом, яким раніше було затверджено постанову уряду. Ця резолюція передбачає, що новий оператор газотранспортної системи працюватиме під управлінням Міністерства енергетики та вугільної промисловості, яке поступово візьме на себе управління діяльністю «Укртрансгазу», — йдеться в заяві. «Невиконання цієї вимоги може призвести до санкцій з боку секретаріату, ставить під загрозу продовження арбітражних справ «Нафтогазу» та роль України як транзитера газу», — йдеться в заяві.
