Статистика свідчить, що поки що лише 7% викуплених довгобудів введено в експлуатацію.
Начальник представництва Фонду держмайна в Мінському районі Києва Сергій Пашковський навів такий приклад: один із підприємців, сплативши більше $500 тисяч за приватизований об’єкт, ніяк не може до нього підступитися, оскільки із незрозумілих причин «заморожено» відведення землі. Найбільше стримують справу необхідність вкладення чималих коштів у нове виробництво і неприхильне ставлення чиновників і населення до бізнесменів, котрі намагаються це зробити. Хоча, здавалося б, повинно бути все навпаки: адже «реанімовані» довгобуди — це нові робочі місця, податки й зарплати, що виплачуються.
У тому, яку користь економіці й людям може принести колишній довгобуд, переконує інший приклад: у Рогатині (Івано-Франківська обл.) другий рік працює добудований і запущений корпорацією «Техно-центр» молокозавод. Тут працевлаштовано понад 200 чоловік, середня зарплата еквівалентна $200. А для того, щоб це «економічне чудо» запрацювало, насичуючи регіон доброякісними сирами, йогуртами та іншою смачною продукцією, потрібно було всього три місяці.
Керівник проекту Міжнародної фінансової корпорації «Мала приватизація в Україні» Валентина Легка вважає, що в справі приватизації «незавершених будівництв» зроблено тільки перші кроки. Відбулося понад 200 приватизаційних аукціонів, на яких нових господарів знайшли більш як тисяча довгобудів. Тим часом у державній власності перебувають 30 тисяч таких об’єктів, половина з яких підлягає приватизації. Тому В. Легка позитивно оцінює указ Президента про прискорення приватизації об’єктів незавершеного будівництва, що готується.
Можливо, хоч щось зміниться в державі, де постійно меншають централізовані капвкладення, у той час як величезні кошти омертвіли в розкиданих по містах і селах незавершених будівництвах.
