Ще в червні не такого уже й далекого 1991 року в нашій країні було засноване Українське біблійне товариство (далі — Товариство), що стало однією з ознак нового часу. Його заснували п’ять українських церков — Українська православна церква Київського патріархату, Об’єднання євангельських християн-баптистів, Церква адвентистів сьомого дня, Українська греко-католицька церква та Церква християн віри євангельської п’ятидесятників. З роками до Товариства почали приєднуватися інші церкви, і сьогодні там співпрацюють 15 колективних членів — церков і релігійних організацій, а також Відділення релігієзнавства Інституту філософії Національної академії наук України. У Товаристві представлені всі основні християнські конфесії — православні, греко-католики, римо-католики та протестанти різних напрямків. Це чи не єдина сфера церковної діяльності, де не виникає будь-яких міжконфесійних конфліктів. Очолює Товариство президент Анатолій Глуховський — магістр теології, ректор духовної семінарії.
Помітний і загальновизнаний внесок у роботу Товариства зробив його генеральний секретар Роман Вовк, завдяки старанням, енергії, самовідданості якого Слово Боже дійшло сьогодні до всіх куточків нашої країни і стало доступним старим і малим, людям здоровим і хворим, зрячим і сліпим, на волі та у в’язницях. 22 квітня Президент України Віктор Ющенко своїм указом нагородив Романа Вовка орденом «За заслуги» III ступеня.
У зв’язку з цією подією пан Вовк погодився — попри свою надзвичайну зайнятість — надати газеті «День» невелике інтерв’ю. Редакція має честь поздоровити пана Романа з державною нагородою, а також із 50-літтям, яке співпало із врученням нагороди, і побажати йому здоров’я і успіхів у справі духовного відродження українського суспільства.
— Шановний пане Вовк, розкажіть, будь ласка, про мету та завдання Українського біблійного товариства.
— Українське біблійне товариство (УБТ) працює в трьох напрямках — переклад, друк і розповсюдження Біблії та біблійної літератури в Україні. Найбільш важливим на цей час є переклад Біблії сучасною української мовою, який стане четвертим у історії нашої країни українським перекладом святої Книги. (У Великій Британії, наприклад, за останні два століття здійснено 76 таких перекладів.) Одночасно з працею над перекладом ми друкуємо і розповсюджуємо перекладені на даний час частини Біблії. Вже надруковано 500 тис. примірників Нового Завіту.
— Хто працює над перекладом Біблії? Адже ця робота потребує енциклопедичних знань у багатьох царинах, таких як біблеїстика, знання кількох старовинних та новітніх мов, знання традицій перекладу Біблії, екзегетика та багато чого іншого. На основі яких текстів робиться переклад українською?
— Протягом багатьох років роботу над четвертим українським перекладом Біблії очолює вчений, досвідчений перекладач і тлумач Біблії, поліглот від Бога (знавець багатьох, у тому числі стародавніх, мов) отець Рафаїл Турконяк. Працювати над перекладом він почав ще в 70-ті роки за дорученням нині покійного митрополита Йосипа Сліпого. Робиться переклад із давньогрецького оригіналу («Септуагінта»), а також із давньоєврейської мови. Звичайно, використовуються також чимало інших текстів Біблії, зокрема латинський переклад «Вульгата» четвертого століття. Нині о. Турконяк працює разом з Богданом Качмаром. Як твердять знавці, текст четвертого перекладу Біблії є значно легшим для сприйняття порівняно з попередніми перекладами Пантелеймона Куліша, Івана Огієнка та Івана Хоменка.
— Але чи є в країні науковці-спеціалісти для експертної оцінки перекладу? Спеціалісти, які би були не менш освічені, ніж самі перекладачі? Деяких людей трохи бентежить також той факт, що українська мова перекладу є занадто складною.
— На жаль, спеціалістів, про яких ви згадуєте і яким можна було б давати переклад на рецензію, у нас немає. Можливо, це пов’язано із тоталітарним атеїстичним режимом, при якому Біблія вважалась забороненою книгою. До того ж біблеїстика — це вельми складна наука, яка потребує чистого мислення. А Рафаїл Турконяк — це Богом дана талановита людина; і українську мову він розуміє не гірше, ніж інші мовознавці, хоча у нього, може, не така чиста вимова. Він — знавець і професіонал своєї справи, попри його польський, англійський, італійський та інші акценти.
У фільмі «Можливості-21» ми зняли сюжет із технології роботи над перекладом Біблії. Рафаїл Турконяк і Богдан Качмар працюють у соборі Св. Юра у Львові. Обидва володіють українською, єврейською, грецькою, польською, англійською, російською. І коли їм попадається складне чи двозначне речення або слово, вони звіряють свій переклад не лише з оригіналами, а й з іншомовними Бібліями. Без перебільшення можна сказати, що четвертий переклад українською мовою можна буде вважати найточнішим перекладом Біблії. Хоча є люди, які хотіли б мати переклад, наближений до свого конфесійного віровчення, або щоб Біблія читалась, як художня книжка.
— А яка з українських конфесій найбільш зацікавлена мати новий удосконалений переклад Біблії?
— Я не виділяв би нікого. Усі конфесії у цьому дуже зацікавлені, хоча протестанти, можливо, більше посилаються на Біблію і не визнають жодних передавань чи вчень отців Церкви. Їхній девіз: Біблія, тільки Біблія і нічого, крім Біблії. Однак Біблію люблять і вважають її Словом Божим усі християни. У вільній країні кожна людина може мати Біблію, читати її та жити за нею.
— Коли маємо очікувати завершення істинно гігантської роботи над українським перекладом Великої Вічної книги?
— Можна сподіватися, що з Божою поміччю це станеться у 2007—2010 роках.
— Розкажіть, будь ласка, чи видається українська духовна література для дітей?
— Це одна з найважливіших ділянок нашої роботи, якою ми — скажу щиро — пишаємося. Адже ми вже видали українською мовою понад десять видань для дітей різного віку і розповсюдили їх у школах. Сюди входять: серія книжок, таких як «Біблія в малюнках» для дітей дошкільного віку, призначена для розмальовування. Під малюнками — короткі біблійні історії, призначені для читання вихователями. Таким чином діти з перших років життя дізнаються, що написано в Біблії. Багатотисячним тиражем вийшла книжка «Ісус і його життя». Ця книга побудована на оповідях Євангелія від Марка, але простою, зрозумілою для дітей мовою. Вона користується великим попитом — ми розповсюдили понад 800 тис. її примірників українською і 300 тис. — російською мовами. Задоволені всі — діти, батьки та вчителі. Адже це, так би мовити, «введення дитини» в Біблію. Видали ми також невеличку енциклопедію для дітей 5—7 класів. Діти дуже цікавляться як біблійними подіями, так і лексикою.
Книжки гарні, цікаві й інформативні, як наприклад, «Біблійний путівник для дітей», «Побут людей за днів Ісуса Христа» та інші. Все це здійснено в межах міжнародної програми «Можливості-21» — для людей, які живуть у третьому тисячолітті. Особливо цінною книгою вважаємо «Біблійні історії» для дітей молодших класів.
— Скажіть, хто фінансує цю масштабну програму?
— Конкретно сказати важко, оскільки йдеться про допомогу Об’єднаних біблійних товариств (ОБТ) світу, до яких входить більш як 135 повних і асоційованих членів-товариств різних країн світу. З 1996 року Українське біблійне товариство також є асоційованим членом ОБТ. Багаті люди таких країн, як Бельгія, Голландія, Норвегія, Сполучені Штати та інші, жертвують гроші на такі проекти в бідніших країнах. Наше завдання — готувати тексти книжок та їх розповсюджувати. Оплачують із фондів ОБТ.
Видаємо ми книги і для молоді, а також — для людей похилого віку. Людям зі слабким зором друкуємо окремі книги Євангелій великим шрифтом, а для тих, котрі не можуть читати, випускаємо спеціальні касети із записами Святого Письма. Особлива потреба в таких касетах є в лікарнях, де багато хворих лежачих людей, які не в змозі читати.
Хоч як це дивно, але такі касети просять водії, особливо «далекобійники». Читати Біблію у них немає часу, а касету можна слухати і в дорозі. На жаль, ми ще не можемо усіх задовольнити; головна наша мета — забезпечити церкви, інтернати, будинки для людей похилого віку, лікарні тощо.
— А як із ув’язненими? Чи сягає ваша діяльність також в’язниці?
— А як же! Недавно ми облаштували камери львівського СІЗО №19 гучномовцями, за допомогою яких найближчим часом будемо щоденно, в певний час транслювати для в’язнів Слово Боже. А в суботу і неділю вони матимуть можливість слухати проповіді та християнську музику. Зараз ми працюємо над програмою-розкладом таких передач, у яких будуть почергово виступати з проповідями для в’язнів священнослужителі православних, греко-католицьких, римо-католицьких і протестантських церков. Ми домовилися, що вони будуть говорити тільки про спасіння, про значення Божого Слова, не торкаючись конфесійних питань. Усі погодилися, що це добра ідея. На жаль, не встигаємо розпочати цю акцію саме на Паску. Але може вдасться підключити трансляцію святкових богослужінь з різних церков. Працювати у в’язницях досить складно, оскільки для обладнання камер потрібно тимчасово переводити в’язнів у інші камери, а вони й так переповнені.
— Як вам здається — чи прокидаються у нашому народі витіснені радянською владою схильність до доброчинності, бажання допомагати іншим людям?
— Замість відповіді розповім вам такий випадок. Якось їхали ми до одного дитячого дому з метою подарувати їм дитячі біблійні книжки. Але добре знали, що до дітей, та ще й сиріт, не годиться їхати з порожніми руками, тому зупинилися біля великого львівського супермаркету під назвою «ВАМ». Повитягали з кишень усе, що мали, і пішли за покупками. Однак ні на що серйозне грошей не вистачало. Тоді я наважився зайти до зовсім незнайомого мені власника торгового центру (тепер я знаю — це був пан Тарас Хрущ) і виклав перед ним нашу проблему. Він лише запитав: «Ви машиною?», після чого наказав підлеглим завантажити багажник усім необхідним. Як потім з’ясувалося, цей «ВАМ» подарував дітям ласощів, соків та іграшок майже на 600 грн. Гадаю, що я відповів на ваше запитання. Добрі люди завжди були в Україні і є сьогодні.
Взагалі мені Бог посилає добрих людей, які допомагають нашій справі. Ось, скажімо, наше знайомство із Гансом Бауманом, представником благодійницької голландської організації, який разом зі своїми колегами відвідував львівську школу-інтернат №100 для сліпих дітей. Цей чоловік мені сподобався тим, що виявився дуже чутливим до чужого горя. Коли незрячі дітки співали та розповідали віршики, у нього по щоках текли сльози. Ханс Бауман високо оцінив нашу діяльність, особливо те, що ми часто відвідуємо своїх підопічних групою, до якої входять люди різних конфесій. І ніколи не їдемо з порожніми руками — завжди веземо дітям гостинці.
Отож вийшло так, що Ганс Бауман запросив кількох церковних діячів до себе в Голландію, звідки вони привезли в Україну безцінний подарунок — портативний, суперсучасний, швидкісний і дуже надійний принтер з комп’ютерною системою управління, призначений для друку шрифтом Брайля — для незрячих людей. Пан Бауман сам приїхав, аби допомогти нам налаштувати цей принтер. І тепер наші працівники друкують літературу для сліпих людей. Це дійсно щастя. Вже надруковані короткі «Біблійні історії» зі Старого й Нового Завіту для сліпих дітей. Ми розповсюдили їх по всій Україні. До нас звертаються школи та інтернати з проханням друкувати шрифтом Брайля букварі. Адже в Україні, як нас повідомили, зараз працює лише один подібний верстат у Києві.
Не забуваємо ми також глухонімих дітей. Для них зробили мультфільм «Чудотворець» із сурдоперекладом, який уже двічі демонстрували по телебаченню.
Ще раз вітаємо пана Романа з нагородою, з ювілеєм та Великоднем!
