Український уряд неодноразово в односторонньому порядку підвищував ставки тарифів на імпорт продукції цієї групи. Не так давно у 5 разів (з 10 до 50%) підвищилися тарифи на імпорт майже 200 найменувань товарів. Причому під гарячу руку чиновникам попалися й вироби, котрі підпадають під дію підписаної 9 листопада 1995 року Україною та ЄС угоди про торгівлю текстильною продукцією на термін з 1 січня 1996 року до 31 грудня 1999 року, яка полегшила українським виробникам доступ на європейський ринок.
При різкому зниженні попиту на внутрішньому ринку українським підприємствам-виробникам одягу дуже стало б у нагоді збільшення експорту до країн ЄС. Його обсяг торік і так був значним — готових трикотажних виробів поставлено майже 3 млн. штук. Цього року постачання до країн ЄС очікується на рівні майже 5,5 млн. штук. Причому майже вся продукція, що йде за кордон, проводиться по так званій давальницькій схемі, тобто на європейські прилавки вона надходить під європейськими ж торговими марками, успішно тіснячи місцеві товари.
А що стосується нашого внутрішнього ринку, то частка текстильної групи товарів не складає й 0,5% в загальному обсязі українського імпорту. Торік на кожного громадянина нашої країни офіційно імпортовано одягу на $4. Правда, постачання в основному здійснюється «човниками», і тому вони не відображені в митній звітності. Однак і будь-які тарифи, будь вони високими чи низькими, «човникам», як правило, «до лампочки».
Безумовно, нашим текстильникам зараз не до національної гордості — за роки незалежності обсяги виробництва впали майже в 5 разів, і не допустити б повної зупинки.
У випадку, якщо ЄС все ж таки посилить режим квотування, такий поворот цілком можливий. І тоді турбота уряду про вітчизняного виробника навряд чи буде йому на благо: українські марки можуть зникнути взагалі.
№211 04.11.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
