Зимовий сезон приносить не лише радість новорічних вогнів та Різдвяних свят. Зростання рахунків за тепло добряче вдаряє по гаманцях українців, які вже й так потрусила криза. А чи не задумувалися ви, що могли б значно скоротити свої витрати на споживання енергоресурсів, аби лишень вдало зорганізували своє житло? Дипломований інженер-будівельник, керівник «Проекту пасивний дім» в Україні, людина з нетеоретичним досвідом будівництва енергоефективного житла в Німеччині Флоріан Ламмаєр запевняє, що енергозберігаючі технології є значно доступними для українців, ніж можна собі уявити. Крім того, переорієнтація на енергоефективне житло будівельного бізнесу в Україні — це лише питання часу. Стрімке зростання ціни на енергоресурси змусить споживача вимагати у забудовника «енергетичного паспорта» будівлі, як це сталося в Німеччині.
Пан Ламмаєр розпочав свою діяльність в Україні чотири роки тому. Спочатку діяльність утвореної ним ініціативи «Проект пасивний дім» мала відгук лише в колах вузьких спеціалістів. Після кризи ж минулого року й історії з російським газом з’явилося багато зацікавлених також і серед звичайних приватних забудовників. Тож уже наступного року в Україні буде реалізовано один із перших проектів невеликого селища енергопасивних будинків.
«День» зустрівся з Флоріаном Ламмаєром, аби обговорити питання енергоефективності українського житлового комплексу та поцікавитися досвідом Німеччини — країни, яка посідає перше місце з економії енергоресурсів.
— Пане Ламмаєре, в чому відмінність між технологіями енергопасивного та енергоефективного будівництва? Чи ці поняття тотожні?
— Об’єднувати поняття енергопасивного й енергоефективного будівництва — це все одно, що мішати грішне з праведним. Є енергоефективний будинок, а є — енергопасивний. У першому ще є опалення, а пасивний будинок може зовсім обходитися без опалення. Тобто пасивний будинок — це ще на щабель вище, аніж енергоефективний будинок.
— Тобто пасивний будинок зовсім не споживає тепла?
— Втрати енергії в енергопасивному будинку з самого початку набагато менші, адже він є дуже герметичним, а його стіни, дах, фундамент максимально утеплені — товщина ізоляції зовнішніх стін може сягати аж 30 см. А якщо втрати тепла менші, то відповідно нагріти цей будинок значно простіше. Окрім цього, спеціальні вентиляційні системи з рекуперацією тепла дозволяють зберігати в теплообміннику тепло повітря, що виходить, і підігрівати їм свіже повітря, що надходить у будинок. Таке повторне використання тепла відпрацьованого повітря допомагає зберегти 75% енергії і більше.
До того ж, існують внутрішні джерела енергії: кожна людина виділяє близько 120 ватт енергії, тепло виділяє побутова техніка, будь-які електроприлади. Найкраще в цьому можна переконатись на прикладі холодильника — коли він працює і ви піднесете руку до його задньої стінки, то відчуєте, як пульсує тепло. Додаткову теплову енергію будинок також отримує через великі вікна на південній стороні. Якщо ж будинок є достатньо великим або його форма й розташування не дуже вдалі як для пасивного будинку, то він оснащується ще додатковою системою опалення, наприклад тепловою помпою.
Втім, якщо хтось захоче поставити теплонасос у звичайному будинку, побудованому за застарілими будівельними стандартами, то це буде лише даремна трата грошей. Адже тоді для досягнення необхідної температури в приміщеннях потрібно буде використовувати дуже потужний тепловий насос. В той же час придбання такого теплонасосу обійдеться в декілька разів дорожче, аніж якісна ізоляція будинку. Отже, спочатку краще утеплити будинок.
— Німеччина — це держава, яка має найбільший досвід у енергоефективному будівництві. Який на сьогодні там об’єм ринку енергопасивного житла і обсяги попиту на нього?
— Те, що зараз вважається енергоефективним будинком в Україні, в Німеччині вже стандарт. У нас енергоефективним житлом вважається будинок з показниками, які на 50% перевищують встановлені нормативи.
Жоден будинок, який сьогодні будується в Німеччині, не може мати ізоляції менше, ніж 10 сантиметрів. Отже, в якомусь сенсі всі вони є енергоефективні. Крім того, близько 20% котеджів, що на сьогодні будуються у нас, це вже енергопасивне житло. Це дані щодо ринку приватного житла.
Що ж стосується комунального господарства, то дуже цікавим є досвід деяких федеральних земель Німеччини, наприклад Баварії чи Баден-Вюртембургу. Якщо там будується нова школа, адміністративна будівля чи інший державний об’єкт, то він обов’язково має бути енергопасивним будинком.
Східна Німеччина будує згідно державного розпорядження про збереження енергії. Якщо об’єкт не відповідатиме цьому стандарту — будівельній компанії просто не дадуть дозвіл на будівництво.
— Тобто ініціатива енергопасивного житла в Німеччині йшла від держави? Діяла якась державна програма стимуляції ринку енергопасивного будівництва?
— Спочатку, 1995 року, було введено державний стандарт з енергоспоживання. Це вже поставило доволі високу планку для будівництва, наблизивши його до енергоефективного. Згодом почалися державні програми підтримки будівництва приватного житла за енергозберігаючими стандартами. Скажімо, якщо хтось захоче сьогодні в Німеччині збудувати енергопасивний чи енергозберігаючий будинок, тоді він може отримати кредит із дуже низьким відсотком.
Що ж до будівельного бізнесу, то масової підтримки як такої з боку держави не було, скоріше розвиток цієї галузі відбувся у відповідь на зростаючий попит від приватних забудовників.
— Який сектор будівельної галузі все ж першим ініціював енергоефективні проекти в Німеччині?
— Житловий, однозначно. І взагалі старт енергоефективного і енергопасивного будівництва у Німеччині досить цікавий.
Перші енергопасивні будинки були збудовані саме через те, що замовники ставили перед архітекторами такі вимоги. Вони хотіли, аби їхнє житло не споживало енергоресурсів. І така приватна ініціатива тривала декілька років. Бувало, що на початку розвитку цієї сфери забудовники знали про енергопасивне будівництво навіть більше, аніж архітектори. Можна сказати, що інновації у будівельній сфері Німеччини породив попит на них.
— Будівельні компанії швидко адаптувались до нових вимог ринку?
— У нас були спочатку досить великі проблеми з будівельниками. Пасивний будинок вимагає дуже високої точності та якості виконання робіт. А звичайні робітники часто не могли зрозуміти, навіщо робити деякі речі саме так, а не інакше. Натомість сьогодні акуратне дотримання усіх найменших вимог технології — це вже стандарт.
— Наскільки рентабельніше будувати енергопасивний будинок, ніж будинок за старими стандартами?
— Питання в тому, де ви хочете його будувати. Якщо в Німеччині — то енергопасивний будинок вже сьогодні значно економить кошти, які б ви використовували на енергоресурси. Через сім-десять років німецькі забудовники починають заробляти на себе. Адже у нас ціни на енергію вищі, ніж в Україні, на 190%.
Ми підрахували рентабельність енергоефективного будинку в Україні. Поки що цей показник у нас вийшов на рівні 15 років окупності. І це за умови, що ціни залишатимуться на тому рівні, що є сьогодні на ринку. Але ж це, відверто скажу, малоймовірно. Бо якщо подивитися на тенденцію змін вартості енергоресурсів за останні шість років в Україні, то подорожчання становить близько 350%. Та все ж у порівнянні з вартістю енергоресурсів у Німеччині ви все ще платите за енергію на 190% менше. Тобто цінам ще є куди рости.
Тому в умовах, коли енергія дорожчає, рентабельність енергопасивного будівництва зростає все більшими й більшими темпами.
— А наскільки дорожче обійдеться українцю придбання енергопасивного будинку?
— Якщо брати за базу порівняння докризові ціни на українську нерухомість, за якими продавались житлові об’єкти, то за такі гроші можна було б легко будувати енергопасивні будинки. Звичайно, тоді фірми-забудовники не отримували б такі надвисокі прибутки. Але це вже інше питання.
— Ви досліджували український ринок будівельних матеріалів? Чи відповідають вони стандартам енергопасивного будівництва? Чи, може, українцям, котрі захочуть збудувати енергоефективний будинок, доведеться купувати сировину та матеріали за кордоном?
— Майже всі матеріали для будівництва енергопасивного будинку представлені на українському ринку. Пасивний будинок можна будувати майже з усіх відомих матеріалів, окрім цегли старого стандарту. Вона має дуже низький коефіцієнт теплопередачі, тому спорудити енергоефективне житло з такої сировини дуже тяжко.
Що ж до спеціальних вікон, що використовуються в пасивних будинках, то ще минулого року це був дефіцит в Україні. Але зараз вже потроху з’являються дистриб’ютори, готові налагодити поставки таких вікон. Є й теплові насоси, й вентиляційні системи з рекуперацією тепла, і потрібні ізолюючі матеріали. В принципі все необхідне на ринку є.
— Можна модернізувати наявний житловий комплекс в Україні під енергопасивні стандарти?
— В принципі так. Скажімо, «сталінки» досить легко можна модернізувати, виконавши сучасну теплоізоляцію. Ці будівлі мають компактну форму, що дуже добре для енергоефективної споруди. Звичайно, зробити зі старого будинку енергопасивний буде дуже тяжко і невиправдано дорого, але енергоефективний — досить реально і цілком можливо.
Однак проблема оновлення житлово-комунального фонду в Україні, на мою думку, полягає не в технології будівництва, а швидше в юридичних моментах. Тому що кожна квартира — це окремий власник, і модернізувати весь будинок, де проживають сотні таких індивідів, організаційно досить складно. Справа затратна і потребує капіталовкладень. А як тоді чинити, коли в половині квартир будинку люди мають кошти на реконструкцію, а в решті — ні? А в ЖКГ грошей на модернізацію хоча б частини комплексу під енергоефективне житло немає.
Отже, для проведення реконструкції житлового фонду спочатку необхідно реформувати житлово-комунальне господарство, щоб були реальні власники, які б контролювали свої витрати енергії і розуміли необхідність реконструкції. А реформування ЖКГ — це вже політичне питання.
— А якщо об’єднати енергоєфективні технології будівництва з використанням альтернативної енергетики, як ви вважаєте, може, Україні взагалі вдасться відмовитися від споживання імпортного природного газу?
— Мета хороша, але дуже складна. Німеччина досягла одного із самих високих рівнів економії енергоресурсів і все одно на сьогодні у нас не вийшло повністю відмовитися від газу.
Якщо по всій Україні ми на кожному даху поставимо сонячні колектори, то це не вирішить питання використання природного газу. Треба в іншому місці вирішувати проблему. Спочатку потрібно навчитись економити наявні енергоресурси і грамотно ними розпоряджатись, а вже потім думати про альтернативну енергетику.
Крім того, потрібно не забувати й про екологічні аспекти. Адже коли ми ізолюємо будинок, то зменшуємо викиди парникових газів. А якщо замість реконструкції будинків наставити гектари дорогої фотогальваніки, то ми, може, й почнемо з її допомогою виробляти «зелений» електрострум, але при цьому не будемо скорочувати споживання енергії і ніяк не покращимо стан навколишнього середовища.
— Як стимулювати український будівельний бізнес до впровадження енергоефектиних технологій, адже вони апріорі обійдуться дорожче?
— Хвилюватися про це не слід. Як тільки підростуть ціни на енергоносії, то люди, дивлячись, як збільшуються їхні рахунки, самі почнуть вимагати від будівельників енергоефективного стандарту.
У Німеччині вже ввели таку обов’язкову умову, що коли продається або надається в оренду якась будівля, обов’язково до неї потрібно додавати енергетичний паспорт, в якому зазначено витрати на енергоресурси. І зараз це дуже вагомий фактор при прийнятті рішення про купівлю або оренду будинку.
