До п’ятдесятиріччя з дня смерті Йосипа Сталіна — фігури як зловісної, так і загадкової — у редакції нашої газети було проведено «круглий стіл», матеріали якого опубліковані у №№41 та 43 — «І коли ми його поховаємо?». Усвідомлюючи, що тему «круглого столу» аж ніяк не можна вважати вичерпаною, ми запропонували читачам долучитись до обговорення піднятих питань. Спроба психологічного дослідження феномена Сталіна була також здійснена Костянтином Рильовим у матеріалі «Шлюб із розрахунку» не відбувся» («День», №33). Сьогодні ми пропонуємо вашій увазі відгуки на згадані публікації двох професорів — Івана Валька з Києва та харків’янина Володимира Шкоди.
У п’ятий день березня п’ятдесят років тому помер Сталін. То був час брехні, і сталося це в п’ятий день чи в перший, як тепер тлумачать, мало кому відомо. І різні інші тлумачення з’явилися напередодні цієї півстолітньої річниці. Відомі люди, в більшості своїй старшого покоління, запропонували публіці свої аналітичні міркування. Метода звичайна — «з одного боку, з другого боку…». Ніби видатний діяч ХХ століття, але, звичайно ж, і масові репресії нікуди не подінеш. Складне становище у аналітиків. Багато людей із тих, хто простіший, повністю за товариша Сталіна. При ньому порядок був, не те, що тепер. Під керівництвом вождя у великій війні перемогли підступного ворога. Відсталу країну перетворили на могутню державу, з якою рахувався весь світ.
Не хочеться заперечувати цим простим людям. Їх стає все менше. Поговорять-поговорять, та й підуть на той світ зі своєю думкою, на яку, зрозуміло, мають право. З аналітиками інакше. Вони книжками живуть, а тому відтворюються. І будуть нові круглі дати, і будуть нові аналізи. З одного боку, з другого боку… Вони говорять, що негоже відрікатися від історії, вони називають це осмисленням минулого з тим, щоб зрозуміти його достеменно та об’єктивно.
Мені більше до душі інший підхід. Ним колись керувалися мислителі, для яких основою пізнання була етика, а не допитливість. Вони вважали, що є у світі об’єкти, достойні осмислення, а є — не достойні. Сталін, я у цьому переконаний, не гідний міркувань, скрупульозних теоретичних копань. Бо чим витонченіше ви будете приплітати сюди метафізику, тим далі буде відсуватися зловісна суть тирана. Сталін — це вбивця мільйонів людей. Все інше — несуттєві деталі.
Забуття — ось єдине, чого він гідний. Бо тиран житиме доти, доки будуть вестися про нього розмови. І завжди знайдуться люди, які перейматимуться його діяннями, які міркують у манері «з одного боку, з другого боку». І які ставлять запитання: а, може, великі досягнення могутньої держави і варті періодичних кровопускань? Коли-небудь знайдуться такі, хто вирішить, що варті.
