Часто можна почути серед різних верств населення, що в українців залишилося єдине багатство, — ще не вкрадена до кінця — «земля»... І, не дай Боже, — допустити цього ганебного продажу...
При цьому, багато людей заспокоюють себе, — «обожнюючи» свої знання про горезвісний мораторій на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення, і думають, що цим самим, — усе вирішиться самотужки... Інші навпаки — несамовито переживають...
Насправді, через багаторічну відсутність справжньої земельної реформи й завуальованість дійсних намірів олігархічних і корумпованих кланів, що також окупували інформаційний простір, і так званих ринкових експертів та багатьох чиновників щодо необхідності поспішного запровадження ринку родючих земель і негайного скасування «хитруватого мораторію», в мене і в багатьох інших знаних українців, особливо тепер, також виникло неабияке хвилювання...
Спробую пояснити, хоча б дві причини хвилювання...
По-перше, через існування гібридного невігластва в цій царині серед більшості громадян, зокрема тих, — хто вважав себе з самого початку становлення незалежності — «всезнаючою владною елітою», і тих, — хто продовжує так вважати... По-друге, через невпевненість, можливо, через брак достовірної інформації, щодо справжності однозначних намірів безкомпромісного, чесного й відповідального служіння українському народу з боку великої кількості членів команди «президентської однопартійної більшості» у Верховній Раді, які публічно заявили про начебто — неухильне дотримання чинних норм Конституції України.
Вбачається й інша небезпека... Зокрема, прояви деякого бутафорного змішування «праведного з грішним» і незрозуміле часте «мовчання» перед своїм народом, вказують на те, що дуже багато членів такої «нової команди», мають досить хибні знання, не те — щодо змісту та механізмів проведення бажаної для українців «земельної реформи», але й навіть, — не розуміють конституційної сутності «власності на землю та її ресурси як на природні об’єкти права власності Українського народу». Також припускаю, що майбутні депутати, при наявності різних прав власності на «землю» як на різні об’єкти земельних відносин, поки що, не відрізняють «загальнонаціональну власність», яка в принципі не може купуватись чи продаватись, — від «власності на земельні ділянки» як на об’єкти цивільних прав (приватна, комунальна чи державна), а відтак «абсурдність» — від «законності» щодо «ринку землі», замість «ринку земельних ділянок»...
Доречно нагадати (зауважити), що обґрунтування повноцінних і справедливих вимог Основного Закону України (ст. 13-14) щодо землі та її природних ресурсів (усіх категорій земель), які задекларовано як «природні об’єкти права власності Українського народу (всіх громадян України), — основне національне багатство, що перебувають під особливою охороною держави» та інших прав і обов’язків, уже висвітлено нами на шпальтах газети «День», починаючи з актуального інтерв’ю з Аллою ДУБРОВИК-РОХОВОЮ (за 5 липня 2018) під назвою: «Українці — мільйонери!».
Упевнений, що уразі залишення своїх знань, особливо керманичами «команди», — на існуючому рівні, і небажання нових парламентарів жити й творити за нормами Основного Закону України, «старі» політики й корумповані представники всіх гілок органів влади, які вже забрехалися перед українцями «по самі вуха», заляжуть — лише «в тінь...». Вони, напевно, постараються застосувати певний ілюзорний трюк із «змішування кольорів», щоб нова «зелена» команда з хиткими знаннями довершила, вже задуманий «ринок землі» як начебто «прозорий». При цьому довірливі «громадяни» мають беззастережно повірити і сприйняти його (ринок) через обнадійливу призму «нових» політиків від «Слуги народу», — як начебто «приємно-зелений» і «прозорий», але все ж таки «ринок»...
Адже я, як професійний, свого часу, художник, добре усвідомлюю, що оптичне змішування кольорів також приводить до формування психологічного відчуття ахроматичного кольору, особливо при адитивному змішуванні потоків світла, сприймається як білий, а при субтрактивному — сірий або чорний. Тому й застерігаю...
Водночас слід усвідомити, що надумана колективізація родючих земель, починаючи з 30 січня 1992 року на базі Конституції УРСР, — під виглядом «роздержавлення», що здійснювалось у процесі так званої земельної реформи не може завершитись у принципі, оскільки така діяльність вважається протиправною і не введеною дотепер у чинне конституційне поле України. Про це детальніше на шпальтах газети «День» за 4 грудня 2018 року в статті: «Земельна реформа — це не ринок паїв...».
Щоб зняти підступні «хвилювання» — рекомендую насамперед здобути і застосовувати правдиві знання про ключові слова: «прозорий» і «земля»...
«Прозорий», у нашому випадку, означає — законний і однозначно-зрозумілий процес пізнання стану і дії та механізмів їх здійснення й функціонування — в однаковій мірі для всього суспільства і для всіх гілок органів влади, включно з четвертою владою (журналістами)...
«Законний» — це такий, що базується лише на чинних декларованих нормах Конституції України і законах та інших нормативно-правових актах, прийнятих на основі Конституції України і, які цілковито відповідають їй (Конституції України). А «однозначно-зрозумілий» — це той (те), якого (що) однозначно і в однаковій мірі розуміють всі учасники правовідносин у полі декларованих норм Конституції України як таких, що доступні для сприймання, ясні й дохідливі для всіх громадян України, усіх гілок органів влади, включно з четвертою владою (журналістами), де всі неухильно дотримуються виконання їх (норм) і безпрецедентно забезпечують — їх (норм) функціонування, особливо працівники правоохоронних структур...
Саме, в цьому взаємозв’язку, для початку надважливо запровадити адресне вживання — в усіх сферах життєдіяльності і однозначне застосування — в усіх, без винятку, законодавчих і нормативно-правових актах сакральне слово «земля» як норми, — в таких трьох значеннях:
Земля — це територія держави України — в межах кордону, включаючи прибережну смугу континентального шельфу виключної (морської) економічної зони (увесь простір літосфери, атмосфери й гідросфери — 3D (X-Y-Z) — до центру Землі і до Космосу — своєрідна Національна земельна комора України — основного національного багатства), що є цілісною, недоторканною та унітарною державою.
Земля — це природні ресурси, що уособлюють сукупність об’єктів і систем живої та неживої природи (скорочено — земля та її природні ресурси) і є природними об’єктами права власності Українського народу (всі категорії земель, які містяться — в усьому просторі Національної земельної комори) — основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Вони не можуть бути предметом купівлі-продажу і не підлягають відчуженню будь-ким, на користь будь-кого і в будь-який спосіб.
Земля — це земельні ділянки (межі) як об’єкти цивільного права власності (приватна, комунальна чи державна), що сформовані для здійснення в їхніх межах природокористування на платній основі за певним цільовим функціональним господарським призначенням: рільництва, садівництва, житлового, промислового та громадського будівництва, лісівництва, транспорту, зв’язку, енергетики, гірничо-видобувної промисловості, оборони, водно-господарської, природно-заповідної, природоохоронної, оздоровчої, рекреаційної історико-культурної та іншої діяльності. Ділянки, навпаки, можуть купуватися і продаватися, здаватися в оренду, заставлятися тощо.
Як бачимо, лише на основі таких елементарних, але законних знань про «Землю України» і тільки (лише) після введення. здійснюваної дотепер, земельної реформи в чинне конституційне поле України, а також після виконання окреслених нами першочергових завдань як особливих передумов інституціонального розвитку земельних відносин і природокористування в Україні, можливо, розпочинати розмову щодо змісту та механізмів звершення бажаної для всіх українців нової «земельної реформи».
При цьому все ж таки слід остерігатися прискорюваного підступного ілюзорного трюку, внаслідок якого, реалізуючи обіцянку «Слуги народу» щодо «формування прозорого ринку землі», може відбутися «прозорий», але — «чорний» за своєю сутністю «дерибан» родючої землі України через умовно «неправильне субтрактивне змішування намірів, як кольорів», однак на превеликий жаль, — із подачі великої кількості українців як «народу», які фактично є «населенням», і поки що не доросли до статусу — «повноправних громадян» власної держави — Україна...
