ніж примусити колеса
власного
розуму обертатися
разом із колесом Фортуни
Ф. Бекон, англійський
філософ (1561—1626)
30 листопада 1999 року виповнюється 125 років
з дня народження видатного англійського політичного діяча Вінстона Черчілля.
Згадаємо деякі сторінки з життя британського прем'єра.
Наприкінці 1900 року молодий англієць знатного роду здійснював
рекламну поїздку східним узбережжям США: представляв свою нову книгу про
події англо-бурської війни, в якій і сам брав активну участь (пройшов через
полон, тікав, довго поневірявся в тилу противника й завдяки щасливому випадку
зумів пробитися до своїх). Енергійний і по-американськи діловий рекламний
агент гостя представляв публіці досить ефектно: «Знайомтеся, панове: Леонард
Вінстон Спенсер Черчілль, нащадок герцогів Мальборо, переможець у п'яти
війнах, 26 років, найперспективніший політик у Англії та майбутній британський
прем'єр-міністр!..» (Можна було ще додати: здібний молодий журналіст і
безмежно честолюбна, впевнена в собі людина).
Згадка про славне майбутнє невідомого Черчілля могла викликати
в слухачів швидше недовірливу усмішку, ніж захоплення. Пройшло майже сто
років; американський прогноз виявився пророцтвом; Черчіллю присвячено в
багатьох країнах світу сотні праць. Але, як і раніше, суперечлива фігура
цього найбільшого англійського політика ХХ століття, людини різносторонньо
обдарованої (чудово малював, а його мемуари про Другу світову війну були
по праву удостоєні Нобелівської премії з літератури) викликає непідробний
інтерес.
Він прожив довге життя: 90 років і 2 місяці. Вже в 32 роки
Черчілль увійшов до складу британського Кабінету міністрів (унікальний
випадок швидкої кар'єри в ту епоху!). Але іронічна доля не раз потім чергувала
в політичній кар'єрі англійського лідера зльоти з падіннями: він був і
міністром (внутрішніх справ, військово-морського флоту, озброєнь, оборони),
і впливовим депутатом парламенту протягом 58 років (!) — але випало йому
бувати й у центрі політичних скандалів, і потрапляти під жорстокий вогонь
обвинувачень у некомпетентності, безпринципності, зарозумілих замашках
(лише не в хабарництві — цього не було!). І найцікавіше: Черчілль, який
у молодості дуже бурхливо й поквапно робив кар'єру (сам ще не завжди чітко
уявляючи, яку саме: військового, політика, журналіста чи письменника),
дочекався своєї «зоряної години» в політиці й у світовій історії після
65 років, із початком Другої світової війни. Саме епоха боротьби англійського
народу з фашизмом принесла нащадку роду Мальборо всесвітню славу.
В старості знаменитий англієць любив підкреслювати, що
добився успіхів у житті завдяки завзятості, наполегливості, енергії й здібностям.
У принципі це, безумовно, так, але варто внести корективи: певну роль зіграли
аристократичні зв'язки молодого Вінстона (і особливо його матері, уродженої
Джером, американки за походженням) і милiсть Фортуни. Наш герой дійсно
до 26 років побував на чотирьох війнах (антиіспанське повстання на Кубі,
англо-індійська, англо-суданська та англо-бурська) не лише як офіцер-кавалерист,
але заразом і як кореспондент відомих лондонських газет. Уже тоді він чудово
володів пером.
Але честолюбство штовхнуло молодого Вінстона в політику
— терен, на якому здобув собі славу жорсткого й енергійного, але не завжди
вдачливого гравця його батько Рандольф Черчілль, який рано помер. Ще в
дитинстві Вінстон був упертою, самовпевненою дитиною. Вивчав лише ті предмети,
що були йому цікаві, й лише в тих викладачів, яких поважав (на зауваження
директора багатої приватної школи в Херроу: «Ми маємо підстави бути незадоволеними
Вами, Черчілль!», 16-річний учень відразу ж відповів: «А я — Вами, пане
директоре!»
У майбутньому лідерові нації рано прокинулася пристрасть
до самоосвіти — коли товариші по службі в Індії пили вечорами спиртні напої
або грали в поло та бридж, Черчілль прочитував по 300 сторінок історичних
праць на день!
Дві якості особливо цінував Черчілль у людях: хоробрість
та інтуїцію (але на основі високорозвиненого інтелекту!). Були вони властиві
і йому самому. Багато хто в Англії пам'ятає, як у роки Другої світової
Черчілль ходив по руїнах Лондона під час бомбардування, надихав співгромадян,
вселяючи віру в те, що Англія ніколи не здасться (знаменитий його жест:
два піднятих пальці у формі латинської букви V). Вірна дружина Черчілля,
Клементина (одружився він пізно, в 33 роки), була підкорена відвагою свого
нареченого, коли він кинувся в охоплений полум'ям будинок рятувати дітей.
Ще приклад хоробрості Черчілля: після провалу операції в Галліполі 1915
року, за яку він відповідав як військово-морський міністр, нащадок герцогів
відправляється в окопи Першої світової піхотним майором (як депутат парламенту
міг би цього не робити). Що ж до його інтуїції, то тільки два приклади.
Саме Черчілль організував військово-технічні розробки, що привели зрештою
до створення нового виду зброї — першого танка (1915— 1917 рр.). За рік-два
до приходу до влади Гітлера одним із перших він заговорив про небезпеку
відродження німецького мілітаризму та нацизму для Англії.
Світогляд Черчілля, хоч він і змінювався в деталях, залишався
в основі своїй незмінним багато десятиріч. Найважливішу роль у його житті
відігравав захист інтересів Британської їмперії та її збереження в цілості.
Тут він зазнав історичної поразки — неможливо було зупинити поступальний
хід епохи. Захист імперій будь-якого роду в ХХ столітті — справа безнадійна.
Але Черчілль знав і роки історичної величі, коли був одним із лідерів Антигітлерівської
коаліції 1941—1945 рр. Заслуга його величезна, тим більше, якщо пригадати,
що 1940 р. у Англії були сильні настрої на користь капітуляції перед Гітлером.
Деякі історики вважають, що якби не воля Черчілля, події в країні, та й
у світі, могли б тоді піти в зовсім іншому напрямку.
Черчілля часто докоряли в політичному цинізмі. Не без підстав:
він не раз ішов на небездоганні політичні угоди, змінював свої погляди
на прямо протилежні, переходив від консерваторів до лібералів і назад,
якщо це було вигідно. Досить цинічно виглядала позиція Черчілля з приводу
відкриття Другого фронту. Можна сказати одне: це був виключно сильний політичний
гравець, який умів прораховувати події далеко вперед. Прикладом тому —
Фултонська промова 1946 р. За цього він умів вести гру так, щоб примусити
тимчасових союзників служити своїм інтересам. І це був істинний англієць
до мозку кісток: у своїй політичній підступності, але й у своїй вірі в
принцип демократії («Демократія — гірший устрій, якщо не враховувати всі
інші» — його слова.)
Велика Британія багато століть вчилася демократії, нагромадивши
величезний досвід. Найважливішою складовою цього досвіду в ХХ столітті
виявилася діяльність Вінстона Черчілля, одного з творців НАТО й західної
моделі повоєнного світового устрою, консерватора, який не зумів врятувати
Британську імперію, але зробив чималий внесок у захист свободи своєї землі
від «коричневої чуми».
