Крім значущості самого змісту і смислу історичного процесу, його найважливіша функція полягає в здатності згортання в особистість людини через ті ролі, ті форми життя, які розкриває для людини історичний процес.
Історія згортається в особистість. І багато дуже видатних мислителів відзначали це. Скажімо, той самий Гете говорив, що «під кожною могильною плитою — світова історія». Бо життя кожної людини — це є епізод світової історії, незалежно від того, усвідомлює вона це чи ні. Бердяєв стверджував, що історія має сенс тільки в тому значенні, в якому вона «згортається» в людську особистість. І ми дійсно бачимо, як історія, якщо її розуміти не у вузькому утилітарному, а в широкому смисложиттєвому аспекті, виступає частиною і характеристикою існування особистості.
Сама історія, як цивілізаційний процес, починається з усвідомлення людиною своєї скінченності, скінченності свого буття. Це пов’язано з усвідомленням чинника часу. З’являється календар, використовуються ритми розливів і приливів рік, з’являється генетичний рід, тобто спільність не за існуючими, а за предками. Звідси й таблиці царів про своїх предків — це все свідчить про усвідомлення історії. Виникає соціальна пам’ять, тобто писемність — одна з форм соціальної пам’яті.
І власне, коли людина усвідомила свою скінченність, вона починає історичну діяльність, як форму протистояння своїй смертності, як форму створення такої діяльності, в традиціях якої продовжуватиметься людська присутність у світі тієї або іншої конкретної особистості. У цей час вийшла така ситуація (якщо брати початкові етапи історії), що навіть дивлячись в обличчя Бога, людина спиною відчуває холод небуття. З цієї різниці температур і народжується історія.
І ми дійсно бачимо, як із самого початку історії виникають спроби знаходження особистості: в Індії — «Сказання про Гільгамеша» — пошуки трави безсмертя; «Амріта» — пошуки напою безсмертя; в Єгипті — релігія Озіріса — релігія воскресіння за добрі справи; в Китаї — боротьба з драконом смерті. Історія починається як людський спосіб подолання своєї скінченності, подолання смерті.
В епоху появи залізних знарядь виникає можливість автономного господарювання. Навіть бронзою, а тим більше кам’яними знаряддями, внаслідок їх м’якості, була неможливою індивідуальна обробка землі. Цим могли займатися лише великі колективи людей. З виникненням залізних знарядь (сталі, зокрема), з’явилася можливість господарювання автономного — тобто розвитку людської особистості, індивідуальності людини. Поява залізних знарядь призвела до нової стратегії та тактики ведення війн, з’явилися колісниці; почалася епоха завоювань, епоха героя. Людство відкриває не тільки богів, як вершителів свого життя, але й героїв. Виникає суто людська пасіонарність. І, одночасно, утворюються могутні військові імперії (це вже II тисячоліття до н.е.). З появою імперій (Олександра Македонського, Римської...) виникає політичний аспект історії.
З VIII по II ст.ст. до н.е. народжується пасіонарність — людство нарешті усвідомлює, що історію можна робити не тільки силою, але й духовністю. Ось у цю, так звану (за Ясперсом) «вісьову добу», з’являються всі основні духовні передумови існування людства — антична культура, Гомер, зороастризм, «Упанішади», Біблія. Історія стає духовним процесом. І нарешті, з початком Нової ери (світові релігії мають важливе значення) — історія як планетарне явище. Людина отримує космічний вимір.
Таким чином, ми бачимо, що сам розвиток історії виступає розвитком людини та її сутнісних сил. І в цьому сенсі слід розуміти: критерії історії розрізняють повсякденність, сіру іржу буднів і творення майбутнього. І сучасне телебачення показало різко цю межу. Ось серпень 1991 року: з одного боку стоять захисники Білого дому (на наших очах, завдяки ТБ ми це бачимо, відбувається подія — гине найбільша імперія в історії людства — СРСР і Варшавський пакт). І з іншого боку вулиці — люди вигулюють собак, сидять в перукарнях, фліртують; і це все також в кадрі телекамери. З одного боку — історія, з другого — повсякденність.
Історія підносить наше життя вище повсякденності, підносить до майбутнього, творення майбутнього, робить із нас творців свого життя.
