Колотнеча у Весняному зчинилася тоді, коли гендиректор ТОВ НВА «Перлина Поділля» Петро Іващук почав скуповувати у власників майнові паї. Як записано в угоді, «виходячи із співвідношення 1 до 10». Тобто: має, скажімо, Віталія Гавронська на 10193 гривні майнового паю, а він їй за це 1019 гривень і 30 копійок.
Хвиля скандалу, либонь, не вихлюпнулася б за межі Весняного, якби на цьому закінчилося. Одначе Іващук після першого кроку зробив і другий. А саме: запропонував селянам, аби віддали йому в оренду земельні паї. Вивчивши умови наданого їм проекту угоди, найбільш просунуті власники аж за голови взялися. Побувавши на місці, де розгорнулися ці драматичні події, координатор Хмельницького центру юридичної допомоги сільському населенню Аліса Кулаківська знайшла відповідь на питання про те, чи «ревуть воли, як ясла повні». Вона зробила висновок, що «запропоновані умови такі кабальні, що відлякують навіть юридично непідготовленого селянина».
25-річний термін оренди «без можливості зміни і перегляду орендної плати, що становить 464 гривні (один відсоток вартості земельної ділянки при середній площі 3,4 гектара)», геть спантеличив власників. «Автори проекту залишили людей незахищеними перед інфляцією. При цьому орендодавець без згоди орендаря не має права розірвати цей договір. Злякав людей і той пункт договору, що передбачає першочергове право викупу земельної ділянки орендарем», — розповідає про свої сумні враження Кулаківська.
Раніше, ніж Іващуком було зроблено ці два кроки, відбувалися й інші події. Процвітаюче ТОВ «Племзавод Квітневе» (Весняне — то бригадне село цього товариства), директором якого був Іващук, раптом стало банкрутом. «Були деякі зобов'язання перед податковою інспекцією, перед Пенсійним фондом, то й збанкрутували», — скромно мовить Іващук. Він давно вже звик розповідати з різних трибун про «наші досягнення». Прийняв це підприємство ще в оті далекі часи, коли воно було «маяком колгоспного ладу».
Новина про банкрутство була для селян наче грім серед ясного неба. Вельми несподіваною. Вона майже збіглася у часі з іншою, вельми приємною для самого директора — він став Героєм України. Ця вікопомна подія відбулася у 2004 у... «Звання Героя за«Перлину Поділля» одержав», — переконує Петро Володимирович.
Що ж і коли, питається в задачі, писалося в реляції для нагородження і що — у матеріалах справи про банкрутство? Одначе відомо, що Іващук розгорнув бурхливу діяльність із скуповування майнових паїв і нав'язування власникам кабальних умов оренди земельних паїв уже після того, як став гендиректором ТОВ НВА «Перлина Поділля». То хто ж вони, засновники підприємства, що постало із збанкрутілого? «Троє нас», — відповів Петро Володимирович. З отієї причини, що прізвища двох компаньйонів Іващука не називають, у «підпорядкованих» селах висунули версію, що то — Іващуки-молодші. Обгрунтовують оцю версію так: а чого б то він отак старався із чужими паями для чужих?!
Сам Петро Володимирович, вдавшись до передмови про те, що держава кинула село напризволяще, звісно ж, говорить, що для людей старається. Бо, каже, якби не він, то поля давно позаростали б бур'янами. В нього ж — усе навпаки. Виступає таким собі збирачем земель. Близькі й далекі Мокроволя, Сушівці, Миклаші, Жемелинці, інші бідні села пішли під «Перлину Поділля». І з ними — так само, як із Весняною? На жаль, отак...
Бунтівна Весняна згадує, що, коли гінці ходили за дорученням Іващука, окуповували майнові паї, то говорили: збувайте, бо інакше нічого не будете мати. Багато хто збувся. Передусім — люди похилого віку. Нарешті, отямилися. Коли почали їм нав'язувати угоди про оренду земельних паїв. Вгадали лихий задум: залишившись без майна, пристануть на будь-які умови оренди. Бо ж що робитимуть на отих своїх 3,4-гектарних ділянках без трактора, плуга, сівалки, комбайна?
Чому ж дехто так легко розпрощався із своєю кровною власністю, заробленою роками тяжкої праці на полях і на фермах? «За оренду майнових паїв Іващук нічого не платив», — пояснює Петро Панчук, який трудився обліковцем. У нього, його дружини на ім'я Надія, двох їхніх синів — на 56 тисяч гривень отих майнових паїв, разом узятих.
Он воно що, виявляється! Хтось привласнював оці дивіденди, створюючи прибуток. За майнові паї розраховувалися готівкою. Одначе при цьому так поспішали, що вискочили за межі правового поля. Факт купівлі-продажу посвідчили печаткою сільради.
— Купив, воно моє. Юристів запитував. Усе так, як має бути. Де юристи?! — стоїть на своєму Іващук.
Гарно скупився, та доведеться віддавати. Як заявили в облуправлінні юстиції, відповідно до статті 37 Закону України «Про нотаріат», сільрада не має такого права на освідчення факту купівлі-продажу майнових паїв. Таке право є тільки у державного нотаріуса...
Найняті юристи ладні й через закон переступити, аби лише своєму дорогому клієнтові потрафити. Либонь, на цей раз перестаралися. Бо ще далеко не все втрачено. Якщо районна наглядова інстанція не стане на захист законних майнових прав громадян Весняного й інших сіл, то це, либонь, зробить обласна інстанція. Чи ні?
Одначе повернімося до розмови з координатором Кулаківською. Вона вважає, що «чинне законодавство порушило саме ТОВ НВА «Перлина Поділля», самовільно захопивши земельні ділянки без відповідних договорів оренди». Відтак зазначила, що законодавець передбачив за це адміністративне правопорушення штраф — від 176 до 255 гривень. І то ще не все. «Все вирощене на таких земельних ділянках підлягає передачі власникам земельних ділянок без відшкодування затрат, понесених підприємством, що безпідставно використовує землю», — звертає увагу координатор Хмельницького центру юридичної допомоги сільському населенню Кулаківська. Вона запевняє: «Якщо Весняне, інші села доручать, то центр буде відстоювати їхні законні інтереси у суді».
Що ж то буде, коли ці норми застосують? Поділяючи турботи селян, чиї законні права порушено, голова Білогірської райдержадміністрації Володимир Кобера заявив кореспондентові «Дня», що на дорученій йому території таки змусить усіх поважати власність. Незалежно від того, якою вона є — великою чи малою. Одначе є питання: коли саме це буде? Хоч би не сталося так, що, поки сонце зійде, роса очі виїсть. Бо віра у нову владу, яку Володимир Кобера уособлює в окремо взятому районі, на жаль, згасає із кожним днем...
