Олександр НАРБУТ , заступник голови Спілки платників податків України:
— У цивілізованих країнах створена така модель ПДВ, яка дозволяє забезпечувати стабільне наповнення бюджету. Аналогічні добрі наміри були і в Україні, коли цей податок вводили. Але протягом трьох останніх років реальний баланс надходжень і виплат (відшкодувань) із ПДВ негативний. Єдине, що оберігало бюджет від втрат, які б перевищували надходження (від ПДВ), це те, що відшкодування цього податку просто не проводили (тут я опускаю тему спроб отримати відшкодування незаконно). Через це багато підприємств були вимушені шукати можливість повернути ПДВ із допомогою якихось обхідних шляхів. У результаті ситуація на сьогодні така, що зробити цей податок (без якихось істотних змін законодавчого поля), з одного боку, бюджетонаповнюючим, а з іншого — відповідним можливостям платників податків, практично немає. Тут потрібна комплексна податкова реформа, без якої не випадає й говорити про можливості виправлення процесу адміністрування цього податку та введення його в цивілізовану схему роботи. Податки — річ комплексна. Тому нам потрібен повновагий Податковий кодекс. Якщо не зайнятися комплексним аналізом стану різних суб’єктів оподаткування, включаючи й тих, які мають істотні пільги, може вийти щось схоже на просте перетягання ковдри, причому на користь сторони, котра має політичні переваги. При цьому подекуди обов’язково виникатимуть чималі діри, які провокуватимуть як економічну, так і політичну нестабільність.
З урахуванням дефіциту часу найпростішим і найдієвішим підходом для розробки рішень видається скасування ПДВ. Можливо, його можна було б замінити податком із продажу. Але ставки його повинні бути такими, щоб закривати лише прогалину, що виникла у зв’язку зі скасуванням ПДВ — 1—2% і не більше. Причому оподатковувати треба лише кінцеву реалізацію, а не всі сходинки руху товару — навіть у напівфабрикатному вигляді.
На жаль, жоден з урядів незалежної України не впорався з податковим реформуванням, покликаним надати таким чином економіці нові імпульси розвитку. Адже цьому треба приділяти увагу не меншу, ніж політичній реформі. На мою думку, гордіїв вузол наших суспільно-політичних проблем можна розрубати лише шляхом скасування ПДВ. Так вважає більшість бізнесменів, середніх і великих платників податків, із якими мені доводитися спілкуватися. А будь-які міркування, що ми тут підправимо, там підмарафетимо, призведуть тільки до того, що завтра ми знову говоритимемо про недосконалість податкового законодавства. Тому скасування ПДВ усуне й основу для зловживань, обвинувачення в яких звучать сьогодні у зв’язку з відставкою голови ДПАУ Юрія Кравченка.
Віталій ХОМУТИННИК , народний депутат:
— З приводу подальшої долі ПДВ в українському суспільстві існують неоднозначні думки та прямо протилежні позиції. З одного боку, пропонується його скасувати як податок, що стримує розвиток споживчого ринку, створює фіскальну нестабільність, стимулює корумпованість контролюючих органів. З іншого — зберегти і вдосконалити, як одне із стабільних джерел доходів бюджету, маючи на увазі високу фіскальну ефективність податку та його нейтральність до собівартості товарів (послуг).
У той же час механізм оподаткування цим податком є тим інструментом, що робить податок досконалою формою оподаткування споживання, дозволяє уникнути кумулятивного ефекту та забезпечує рівномірний розподіл податкового навантаження на всі етапи виробництва і розподілу товарів (послуг).
ПДВ є стабільним і вагомим джерелом доходу бюджету, застосовується переважною більшістю країн світу, як розвинутих, так і тих, що розвиваються.
Частка ПДВ у ВВП країн — членів ЄС коливається в середньому в межах 6—8 відсотків. За даними звітів Міністерства фінансів, частка ПДВ у ВВП України (фіскальна ефективність) дещо нижча, ніж в країнах Європи. За останні шість років (з моменту прийняття Закону про реформування ПДВ) його питома вага у ВВП коливалась від 7,3 відсотка у 1998 році до 4,9 відсотка у 2003 році і знизилась на 2,4 відсотковi пункти.
Платниками податку в минулому році на рахунок Державного казначейства було перераховано 22,9 млрд. грн., з яких 10,3 млрд. грн. було повернуто на рахунки підприємств, як відшкодування ПДВ з бюджету, а 12,6 млрд. грн. є мобілізованою до бюджету сумою податку, спрямованою на фінансування державних видатків, передбачених бюджетом. Але затвердженим бюджетом на 2003 рік прогнозувалося отримати 13,7 млрд. грн. ПДВ.
Основними проблемами у справлянні цього податку, що призвели до скорочення чистих надходжень до бюджету, є не наявність його відшкодування з бюджету, а проблеми, які знаходяться в площині адміністрування податку і прогалини в законодавстві, зокрема:
— наявність і зростання податкового боргу з податку;
— ухилення від оподаткування і незаконність вимог на відшкодування;
— надання нестандартних податкових пільг окремим платникам податку і галузям економіки, які створюють умови ухилення від оподаткування та ускладнюють адміністрування.
З метою комплексного вирішення цих проблем ще наприкінці березня я подав у порядку законодавчої ініціативи відповiдний законопроект, яким, зокрема, передбачаються заміна методу «першої події» на касовий метод обліку ПДВ, зниження ставки ПДВ з 20 до 15 відсотків, «автоматичне» відшкодування ПДВ, а також заходи, спрямовані на недопущення ухилення від оподаткування цим податком. Отже, на мою думку, слід зберегти і вдосконалити ПДВ як один із стабільних джерел доходів бюджету, що забезпечує сталі надходження до бюджету в розмірі 13 млрд. грн. Якщо і вводити інше альтернативне оподаткування споживання, то лише за умови уникнення кумулятивного ефекту та забезпечення надходжень на рівні, не нижчому за реальний нинішній рівень.
