Шахтарі закликають владу проконтролювати виплату зарплат та вжити термінових заходів для нормалізації ситуації у галузі в умовах кризи. Про це днями заявили представники Незалежної профспілки гірників України на спільному засіданні з міністром вугільної промисловості України Віктором Полтавцем.
За словами міністра, з наявних у нього документів (підписаних персонально кожним генеральним директором і головним бухгалтером усіх без винятку шахтарських держпідприємств) випливає, що заборгованості із зарплат немає. Інша справа, що 90 мільйонів гривень за тверде паливо шахтарям заборгували металурги та ще 650 мільйонів гривень — енергетики. Щоб борги повернути, довелося натиснути на Мінпаливенерго, яке змусили взяти кредит у «Ощадбанку» на 650 мільйонів гривень, зізнається Полтавець. Днями ці гроші надійдуть на рахунки ДП «Вугілля України», а звідки — до шахт. Стосовно ж загальної ситуації у галузі міністр переконує, що не все так погано. Мовляв, на відміну від Росії та Польщі, наш вугільний сектор втримав свій потенціал, бо у січні 2009 року проти грудня 2008 року Мінвуглепром зменшив об’єми видобування на 4,4%, в лютому, у порівнянні з січнем, — на 0,8%, а в березні, у порівнянні з лютим, взагалі уже збільшили видобуток на 3,4%.
Натомість представники профспілок не згодні з міністерською статистикою стосовно виплати зарплат і додають, що невчасний розрахунок металургів та енергетиків за спожите вугілля разом зі стрімким падінням попиту на їхню продукцію ставить у скрутне фінансове становище їхні шахти. Голова Незалежної профспілки гірників України Михайло Волинець розповів «Дню», що ще до цього засідання питання заборгованості обговорювалося на зустрічі з прем’єр-міністром Юлією Тимошенко. Тоді було досягнуто домовленості про щомісячне виділення із Стабфонду 350 мільйонів гривень на зарплати шахтарям.
Тим часом Полтавець закликає працівників державних шахт і далі «виконувати план». У відповідь гірники запитали міністра, навіщо це робити, коли товар не купують, і вугілля просто купами лежить на складах? На це Полтавець відповідає, що прийнято урядове рішення про обов’язкову закупівлю бюджетними установами, які потребують вугілля, твердого палива тільки в Міністерства вугільної промисловості. «Ніяких копанок і так далі. Тільки через ДП «Вугілля України» паливо будуть закуповувати залізничний транспорт, армія, флот і так далі», — говорить «Дню» міністр. Крім того, міністерство разом з усіма губернаторами з’ясовує, які об’єми вугілля сьогодні потребують облтопи для продажу палива населенню. Шукаються й інші ринку збуту закордоном для українського вугілля. Водночас міністр визнав, що цього року не реалізованим залишиться 9 мільйонів тонн вугілля.
Про проблеми у вугільній сфері не з розмов знає екс-міністр вугільного міністерства Сергій Тулуб, якого в нинішній ситуації турбує наступне: «Існують марки вугілля, які під час тривалого контакту з киснем можуть самозапалюватися. У нас такого вугілля — 25—30% на складах»...
Хоча на думку експерта Центру антикризових досліджень Олексія Молдована, накопичення вугілля на складах у нинішній час — закономірний процес. «Обсяги промислового виробництва у січні-лютому 2009 року скоротилися на третину. Відповідно впав попит на енергоносії. Це, у свою чергу, спровокувало нагромадження нереалізованих запасів вугілля на складах, що зв’язало ліквідність підприємств, і шахтарі не завжди можуть профінансувати поточні видатки», — розповідає він «Дню».
Проте закривати шахти — не вихід. Їх потрібно рятувати, а для цього виділити хоча б 12 мільярдів гривень з держказни у 2009 році, вважає Тулуб. У бюджеті ж на такі цілі передбачено 1,6 мільярда та ще 5 мільярдів зі стабфонду. «Сьогодні реально виділено 1,5 мільярда гривень, — ділиться з «Днем» інформацією екс-міністр і додає: — Вони ж платять зарплату бюджетними грішми, а вугільну галузь не розвивають». Щоб підняти шахти, він пропонує пришвидшено повертати металургам ПДВ і частину цієї суми направляти на закупівлю вугілля вітчизняного виробника. Зменшити запаси на складах допоможе й створення державного вугільного резерву, коли на теплових електростанціях складують вугілля, яке закуповується у шахтарів за бюджетні гроші.
«Криза — це період для проведення болісних реформ, які досить довго відтягували, — розповідає про свій план реанімації вугільної галузі Молдован. — Україна не має можливості дотувати всі наявні підприємства вугільної сфери, тому вона повинна обмежити свою присутність у галузі». Враховуючи обмеженість фінансових ресурсів, під держконтролем варто залишити найприбутковіші шахти, інші приватизувати або закрити. Має бути збалансована присутність держави у залежності від того, на продукцію яких сегментів вугільної промисловості уряд формує попит, вважає експерт. Тобто якщо Україна фактично не має у власності жодного коксохімічного чи металургійного заводу, то очевидно, що немає економічного сенсу для держави залишатися акціонером шахт, які видобувають кокс. Інакше варто чинити з видобувачами енергетичного вугілля. Сьогодні три з шести енергогенеруючих компаній перебувають у державній власності. Ось ці шахти потрібно залишити у власності держави.
