Дев’ятого серпня Росія стане повноправним членом Світової організації торгівлі (СОТ). Деякі російські аналітики вже встигли досить скептично оцінити перспективи ринку РФ після такого кроку. Мовляв, якщо влада не вживатиме компенсаційних заходів, від зниження митних зборів можуть серйозно постраждати російське машинобудування, сільське господарство та виробництво сільськогосподарських машин. Зокрема, російський економіст Михайло Хазін вважає вступ Росії до СОТ недоцільною й несвоєчасною політичною ухвалою. «У нас майже немає сучасних виробництв. І сьогодні створювати їх на тлі світових ринків, що падають, щонайменше дивно. Адже це виробництво існує в світі, і відкриті кордони означають: те, що виробляють у світі і не знаходить збуту, потраплятиме до нас», — застерігає аналітик.
Натомість українські експерти перспективи в реорганізації торговельного життя північно-східного сусіда розцінюють позитивно. На їхню думку, членство Росії в СОТ зробить передбачуванішим для України ринок головного партнера. А отже, дасть можливість уникнути майбутніх торговельних воєн на зразок сирної чи м’ясної. «Вступ Росії до СОТ — це надзвичайно позитивно для України, тому що Україна не залишається сам-на-сам із Росією, а отримує незалежного арбітра, де обидві країни, незважаючи на їхню різну економічну вагу, можуть виступати як рівноправні партнери», — пояснила експерт Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Вероніка Мовчан. Утім, окрім «прогнозованості», більше жодних радикальних змін від членства РФ у СОТ аналітики радять не чекати. «Україна й Росія мають Угоду про вільну торгівлю, і вона залишається цілком чинною. Тому тут жодних особливих змін не відбудеться для більшості товарів, якими торгують, — зазначила Мовчан. — Росія залишає свої експортні тарифи, вони зафіксовані майже на тому ж рівні, на якому нині діють у Росії, тому різкої зміни експортних тарифів щодо України теж не відбудеться».
А от перспективи впливу членства РФ у СОТ на переговорний процес із Україною щодо ціни на природний газ експерти оцінюють неоднозначно. Як зауважив «Дню» президент Української асоціації економістів-міжнародників Антон Філіпенко, сподіватися на поступку в ціні на блакитне паливо можна лише за умови «морально-інституційного» зростання російського партнера після членства в СОТ. Мовляв, лише бажання здобути «позитивний імідж» в «елітарному клубі» може створити прецедент. «РФ стає членом впливового клубу, відповідно, бере на себе певні моральні зобов’язання як член цієї поважної інституції. Якщо Росія вступає в цивілізований клуб, то вона повинна цивілізовано діяти зі своїми партнерами», — зауважив Філіпенко. А так, підкреслив експерт, СОТ ціни ж не регулює. До компетенції цього об’єднання належить контроль за тарифними обмеженнями, технічними, фітосанітарними, санітарними тощо. А цінова політика на природний газ належить до компетенції ОПЕК, зауважив він.
Тим часом інші експерти, до яких звернувся «День», переконані: Україна мала реальний шанс із допомогою СОТ отримати дешевий газ, але... не скористалася ним.
КОМЕНТАРІ
Михайло ГОНЧАР, директор економічних програм центру «Номос»:
— Це — змарнований шанс. І хтось би мав понести відповідальність за це. Україна справді мала можливість отримати нижчу ціну на російський газ у процесі долучення РФ до СОТ, якби висунула відповідні умови під час двосторонніх переговорів щодо підписання відповідного протоколу. Але, як відомо, офіційний Київ — ні пари з уст. Більше того, у нещодавно підписаній декларації про зміст стратегічного партнерства між Україною й Росією чітко вказано, що Україна підтримує членство РФ у СОТ.
Причин мовчання офіційного Києва, на мою думку, щонайменше три. По-перше, у нинішнього українського керівництва є комплекс меншовартості. Він особливо яскраво виявляється у відносинах із РФ. По-друге, схоже, що державне керівництво ще хворіє залишковими симптомами від харківської зустрічі. Мовляв, не слід дражнити Росію, і з часом можна буде домовитися про перегляд ціни на газ. Але це — не більш ніж ілюзія. А по-третє, наслідок роботи російського лобі в Україні, яке переконало українських керманичів не ставити це питання. І схоже, головним аргументом було те, що значна частина українського олігархату має бізнес у Росії, тому, пішовши на певний конфлікт із російською стороною (дешевий газ в обмін на підтримку членства в СОТ), українська влада, яка корупційними каналами пов’язана з бізнесом, ризикує мати проблеми у справах на території Росії.
Звичайно, прибічники нинішнього офіційного підходу скажуть, що сценарій отримати дешевий газ в обмін на підтримку членства РФ у СОТ був нереалістичним. Те ж вони говорили і перед, і після Харківських угод про те, що Росія піде із Севастополя 2017 року. Але нереалістично стає тоді, коли питання не ставлять або над ним не працюють. Тому що чомусь маленька Киргизія змогла витиснути з великої України поступки, коли вела переговори щодо підписання двостороннього договору в рамках процесу вступу до СОТ. Чи маленька Молдова, яка таки виборола серйозні поступки від великої України в 1990-х роках. І цей перелік можна продовжувати. А тут якраз той варіант, як говорять європейські експерти, Україна не змарнувала жодного шансу змарнувати свій шанс.
Ільдар ГАЗІЗУЛЛІН, старший економіст Міжнародного центру перспективних досліджень:
— Вступ Росії до СОТ суттєво не змінить економічні відносини наших країн. По-перше, Україна й інші члени СОТ уже мали можливість поставити вимоги до Росії під час переговорного процесу. Крім того, саме країни-кандидати виграють від вступу до СОТ у середньостроковій перспективі. По-друге, ефективність СОТ, яка ніколи не була високою через забюрократизованість процесу ухвалення рішень, імовірно, погіршуватиметься через посилення протекціоністських тенденцій у всьому світі.
Тому участь у регіональних торгівельних угодах дає більший результат під час врегулювання торговельних суперечок. Ці угоди здебільшого побудовано на принципах СОТ. Наприклад, нині Україна розглядає можливість ратифікації відразу двох угод про зону вільної торгівлі: одну — із країнами СНД, а другу — із ЄС. За певних умов ці угоди дадуть можливість розв’язування всі чутливі торговельні питання України.
Членство Росії в СОТ теж не має вплинути на умови імпорту російського газу, адже їх чітко регламентує двосторонній договір. Насправді більший вплив на зміни правил роботи регіонального газового ринку має Європейський Союз. Саме він нав’язує правила й ініціює проекти, спрямовані на демонополізацію цього ринку в інтересах споживача (адже ЄС є найбільшим споживачем газу в регіоні). Подібна трансформація європейського газового ринку має принести користь і Україні.
