Початок на 1-ій ШПАЛЬТІ
Уже вдруге на фестивалі відбувся конкурс вишиванок. Оскільки для кожного, хто приходить на «Країну мрій», вдягнути вишиванку — справа честі, ця подія набула великої популярності й стала доброю традицією. Цього року в конкурсі взяло участь 300 самобутніх вишиванок. Для цього треба було сфотографуватись у вишиванці поряд з символічною пляшкою «Кока-кола», заввишки з людину, оздобленою в народному стилі. Переможцями стали Інна Гончарова та Ольга Григоренко, які отримали почесні призи від компанії «Кока-кола». Цікаво, що пані Інна, свою вишиванку придбала напередодні у Лондоні.
Вечірня сцена, безумовно, є найемоційнішою частиною фестивалю «Країна мрій». І це не дивно: все більше й більше людей починають захоплюватися етнічною музикою. Україна була представлена фолк-проектом гурту MED HEADS XL «УКРАЇН’SKA», що є досить незвичним форматом для виконавців. Але вони чудово впоралися із завданням. Фестиваль відвідали іноземні виконавці: гурти Zalvarinis (Литва), Fanfara Shavale (Румунія), Valkyrien all stars (Норвегія).
Дмитро КАПРАНОВ, організатор Українського книжкового ярмарку на «Країні мрій»:
— Цього року на «Країні мрій» вперше відбувся літературний фестиваль етнічних спільнот України. Мабуть, той, хто читає газети або дивиться телебачення, може подумати, що тут живуть тільки українці та росіяни, що є насправді не так. Ми — багатонаціональна багатокультурна країна, і нації, які живуть в Україні, є унікальними. Вони не мають державності й живуть тільки у нас. У першу чергу, це звичайно кримські татари й гагаузи...Найголовніше, що все зроблено не державою (бо є такий держкомітет, який займається національностями), а це зробили ми, українці, щоб всі зрозуміли, що ми живимо в багатонаціональній країні. Цього року це лише початок, а вже з наступного цих меншин буде представлено у нас більше. Українці повинні усвідомити себе центром тяжіння менших народів які живуть з нами. На жаль, наша країна наближається до «Країни Мрій» тільки кілька разів на рік, саме в цьому місці. Найбільші враження були напередодні, коли тут літали намети, був буревій і дощ, і ніхто взагалі не знав, що буде завтра, єдине, що було відомо — при будь яких обставинах Країна мрій відбудеться.
Іван АНДРУСЯК, письменник:
— Дуже шкода, що Київ стає отаким справжнім, живим, українським лише у дні «Країни мрій». Мені здається, що він таким мав би бути завжди. Кожного разу на «Країні мрій» створюється щось, що має шанс прижитися. Скажімо, минулого року вперше була літературна сцена, цього року вона вже розтяглася. Тому, що прижилася, тому, що це потрібною. Мені здається, що й еко-урок має серйозний шанс прижитися. Оскільки, все, що робиться на добро, на добро і виходить.
Фома, фронтмен гурту «Мандри»:
— Насправді, казки читав давно. У мене колись була дитяча програма на радіо. Це було років 14 тому. Зараз я з великою радістю згадав, як це все було. Я дуже люблю «Країну мрій». Це, на мій погляд, найважливіший фестиваль в Україні. Популяризує серед українців наші прекрасні традиції, пісні й взагалі робить атмосферу в душі дуже доброю. А також відкриває для нас багату культуру навколишнього світу.
Леся ВОРОНІНА, письменниця:
— Олег Скрипка, як завжди, коли починає щось програмувати, залучає нових і цікавих людей. Наприклад, еко-урок — важлива й креативна річ створена цього року. Ідея — показати зовсім малим дітям, що читати — це дуже цікаво й дуже гарно. Ми з Іваном Андрусяком хотіли розповісти про літературну казку й знову ж таки в будь-який спосіб показати дитині, що все що є віртуальне — менш цікаве, ніж те, що є навколо живе, дуже просте і дуже особливе. Можливо, це буде для них знаком, щоб відірватися від світу, який їм дають уже готовий. Що зробили як модельку в якій ти маєш існувати. І ще одне, подивіться, які обличчя у цієї малечі, яка тут сидить. Тут немає нічого штучного, сюди прийшли тільки ті люди, які мають що сказати, яким важливо почути, що тут відбувається. І подивіться: тут співають, десь там ліплять глиняних коників, а ось десь тут роблять витинанки. Це найважливіша ознака цього фестивалю. Ним живуть.
Василь ВІХРЕНКО, викладач музики, майстер-сопілкар:
— Дякуючи людям, які запрошують нас на такі дійства, як «Країна мрій» наше мистецтво стає дедалі популярнішим. У маленьких містечках наші вироби належно не цінують. А коли нас запрошують до інших міст, до столиці, то це додає наснаги і ми вдосконалюємо свою майстерність і передаємо її молодому поколінню, нашим дітям... І це здорово, бо ми маємо знати свою культуру, свої традиції, мистецтво, обряди.
Ірина ЗАХАРОВА, відвідувачка фестивалю:
— Фестиваль ми з родиною відвідуємо кожного року. В нас і старший син, і молодша донька його дуже люблять. Скрізь український дух і настрій — це чудово. Такі фестивалі дуже корисні для молодого покоління. Вони нагадують нам про наше коріння. Погляньте, скільки людей у вишиванках, скільки дітей бавляться українськими іграшками, які продають на алеї майстрів — справжніми, з давньою традицією... Це дуже важливо. Наша країна наближається до «Країни мрій» дуже повільно, як равлик, але вона прагне нею стати. Равлик за день перейде поле — так і ми, втратимо багато часу, але станемо країною мрій. Зеленою, плодорідною і щасливою.
Андрій ПІЩЮР, гончар:
— Я вчетверте беру участь у фестивалі. Дуже приємно, що запрошують вже не вперше. Країна мрій швидко набирає оберти, її відвідують дуже духовні люди, які дійсно щиро люблять батьківщину. І головне не так, просто розмовами, а показують це конкретними діями. Фестиваль відвідує багато молоді, люди приходять навіть із зовсім маленькими дітьми. Якщо говорять, що діти наше майбутнє, то «Країна мрій» вже з молодого віку закладає паростки любові до свого в них...
Вадим КРАСНООКИЙ, лідер гурту MED HEADS XL:
— Давно ми виношували творчу ідею — створити цілу програму з народних пісень в нашій обробці. Виношували давно, але ніяк не були готові за це насправді взятися. Я вважаю, що обов’язково потрібні чисто етнічні проекти, що треба зберігати вміння етнічного співу, відтворювати старовинні етнічні інструменти, але ми музиканти сучасні, ми рок-музиканти і це те, що ми вміємо добре робити. Дуже важливо, щоб народна пісня звучала в контексті сучасного життя, особливо в контексті життя сучасних мегаполісів. Тому, що українці, які урбанізуються дуже активно, відриваються від свого коріння, від своєї землі, від своєї енергетики.
Марічка БУРМАКА, співачка:
— Нарікають, що фестиваль триває не три дні. Повірте, всім шкода. Але добре те, що він відбувається хоча б один повноцінний день — зранку до вечора. Тим більше, він насиченіший, ніж були кожні з трьох днів в попередні роки. На цьому фестивалі усі ніби й справді перебувають у країні мрій. Тут не важливо хто якої національності. Це ідеальна країна, де всі вважають себе українцями, причетними до українців. Насправді, ніхто нікого за національністю не ділить: у нас багатонаціональна країна. Дякуємо Олегу Скрипці дякуємо і «Кока-кола», яка з року в рік підтримує цей фестиваль, яка влаштовує конкурс вишиванок. Особливо в час кризи, коли можна сказати: «Знаєте, у нас немає коштів» (гадаю складнощі зараз є у всіх), ці люди, велика компанія підтримує в Україні нашу культуру. Ми дуже-дуже дякуємо.
