Днями залишилася позаду ще одна, вже не «кругла» дата від дня народження Йосипа Сталіна. Навіть день і рік свого народження він навмисне покрив мороком таємниці — офіційно Йосип Сталін народився 21 грудня 1879 року; але, як показали новітні дослідження в архівах, він народився 18 грудня 1878 року. Такі метаморфози властиві не тільки «вождю всіх народів», але й багатьом іншим тиранам й диктаторам.
Одержимість владою — одна з відмінних рис ХХ століття, що минає. Великі соціальні потрясіння, необоротні зміни й особистості, з якими їх пов’язують — це найскладніші для пояснення сюжети історії людства. Історичні персонажі такого калібру, як Йосип Сталін і Адольф Гітлер, Мао Цзедун і Муссоліні, Пол Пот і Піночет... завжди викликали у істориків, публіцистів, філософів, політологів суперечливі оцінки. Жахливі злочини, зроблені авторитарним режимами та їх «вождями» аж ніяк не «відкриття» ХХ століття. Кожна епоха мала своїх «героїв».
Культ «вождя» нерозривно пов’язаний iз «феноменом натовпу». Натовп імпульсивний, легко збудливий, мінливий. Він завжди мислив образами, не був схильний до вагань, йому чужі протиріччя. Людина в натовпі підвладна тільки емоціям та інстинктам. І «вожді» чудово вміли керувати натовпом, використовуючи такі принципи (сформульовані ще в ХIХ столiттi французьким лікарем Густавом Ле Боном), як наочність образу, емоційне переконання, повторення (за допомогою повторів думка відокремлюється від авторів і стає очевидною), екстремізм, властивий натовпу, повна байдужість до протиріч, перехід від ідеї до дії.
Вся діяльність диктаторів та тиранів була спрямована на «освячення», сакралізацію своїх владних повноважень. Ідеологічні конструкції протягом майже всього ХХ століття як ланцюги сковували традиційну масову свідомість. А масі потрібна не істина, а ілюзія. Диктатори завжди «брали владу», щоб, за їхніми словами, врятувати країну від наростаючого хаосу й анархії, а суспільство від розпаду. Диктатор «для народу» неминуче перетворювався на диктатора «для себе». В результаті у нього з’являвся страх втратити владу і тоді він починав знищувати потенційних конкурентів, придушувати інакомислення. І Сталін перетворив на величезний концтабір величезну країну — СРСР. Він став творцем цілої епохи. Індустріалізація, колективізація, масові репресії, Друга світова війна, ГУЛАГ — нерозривно пов’язані з ім’ям «вождя народів». «Феномен Сталіна» ще чекає вдумливих дослідників, тому «Дню» хотілося б почути якомога більше різних думок про те, ким же був він для людини на межi ХХ і ХХI століть, які уроки з його «творчості» ми повинні засвоїти для себе. Не просто переступити через стереотипи і міфи, увiбрані багатьма ще з дитячих років. Нам необхідна розмова без ідеологічних кліше — чому ж його ім’я досі на вустах багатьох наших співвітчизників?
