2001 рiк, який за схiдним (китайським) календарем настає з 24 сiчня, є роком Змiї. На Сході Змія вважається твариною благословенною, що приносить людям добро і мудрість, розважливість і фундаментальність у справах. Тому роки Змії завжди відмічені різними реформами, новинами, а часто і глобальними змінами в житті людей та держав. Це роки посилення суперництва і конкуренції, не тільки таємних, але і відкритих вiйн або революцій. Рік Змії характерний також тим, що на політичній арені можуть з’явитися талановиті мислителі, філософи і трибуни, яких будуть слухати і підтримувати. Приведемо стисло своєрідну історичну ретроспективу історичних подій в Україні протягом усього ХХ століття, що припадають на роки Змії.
1905 рік
У зв’язку з подіями «Кривавої неділі» в Петербурзі 9 січня, коли близько 1500 учасників мирної демонстрації робітників було розстріляно і понад 5000 поранено, у Києві вже 12 січня відбувся політичний страйк- протест проти дій царського уряду. У січні-березні в Україні відбулося 180 страйків за участю понад 170 тисяч чоловік. Антиурядові демонстрації проходили в Миколаєві, Мелітополі, Одесі, Черкасах і Полтаві під лозунгами «Геть самодержавство!», «Хай живе революція!» З червня почалися заворушення на Чорноморському флоті (повстання на броненосці «Князь Потьомкін-Таврійський») і в армії. Жовтневий Всеросійський страйк за участю 2 млн. чоловік, в тому числі і понад 120 тис. в Україні, став апогеєм революційних подій 1905 року. Революційні події охопили і села, де відбулося близько 1600 селянських заворушень (вересень-грудень), внаслідок яких було розгромлено понад 600 маєтків поміщиків.
Наляканий масовим народним рухом проти самодержавства уряд імперської Росії умовив царя Миколу II 17 жовтня підписати Маніфест «Про вдосконалення державного права». У преамбулі Маніфесту багатообіцяюче було сказано, що «благо Російської держави нерозривне з благом народу і смуток народу — його смуток». У пункті I Маніфесту говорилося: «Дарувати населенню непорушні основи громадянської свободи на засадах дійової недоторканності особистості, свободи совісті, слова, зборів і союзів». Справді історично мудре і благородне царське рішення, цілком відповідає мудрому, реформаторському року Змії. А як воно надалі було реалізоване на практиці в подальші роки, це вже інше питання.
1917 рік
У лютому відбулася демократична революція в Росії і 2 березня цар Микола II відрікся від престолу. У Києві вже 4 березня було створено Центральну Раду, головою якої обрано Михайла Грушевського. У 1917 році ЦР видала три своїх історичних Універсали, що проголошували утворення Української Народної Республіки (УНР) в складі Федеративної Росії. 5 — 7 квітня на Всеукраїнському Національному конгресі було обрано новий склад ЦР, а головою знову переобрано Михайла Грушевського. Після збройного повстання 25 жовтня (7 листопада за н.ст.) в Петербурзі і придушення більшовистського повстання у Києві, вся влада в ньому з 31 жовтня перейшла в руки ЦР. Після того, як Франція 5 грудня визнала УНР автономною державою, Раднарком РРФСР направив ультиматум Центральній Раді, і вже 25 грудня почався наступ більшовицької армії на Україну. 26 грудня більшовики взяли Харків, де було створено радянський український уряд. 30 грудня німецький уряд визнав самостійність української мирної делегації від ЦР на переговорах в Бресті. Російська делегація, очолювана Левом Троцьким, активно заперечувала такому рішенню. Однак молоді українські дипломати, проявивши такт і незвичайні дипломатичні здібності, відстояли свої права.
1929 рік
З 2 січня введено 7-годинний робочий день у СРСР. «Рік великого перелому». У планах радянського керівництва — різкий ріст промислового будівництва і відмова від нової економічної політики (неп). «Перелом» був не тільки в області індустріалізації, але і в сфері посилення репресивних заходів як відносно інтелігенції, так і селянства, яке почали «розкуркулювати». Знаходилися нові методи інтенсифікації праці робітників, розгорнулося «соціалістичне змагання». Вже 31 січня було підписано першу в країні господарсько- політичну угоду про змагання між шахтами «Центральна» і «Північна» тресту «Артемвугілля» на Донбасі. До середини квітня в Україні вже 310 тис. чоловік стали учасниками соцзмагання. У Вiдні в січні було створено Організацію українських націоналістів (ОУН). На її першому конгресі керівником було обрано полковника Євгена Коновальця. Головними лозунгами ОУН були: незалежна соборна Україна, багатоукладна економіка. З липня до вересня в Україні органами ГПУ проводилися арешти діячів української науки, культури і Української автокефальної православної церкви (УАПЦ) за приналежність до так званого «Союзу визволення України». У листопаді пленум ЦК ВКП(б) ухвалив постанову про проведення в найкоротший термін колективізації в Україні. Були вжитi примусовi заходи до масового вступу селян до колгоспiв і «розкуркулювання» сотень тисяч трудівників села, що досягло свого апогею взимку 1929/1930 р.р. Основною його формою була депортація селян на Північ і в Сибір. У кінці року почато перехід до форсованої індустріалізації в СРСР.
1941 рік
Найважчий рік з усього періоду Великої Вітчизняної війни, яку розв’язала нацистська Німеччина 22 червня. Рік почався з виборів депутатів до Верховної Ради СРСР і УРСР в Ізмаїлiвській і Чернівецькій областях 12 січня, що проходили на безальтернативній основі. 31 січня органи НКВД організували у Львові гучний судовий процес над 59 членами ОУН, де підсудними, в основному, були студенти і школярі старших класів. 42 особи, в тому числі 11 дівчат, було засуджено до смерті, інших — до десятирічного ув’язнення. Документи підтверджують, що репресії (в тому числі і депортації в Сибір) каральних органів в Західній Україні в період 1939 — 1941 р.р. торкнулися близько 10 — 15% всього населення.
З перших днів війни радянські воїни героїчно стримували ворога і вже 23 — 29 червня відбулася велика танкова битва в районі Луцьк — Броди — Рівне. В результаті радянське командування виграло час для відведення військ Південно-Західного фронту і підготовки оборони на підступах до Києва. 30 червня в захопленому німцями Львові керівництво ОУН-Б (бандерівці) без узгодження з німцями проголосило створення Української держави (прем’єр-міністр — Ярослав Стецько). Однак вже через декілька днів гестапо заарештувало і кинуло Степана Бандеру і його прихильників до концтабору Заксенхаузен. З 7 липня по 19 вересня війська Південно-Західного фронту мужньо захищали Київ. Після важких 83 денних боїв Київ було залишено 19 вересня, а оточені на схiд вiд Києва радянські війська (дев’ять армій) понесли величезні втрати (до полону потрапило близько 500 тис. чоловік).
У Києві в Бабиному Яру фашисти в перші дні окупації розстріляли понад 100 тис. жителів міста (євреї, українці, росіяни, поляки). 69 днів Приморська армія героїчно захищала Одесу. 250 днів продовжувалися бої під Севастополем, де на його підступах німці і румуни втратили убитими і пораненими близько 300 тис. солдат і офіцерів. До кінця листопада 1941 р. німецькі війська зі своїми союзниками, долаючи наполегливий опір Червоної Армії, захопили майже всю Україну і Крим (без Севастополя).
Продовження читайте на наступній сторінці «Історія і «Я»
