Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Майдан несправджених надій

Організатори інтернет-марафону до річниці помаранчевої революції запропонували обговорити її уроки
18 листопада, 2011 - 00:00
«ОЧІ МАЙДАНУ» / ФОТО ВАСИЛЯ АРТЮШЕНКА
«ТЕПЛО МАЙДАНУ» / ФОТО МИХАЙЛА МАРКIВА
«ВІТАМІН СВОБОДИ» / ФОТО БОРИСА КОРПУСЕНКА
«МАЙДАН» / ФОТО МИКОЛИ ЛАЗАРЕНКА

Найближчого вівторка минає сім років з дня початку помаранчевої революції. Безперечно, ця подія має велике значення для українців. Уперше після здобуття незалежності нація продемонструвала всьому світові готовність і здатність відстояти власну гідність, але при цьому толерантно й без агресії. Проте розсудливі люди, яких у ці дні ейфорії було не так вже й багато, розуміли: ступінь очікувань суспільства, народу, який вийшов на Майдан, і готовність до змін тих, хто стояв на сцені Майдану, непорівнянні.

У квітні 2005 року в інтерв’ю «Телекритиці» головний редактор «Дня» Лариса Івшина сказала про помаранчеву революцію: «Це не нова хвиля, це гейзер. Він пробив з давніх глибин, бо завжди українці прагнули свободи. На Майдан справді прийшло багато людей не за гроші. Але так само цей гейзер пішов у глибину, вкинувши часом в крісла таких людей, які природним шляхом туди ніколи б не дісталися».

22 листопада, у день річниці помаранчевої революції, відбудеться інтернет-марафон, присвячений тим подіям. Його ініціатор — український журналіст Мустафа Найєм. Сьогодні дуже важливо зрозуміти, чому ті, хто вийшов на сцену Майдану, не виправдали сподівань суспільства, що ми самі, зокрема багато журналістів, тоді повинні були зробити, але не зробили.

— Ми поставили перед собою завдання нагадати про події помаранчевої революції. Гадаю, багато з того, що відбувалося, забули навіть ті, хто стояв біля її витоків. Але ж щось залишилося, і це не може минутися так, — розповів «Дню» Мустафа Найєм. — Водночас ми хочемо провести цей інтернет-марафон і дати зрозуміти аудиторії, що ми можемо обходитися без адмінресурсів, без структури й без редакції. Моя мрія — щоб було створено певну базу, на основі якої можна буде й надалі організовувати подібні проекти й проводити суспільні дискусії.

От якщо ми створимо таку базу, якій довірятимуть колеги, і веб-сайти, тоді це буде значний внесок у розвиток інтернет-мовлення. Цей марафон я розглядаю саме як перші кроки можливості мовлення через інтернет (і це моє надзавдання): коли ми зможемо представляти правильну й незаангажовану політичними партіями чи керівництвом інформацію. З огляду на те, що в цьому проекті бере участь дуже багато різних людей, ніхто не має сумнівів щодо цього. Глядачі матимуть змогу отримувати інформацію, аналізувати її й розуміти, що відбувається. Ще невідомо, як пройде цей марафон, але ми все одно до чогось дійдемо.

Ігор САМОКИШ, «День»
Газета: 
Рубрика: