Своє свято перша столиця Волині відзначає традиційним фестивалем з однойменною назвою «Володимир» — на честь свого засновника князя Володимира Великого. Місто, яке дало світу видатних Агатангела Кримського, Арсена Річинського, Олександра Цинкаловського, сьогодні виховує нове покоління, зорієнтоване на відновлення звичаїв та побудову нових світоглядних цінностей.
Цьому сприяє місцева влада, яка всімнадцяте зорганізувала однодумців для того, щоб належно відзначити міське свято. Не чекаючи підтримки урядових структур, городяни завжди об’єднувалися і самостійно проводили свято. Хоча цього року трохи допомогло Міністерство культури і туризму, розповів «Дню» міський голова Володимира-Волинського Петро САГАНЮК: «Володимир» в основному проводиться за спонсорські внески, які цього року складають десь сто тридцять тисяч гривень. Кошти для організації фестивалю вносили не тільки великі підприємства, а й дрібніші організації, фізичні особи. Нарешті нас почало «признавати» міністерство — від нього надійшло близько п’ятдесяти тисяч гривень».
Цьогорічний фестиваль був не зовсім традиційним. Нової атмосфери йому надало інше місце проведення головного дійства свята — гала-концерт відбувся в оновленому Слов’янському парку, в якому княжий дух створюють монументальні скульптури галицько-волинських державотворців: Володимира Святославовича, Ярослава та Всеволода, Ярослава Осмомисла, Романа Мстиславовича та Анни, Василька Романовича, Данила Романовича. Трохи загадковості парку надають кришталево чисті джерела. Під час будівництва вони зникли, а тепер почали активно відроджуватися. Серед цієї нештучної краси для володимирців співали гурти «Етно-ХL» (Рівне), «Самі Свої», «Marvel», «Dazzle dreams» (Київ), «Prime Time», «Оратанія», «Zоряна» (Львів) та «ТІК» (Вінниця).
Фестиваль складається із багатьох на перший погляд непоєднуваних подій. Це і легкоатлетичний забіг містом, і виставка мисливських собак, спортивний фестиваль «Козацькі ігри», Міжнародний турнір з футболу, театралізоване свято, танцювальна програма та багато іншого. Науковий співробітник історичного музею Володимира-Волинського Олексій ПЕТРУНІН у цьому вбачає перевагу фестивалю: «Найбільше мені подобається те, що святкування поєднує у собі різні заходи, тобто тут є усе: для любителів музики — концерти, для поціновувачів народного мистецтва — ярмарок «Володимирський узвіз», де можна собі придбати сувеніри, для любителів спорту — богатирські змагання. Треба віддати належне організаторам, які намагаються поєднати такі різнопланові заходи. У нас кожен зможе знайти для себе щось цікаве».
XV Всеукраїнський конкурс молодих виконавців сучасної української пісні відкривав цьогорічне святкування. Першими на сцену вийшли маленькі зірочки із молодшої вікової групи — шість-дев’ять років. У наступні конкурсні дні співали середня та старша групи, чий віковий діапазон розтягнувся від десяти до 20 років. Хоча дехто із учасників конкурсу не обов’язково поєднає своє життя зі сценою, проте важливо, що вони тут і сьогодні отримали підтримку міста. Цьому радіє і ділиться своїми враженнями член журі, провідний соліст Львівського національного академічного театру опери та балету ім. Соломії Крушельницької Роман ТРОХИМУК: «Насправді всі діти талановиті, але голос не є запорукою успіху. Це лише складова, тому потрібно комплексно розвивати дітей і виховувати в них акторів, майстрів справжньої сцени, щоб вони легко могли втілюватися в образ, щоб давали потужну енергетику та вольтаж, щоб його відчувала публіка. Якщо виступ буде сухий та невпевнений, він не викличе ніяких почуттів. Я вважаю, що в Україні завжди були, є і будуть таланти». Обов’язковою умовою для участі у конкурсі було виконання двох пісень, одна з яких — рідною мовою виконавця. Діти звернули особливу увагу на цю вимогу та додали у свої виступи більше колориту — багато із них одягли національні костюми.
Помітне і зростання кількості бажаючих узяти участь у легкоатлетичному забігу серед городян. Цікавим є той факт, що минулого разу першим прибіг до фінішу 71-річний пенсіонер. Радує й те, що такі акції спонукають молодь до активного відпочинку. Про це у коментарі «Дню» розповів переможець забігу на дистанцію 2 300 метрів Олександр ЧЕПЕНЮК: «Зараз значна кількість молоді неправильно проводить свій відпочинок та ще й має багато шкідливих звичок, а заняття спортом може їх викорінити. Я заохочую своїх друзів до цього, бо спорт — це здорово. Ось, наприклад, мій товариш Андрій Дець прибіг сьогодні другим». Таке зацікавлення до занять спортом помітне не лише у колі найшвидшого бігуна Володимира-Волинського. Один із організаторів забігу Сергій КОВАЛЬЧУК поділився власним спостереженням з цього приводу: «З часу, коли ми провели перший забіг, наступного дня, та й взагалі щодня і до сьогодні — щоранку почала збільшуватись кількість людей на місцевому стадіоні. Це один із тих знаменників, який засвідчує, що люди справді почали займатися спортом: хто скакалкою, хто бігом, хто ще чимось, хто на тренажерах».
Велична історія Володимира-Волинського поклала на плечі місцевої влади відповідальність за збереження його культурно-історичних пам’яток. Місто відкрите для туристів і має все необхідне рекреаційній зоні. Крім того, Володимир-Волинський тісно співпрацює із польськими сусідами — Хрубешовом і Кентшином та обмінюється із ними досвідом. Важливо й те, що жителі Володимира-Волинського використовують у побуті речі, більша частина яких зроблена у їхньому рідному місті, руками їхніх друзів, родичів або сусідів — тут діє власний цукровий завод, меблева фабрика, комбінат хлібопродуктів, молокозавод, друкарня. Такий яскравий приклад береже надію на те, що кожне українське місто може заявити про себе, не чекаючи на підтримку «зверху». І хоча невеликими кроками, все ж можна створити свій маленький «оазис» із комфортними для життя умовами.
Олексій ПЕТРУНІН, науковий співробітник Володимир-Волинського історичного музею:
— Місто у прикордонній зоні, на перетині торгових шляхів, що проходять із Західної Європи у Східну, завжди буде мати якесь значення — якщо не політичне, то принаймні культурне. Воно є місцем перетину різних культур, народів, вигідне у фінансовому плані для підприємництва та як туристичний центр. Майбутнє Володимира — це міжнародний туризм, тому що тут є дуже багато пам’яток старовини, і ми сподіваємося з часом це все гарно подати, показати європейцям. Фестиваль «Володимир» приваблює людей, тому що з кожним роком він усе більше і більше стає відомим, і приїздять до нас люди не тільки з цілої Волині, а й з інших регіонів: і Львівщини, і Тернопільщини, тобто дійство проходить вже у масштабах Західної України. Ми можемо пишатися тим, що День міста, в принципі, невеличкого районного центру, не поступається тому, як святкують, наприклад, у Львові, Луцьку чи інших обласних центрах. У майбутньому можна було б зробити стилізовану реконструкцію якоїсь битви — не обов’язково старовинної, можна й Другої світової війни. У нас є для цього усі можливості. Або ж організувати якесь етнографічне дійство, щоб люди своїми руками могли зробити предмети народного вжитку чи зліпити на гончарному крузі якісь предмети, чи скувати щось самостійно. Ми як працівники музею завжди будемо у контексті свята. Біля нашого музею розташується ярмарок, якому ми надаємо підтримку. Буде у нас і виступ народних артистів. Ми завжди є свідками і трішки співучасниками цього дійства.
Анатолій ФІГЛЮК, член журі, ведучий фестивалю, директор ТО культурологічних програм ДТРК «Всесвітня служба УТР», поет-пісняр:
— На фестиваль «Володимир» приїжджають усі: і юні таланти, і ті, хто вже чогось досяг, і знані метри естради. У журі на цьому фестивалі я з 1996 року, а з 1997 — його ведучий (за винятком перерви у декілька років). Від конкурсу усі чекають нових надій, нових «зірочок». Сьогодні Україна пишаєтся з того, що багата на різноголосся, має зірок, які беруть участь у «Євробаченні», та й більшість виконавців колишнього Радянського Союзу — вихідці з України. А фестиваль проводиться для того, щоб дати дорогу новим іменам. Маленькі учасники знайомляться між собою, з дорослими виконавцями — і таким чином ніби потрапляють у нову систему координат. Дітки виходять на велику сцену разом із знаними артистами, а тут, між іншим, побував чи не весь бомонд української естради. Для людини, яка організувала радіофестиваль «Наша пісня року», створила цикл програм про фестивалі України, усе, що відбувається, сприймається з особливим трепетом. Тут усі однодумці: і члени журі, й учасники.
Григорій ГОРОТЬ, організатор виставки мисливських собак:
— Втретє ми проводимо виставку мисливських собак у Володимирі-Волинському за підтримки міської влади та спонсорів, тому що наш осередок ще невеликий, і самі ми впоратися із цим не зможемо. Але, на жаль, вона проводиться не у вдалий час, тому що по Україні всі виставки вже пройшли, адже вони здебільшого відбуваються весною, тож зараз важко зібрати людей. На цю виставку ми запрошуємо знаних українських експертів. Наприклад, Сергій Вербило із Житомира: він займається лайками і багато учасників приїжджають саме для того, щоб отримати його експертну оцінку.
Зараз ми зайнялися активною соціальною роботою. Ми беремо мисливських собак та їдемо до дітей-інвалідів. Там ми проводимо конкурси дитячих малюнків, де діти безпосередньо спілкуються між собою. Нещодавно ми їздили у школу для дітей із вадами слуху. Вихованці цього інтернату практично не виходять за його межі і відчувається психологічний бар’єр — дитина щось намагається попросити, а ми не розуміємо. А собаки підбігли до дітей — і спільна мова відразу знайшлася. За рік ми плануємо об’їхати всю Волинську область. Це ми робимо із Володимир-Волинською робочою групою Міжнародного товариства прав людини і сподіваємося, що це переросте у щось значно більше. Нещодавно нам запропонували перетворити ці поїздки на своєрідну програму соціальної реабілітації, і ми вже зайнялися пошуками психолога, щоб до цієї справи долучити спеціаліста.
Ярослав КІБА, житель Володимира-Волинського:
— Споконвіку люди завжди хотіли видовищ — і сьогодні ми це маємо. Дехто з учасників конкурсу молодих виконавців, можливо, вийде після нього на республіканські сцени, і важливо, що серед цих людей будуть і жителі Володимира-Волинського. Місцеві композитори — покійний Юрій Філоненко та Сергій Шишкін, які є засновниками цього фестивалю, мали де заявити про себе, а це дуже важливо.
