У Посольстві Російської Федерації в Україні відбувся вечір, присвячений п'ятиріччю дипломатичної роботи Віктора Черномирдіна.
Цей прийом дипломат вирішив провести як вечір-концерт, запросивши не лише колег по дипкорпусу з різних країн, а й українських політиків, бізнесменів, діячів науки та культури. Віктор Степанович відродив такі популярні в минулому раути, як «Дипломатичні салони», і вже кілька років музичні вечори в Російському посольстві стали традиційними. Їх полюбили гості, та й артисти залюбки приходять «на вогник» до Черномирдіна. Хоч подібні «салони» навряд чи можуть слугувати компенсацією напруженим відносинам между государствами. До речі, на святковому прийомі ніщо не свідчило про складнощі в діалозі двох держав. Коли журналісти «Дня» намагалися дізнатися, що ж треба зробити для покращання співпраці, деякі гості навіть дивувалися: «Ну, нащо зараз про наболіле?»
30 травня для Віктора Степановича — особлива дата. П'ять років тому він прибув до Києва та почав виконувати обов'язки Надзвичайного та Повноважного посла РФ в Україні, спеціального представника Президента Росії з розвитку торгово-економічних відносин. Саме цього дня Віктор Черномирдін вручив свої вірчі грамоти тогочасному Президенту України Леоніду Кучмі, який був присутній на вечорі. Приїзд відомого російського політика до Києва був тодi сприйнятий неоднозначно. Багатьох обурило, що Володимир Путін оголосив про нового посла в Україні без попереднього узгодження (без отримання обов'язкового в дипломатичній практиці агремана). Експерти одразу заговорили про посилення російського впливу на українську політику. Сьогодні іноземний дипкорпус складно уявити без Віктора Черномирдіна — без його безпосередності, привітності, іноді грубуватих жартів... У такому ж недипломатичному руслі відбувався і ювілейний прийом.
Привітати Віктора Степановича прийшли співаки, музиканти, артисти, які після їхнього дебюту в «Дипломатичному салоні» стали частими гостями різних музичних вечорів у посольстві. Програму виступів вони підготували на власний вибір. Солісти Національної опери України: Алла Поздняк, Дмитро Попов, Ірина Семененко, Тарас Штонда, Ольга Нагірна й Андрій Романенко, квартет «Гетьман» заспівали народні пісні та романси російською, українською, італійською й англійською мовами. Актори Російської драми Сергій Озіряний і Театру на Подолі Ірина Грищенко, які традиційно виступають як Дід Мороз і Снігуронька на посольських новорічних вечорах, виконали спеціально написану віршовану жартівливу баладу «Ніби вимерло все до світанку». Прозвучав й улюблений інструмент Черномирдіна — баян, на якому віртуозно грав соліст Національної філармонії В’ячеслав Самофалов. А у фіналі артисти та гості хором заспівали заздоровну «Многая літа»... Віктор Степанович не приховував, що зворушений, але з притаманним йому гумором зазначив: «Усе, час їхати. П’ять років пролетіли як один день»... А потім додав, що це був заключний концерт перед літніми відпустками, але в нього вже є плани на наступний сезон, і наприкінці вересня «Дипломатичний салон» знову продовжить свою роботу.
Слід зазначити, що музичні вечори справді стали популярними. З одного боку, прекрасні твори виконують найкращі майстри української сцени, а з іншого, після концерту можна поспілкуватися з політиками й артистами в неформальній обстановці. Якщо на вечорі панувала приємна атмосфера, то поза стінами посольства говорити про безхмарність відносин між Росією та Україною, на жаль, не випадає. Безліч гострих проблем — від газового конфлікту до проблем із Чорноморським флотом — вимагають свого вирішення. Тому «День» скористався нагодою поспілкуватися з яскравими представниками українського політбомонду й культурної еліти, поставивши їм запитання: «Що треба зробити, щоб російсько-українські відносини покращилися»?
— Насамперед треба мати голову на плечах нашим нинішнім політикам, — лаконічно відповів екс-Президент України Леонід КУЧМА, який став центром уваги всіх гостей.
— Треба кожній зі сторін відкинути амбіції, — вважає солістка Національної опери України Світлана ДОБРОНРАВОВА. — Я росіянка, але Україна стала моєю другою Батьківщиною. Саме тут, спершу у Львові, а потім у Києві, я стала оперною співачкою. Я люблю Україну і мені дуже боляче, що останнім часом відносини між нашими країнами погіршилися. Мені здається, що не лише політики винні в цій ситуації. Кожна людина повинна поставити перед собою просте запитання: «Чого ти хочеш у цьому житті, до чого прагнеш»? Сьогодні в російських й українських ЗМІ нагнітається негатив, і він, як снігова куля, чимраз більший. Так не повинно бути! А в політиків завирували амбіції: хто кого? Вони там, нагорі, не можуть поступитися своїми принципами, сваряться, але, як кажуть «пани б’ються, а лоби в нас тріщать»... Образливо, що від нас у цій ситуації практично нічого не залежить. Я не політик, але мені здається, що розмова тет-а-тет Володимира Путіна та Віктора Ющенка зняла би багато гострих питань, які не вирішують місяцями. Але схоже, у глав двох держав переважають особисті амбіції... Хоча на рівні діячів мистецтва та культури ми різні протиріччя швидко знімаємо. Тому я закликаю всіх — депутатів, політиків, дипломатів, бізнесменів, — щоб кожен із них, насамперед, думав не лише про сьогодення, а й про майбутнє наших країн.
— Нехай думають над цим запитанням ті, хто зараз перебуває при владі, — вони відповідальні за всі свої дії, — сказав колишній посол України в Росії Микола БІЛОБЛОЦЬКИЙ. — Я шість років працював у Москві, щоб відносини між нашими країнами покращувалися. Звісно, не все вдавалося, але позитивні результати все-таки були. Коли я почав працювати в ранзі посла, товарообіг між Україною та Росією становив 8,4 мільярда доларів, а коли виїжджав до Києва, то він уже становив 21 мільярд. Політика і дипломатія — це не просто говорильня. Треба не просто працювати, а гарувати, щоб відповідальність несли люди, які займаються питаннями міждержавних відносин. Україна та Росія — незалежні країни. Відносини між ними повинні будуватися збалансовано, а не за принципом — подобається це комусь чи ні. Життя, економіка, історія, суспільство вимагають, щоб ми спільно будували нормальні українсько- російські відносини. Куди це годиться, що сьогодні ми робимо так, а завтра — інакше. Відносини між Україною та Росією повинні бути нормальними, а рецептів, як цього досягти, я не можу давати. Результат, наскільки правильно попрацювали наші політики та дипломати, ми побачимо вже цієї осені.
— Найскладніше в житті — будувати відносини: в сім’ї, колективі, між двома народами, — наголосив актор Театру ім. Лесі Українки Сергій ОЗІРЯНИЙ. — Завжди знайдуться люди, які відшукають привід дорікнути, а в когось виникне реакція у відповідь. Негатив не можна культивувати. Кожна людина тільки себе вважає правою, а винні всі навколо — лише не ти сам. Хочеш змінитися? Почни з себе. Я на своєму рівні підтримую хороші відносини з колегами з Росії. Ви знаєте, щоб багаття горіло — в нього треба підкидати дрова, а не рахувати, хто приніс більше. Так і в міждержавних відносинах: треба навчитися робити перший крок назустріч одне одному, прощати образи. Поки що, на мій погляд, у наших політиків спостерігається запаморочення від успіхів. Зроблено багато гучних заяв і є дуже мало конкретних справ. Я закликаю українців бути мудрими, продемонструвати витримку. Поки ж ми всі ходимо по колу, але, попри все, я з оптимізмом дивлюся в майбутнє.
— Треба перейти від декларативного несприйняття, яке загострилося останнім часом, до пошуку тих тем і сфер, які можуть надати нового імпульсу нашим відносинам, — вважає колишній міністр закордонних справ України Костянтин ГРИЩЕНКО. — Якщо ми не відкриємо нових можливостей, то не зможемо вирішити проблем, з якими стикаються наші держави. Варто розглядати Росію як поле можливостей, а не як одвічну загрозу. Якщо ми не зламаємо цей стереотип, то буде доволі складно співпрацювати.
«День» також поцікавився в дипломата, як Україні слід відреагувати на запит російських депутатів до уряду щодо приєднання Криму до РФ. «Завжди знаходяться в будь- якій країні — й у нас, й у Росії — люди, які тільки й шукають приводу для ускладнення ситуації. Таким чином вони намагаються показати себе ультрапатріотами. Але патріотизм полягає не в тому, щоб піднімати теми, які давно вже закриті. Він полягає у вмінні розуміти одне одного, в готовності знаходити компроміс. Тому не слід реагувати на наміри будь- кого, хто намагається свідомо отримати негативну відповідь. Це означатиме грати за їхніми правилами, підігравати їм», — вважає Костянтин Грищенко.
— На порядку денному сьогодні багато питань, які накопичилися після розвалу Радянського Союзу. Ми досі не змогли їх усі вирішити, — зазначив у коментарі «Дню» ще один екс-міністр закордонних справ України, присутній на прийомі, Анатолій ЗЛЕНКО. — Нам треба змінити тональність, змінити метод ведення переговорів. Тільки тоді ми зможемо побачити партнерів, яким можна довіряти i які довірятимуть нам. Треба завжди знаходити не агресивні, а вагомі аргументи, має бути завчасно продумана тактика. При цьому ми повинні бути дружньо налаштовані одне до одного. Російська сторона також має зрозуміти, що накопичилося багато проблем, які більше не можна відкладати в «довгий ящик». Треба йти на компроміс, треба вкладати в сенс переговорного процесу певні поступки для того, щоб крок за кроком наближатися до взаєморозуміння. Ми приречені на нормальні добросусідські відносини з Росією.
З приводу територіальних претензій окремих російських депутатів Анатолій Зленко наголосив: «Звичайно, неприємно, що знаходяться політики, які в такий спосіб намагаються загострювати наші відносини. Але Україна вже має досвід вирішення подібних проблем. Показовим у цьому відношенні є розгляд у Раді Безпеки ООН претензій російських депутатів 1993 року до українського Севастополя. Тоді рішення було прийнято на користь України. Тому ми знаємо, що існують механізми, які здатні застерегти тих, хто зазіхає на територіальну цілісність і непорушність наших кордонів. Головне те, що Україна у своїй політиці відкидає будь-які територіальні претензії й не висуває їх до своїх сусідів. Мені здається, що це має бути основою для розвитку нормальних добросусідських відносин».
