"День": Як, на Вашу думку, виглядає українська наука на тлі світової?
Анатолій Шпак, головний вчений секретар Національної академії наук України, академік НАНУ, доктор фізико-математичних наук:
- Як бідний донор. Колись Україна славилася і фундаментальною, "чистою", наукою, і наукою прикладною. Особливо добре це виявилося, скажімо, у матеріалознавстві. Тут не лише були добрі теоретичні дослідження, але й усі трубопроводи Союзу робилися за розрахунками нашої Академії та її інститутів. Сьогодні наші фундаментальні науки ще якось тримаються, а у прикладників - постійні збої. Уся надія - на спільні роботи із закордонними фірмами. Це певний вихід. Проте така націленість лише на закордон не може бути постійною стратегією.
Євген Авсенєв, заступник директора Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г. М. Доброва, кандидат економічних наук:
- Головна відмінність ось у чому: світова наука точно знає, чого хоче, а наша ніяк не може визначитися. У нас немає пріоритетів. Треба нарешті відповісти на запитання: чого ми хочемо від науки? Якщо лише високого рівня освіченості громадян, то це одна мета, а якщо крім цього - й конкретної користі, то це вже зовсім інший підхід і, відповідно, зовсім інший принцип державного інвестування.
Геннадій Пальшин, генеральний директор Українського відділення "Міжнародний центр наукової культури - Всесвітня лабораторія", кандидат технічних наук:
- Я переконаний, що в цілому рівень нашої науки - досить високий. Навіть на загальносвітовому тлі. Проте чомусь наша наука досі належним чином не структурована. Майже немає внутрішнього співробітництва. Кожен інститут, лабораторія тощо варяться у власному соку. Образно кажучи, в нашій науці досить багато золотих рибок, але кожна з них плаває в окремому акваріумі, і в результаті всі ми разом - біля розбитого корита.
"День": Які - галузі української науки ви могли б назвати передовими на світовому рівні?
Анатолій Шпак:
- Традиційно - це матеріалознавство. А також - біологія (особливо фізіологія), фізика твердого тіла, теоретична фізика. З гуманітарних наук - археологія. Також слід назвати генну інженерію. Тут ми справді попереду. Проте половина провідних науковців цих галузей працює за кордоном і важко сказати, яку науку вони тепер представляють - нашу чи, скажімо, американську.
Євген Авсенєв:
- Є позиції світового рівня. У математиці, у матеріалознавстві, біології. Інша справа, що там, на Заході, нас з нашими готовими результатами не дуже-то чекають. Наш мозок скупити вони готові, а співробітничати на рівних...
Геннадій Пальшин:
- Це матеріалознавство, фізика й математика, а також, останнім часом, біотехнології. Вони, щоправда, якось роздроблені по різних інститутах і навіть галузях, але в цілому виходить доволі пишний букет.
"День": А які галузі науки неприпустимо відстають?
Анатолій Шпак:
- Насамперед, наша вітчизняна економічна наука. А також подібно до неї всі ті, які порівняно недавно були під впливом ідеологічних структур.
Євген Авсенєв:
- Ті науки, які не мають достатнього фінансування. А його не мають практично всі. І тут знову постає проблема вибору пріоритетів і способів. Досвід американців, які десятиріччями фінансували свою кібернетику, поки не добилися величезного комп'ютерного прориву, нам, вочевидь, не підходить. Тайвань та Південна Корея нам ближчі. А вони свою науку розпочинали з вирішення суто технічних, житейських проблем власної легкої промисловості, а вже заробивши на прикладних розробках, зрушили з місця всю науку.
Геннадій Пальшин:
- У нас завжди явно відставала геологія (за винятком геофізики). Це підтверджує й сучасна практика - сьогодні в багатьох випадках ми по-новому ведемо пошук копалин. А взагалі і в світовій науці зараз не все гаразд. Десь, на якихось напрямках, - затухання... А в генетиці, наприклад, - вибух.
"День": Що, на вашу думку, треба робити?
Анатолій Шпак:
- У науці, як і всюди, все починається з початкового фінансового імпульсу. А нині Національна академія отримує гроші лише на зарплату, та й то всім відомо як. Деякі наші академіки сумно жартують: "Це не Академія, а собез". Чимало наших маститих вчених мають зарубіжні персональні гранти. Їм трохи легше. А от наукова молодь, кандидати наук мусять взагалі залишати науку. Зараз багато дискусій щодо того, як розподіляти державні кошти в науці. Думаю, фінансувати потрібно насамперед наші вже відомі наукові школи.
Євген Авсенєв:
- Насамперед, треба створити цивілізоване правове й економічні поля. А наука не забариться.
Геннадій Пальшин:
- Ми зараз беремо участь у кількох міжнародних наукових і технологічних проектах і переконалися: на Заході вкладають гроші лише в конкретні перспективні проекти. Там вчені вміють самі шукати й зацікавлювати інвестора.
"День": Чому в Україні й досі немає інноваційних компаній? Інновації комерційно невигідні?
Анатолій Шпак:
- Інновації - це та ж галузева наука. А вона фактично померла. Прикладна академічна теж має бути кращою. Адже держава національним академічним інститутам навіть на реактиви грошей не видає. От і виходить, що наш вчений нині може проявити себе лише на царині чистої науки. Ми навіть породили нову світову тенденцію - на Заході почали скорочувати асигнування на фундаментальну науку. Адже "теорію" можна задешево купити в Східній Європі.
Євген Авсенєв:
- Ми - академічна установа й не можемо виконувати роль ще й інноваційної компанії.
Геннадій Пальшин:
- Поки що інноваціями в нас займаються в основному іноземці. Чомусь так виходить, що наші комерсанти борсаються самі по собі, а вчені самі по собі, й ніяк не зустрінуться. Потрібен каталізатор, який викликав би реакцію між ними.
Запитував Валерій НЕЧИПОРЕНКО, "День"
