Усе. Хто спізнився, той не встиг. Наша фотовиставка, на якій представлено кращі роботи VI фотоконкурсу «Дня», вчора завершила свою роботу в Українському домі. Чому роботу? Та тому, що експозиція стала своєрідним клубом спілкування — читачів «Дня», його шанувальників і навіть людей, які читають газету час вiд часу. Тут розмовляли, обговорювали світлини і як наслідок наше життя з усіма його радощами та ризиками. Про це, а також про те, яке фото стало лідером глядацьких симпатій, ми розповімо в наступному числі. А сьогодні ми хочемо представити лише малу частину нашої виставки і ознайомити з думками лише деяких її учасників (а всього їх, між іншим, було 69 осіб).
Леонід БАККА, володар Першої премії за фотороботу «Прапор підняти»:
— Фотоконкурс газети «День» — це вже не просто додаток до видання, це певною мірою самостійний бренд. Ми уже відомі широкому загалові, а тому все більше фотомайстрів прагнуть стати учасниками цієї акції. Головне, що «День» під час відбору фоторобіт не поділяє фотомайстрів на професіоналів та на аматорів. Головне для журі — якість роботи, її оригінальність та непересічність, а не ім’я чи звання фотографа. Отже, фотовиставка — це можливість заявити про себе й бути відзначеним.
Михайло МАРКІВ, володар спеціального призу від телекомпанії «1+1» за фотороботи «До «Оскару» завжди готовий», «Сонячні ванни»:
— Рівень цьогорічної фотовиставки високий. Приємно, що нам приділили увагу нові автори: Олександр Чекменьов, Геннадій Мінченко, Дмитро Гавриш. Вважаю, що гран-прі справедливо присудили фотографу Сергію Долженку за серію знімків із Беслану. Це говорить про визнання мужності людини з об’єктивом і про оцінку ризику, на який йде профі заради правди життя.
Шкода, що дедалі частіше на світових конкурсах прес-фотографії перемагають серії знімків трагічних подій. Падіння «близнюків» у США, війна в Іраку, Скнилів. Тепер маємо Беслан. Така правда життя. Від цього не втечеш. Нехай котиками, собачками та пейзажами переймаються організатори інших фотоконкурсів. Мені й, маю надію, моїм колегам не соромно дивитися людям в очі за свою роботу.
Пригадується, як один автор прийшов забирати з редакції пейзажі, які не потрапили в експозицію і ображався, що рішення журі важко назвати об’єктивним. Я його спитав, чи бачив він виставку? Відповідь була заперечною. Я поспівчував цій молодій людині. Фотографії треба вміти дивитися. Так само, як слід уміти слухати музику, читати книжки чи дивитися картини. Це не всім дано. Але ніколи не пізно вчитися думати, бачити, фотографувати. Для мене це те ж саме, що й вчитися бути людиною. Справжній людині не страшні ні вибори, ні модне слово «тероризм», ні шовінізм сусідів.
Василь АРТЮШЕНКО, володар спеціального призу від турфірми «Христофор Колумб Тревел» за фотороботу «Модниці»:
— Я не знаю, хто ще, окрім газети «День», проводить фотовиставки і фотоконкурси. Думаю, газета «День» — єдина в Україні інституція, що справді опікується якісними фотографіями і дійсно підтримує фотографів. Це заслуговує на велику повагу.
Характерною для фотовиставки «Дня» є її доступність як для фотомайстра, так і для глядача. Будь-хто, кого цікавить фотографія, може прийняти участь у конкурсі й бути справедливо оціненим. Так само, будь-яка людина може відвідати фотовиставку й отримати задоволення від побаченого.
Але в мене є й побажання організаторам виставки. Хотілося б, щоб журі більш жорстко оцінювало надіслані роботи, аби всі представлені на виставці роботи були на одному рівні майстерності. А загалом, професійний рівень вітчизняних фотографів росте.
Пригадується, як під час церемонії нагородження присутні там колеги, що полінувалися подати свої роботи на фотоконкурс, дуже жалкували про це. І цілком виправдано...
