Україна ніколи не мала космодромів і не відправляла в політ космічні кораблі. Але наша держава — космічна: вона виробляє кращі у світі ракети-носії, які виводять на орбіту штучні супутники, а її сини вписали свої імена золотими літерами в історію підкорення космосу. Юрій Кондратюк — один з них.
«ТА ЦЕ Ж САШКО ШАРГЕЙ...»
Новина про те, що американський астронавт Ніл Армстронг висадився на поверхні Місяця, наробила у Москві багато переполоху: Кремль вважав, що першою там побуває радянська людина...
А коли один з авторів проекту «Аполлон» зізнався, що їхній політ здійснювався по «равликовій трасі», запозиченій з невеличкої книжечки механіка елеватора Юрія Кондратюка, переполох переріс у скандал: Радянський Союз — у глибокій таємниці — готував свій місячний проект, у якому головна роль відводилася ще одному геніальному українцеві — Сергію Корольову. Звісно, що КДБ відразу розпочав розслідування: хто і як допоміг клятим американцям нас випередити? Сліди привели до Полтави, де кедебістські нишпорки віднайшли старого вчителя Володимира Оголівця.
«Та це ж наш гімназист — Сашко Шаргей!», — вигукнув той, коли йому пред’явили фото «елеваторника».
«ХОДИВ У ОДНОМУ ЧОБОТІ І ОДНОМУ ЧЕРЕВИКУ...»
Сашко Шаргей народився у 1897 році. У Полтаві. Ще перебуваючи у материнському лоні, потрапив до Лук’янівської в’язниці: за її участь в антиурядовій демонстрації. Звідти вона вийшла з важким психічним захворюванням і незабаром пішла з життя. У 1910 році, коли хлопчині виповнилося 13 років, він втратив і батька. Тож його виховували дідусь та бабуся — Яким Микитович і Катерина Кирилівна. Після закінчення гімназії зі срібною медаллю вступив до Петроградського політехнічного інституту.
В роки Першої світової війни студента Шаргея мобілізували до війська. Під час його перебування на фронті в Російській імперії стався жовтневий заколот, і до влади прийшли більшовики. Дізнавшись про це, Олександр... втікає з армії, повернувшись до Києва! Та незабаром його знову мобілізують. На цей раз він стає вояком Добровольчої армії генерала Денікіна. Та він не бажає брати участь у братовбивчій війні і першої ж нагоди дезертирує. Діставшись містечка Сміла, що на Черкащині, там оселився.
МОНЕТА, ВИПУЩЕНА НА ЧЕСТЬ ЮРІЯ КОНДРАТЮКА
Життя було важке. Тому в пошуках кращої долі часто переїжджав з місця на місце і брався за будь-яку роботу: працював вантажником і мастильником на залізниці, механіком на млині та олійні, кочегарив на цукровому заводі та елеваторі. Місцева жителька Варвара Шпак пізніше згадуватиме його такими словами: «Він дуже бідний був. Ходив у одному чоботі й одному черевику...».
З ДУМКАМИ ПРО ВСЕСВІТ
Вони захопили Олександра ще під час навчання в гімназії. Тому завів зошит, у якому записував свої перші розрахунки й думки, що стосувалися польотів у простори Всесвіту. Наприклад, у своїй першій книжці «Тим, хто буде читати, щоб будувати», написав: «Насамперед, щоб питання цієї праці само по собі не лякало вас і не відвертало від думки про можливість здійснення, увесь час твердо пам’ятайте, що з теоретичного боку політ на ракеті у світовий простір нічого неймовірного собою не представляє».
У цій праці він вивів основне рівняння руху ракети, навів схему та опис чотириступінчастої ракети, камери згоряння ракетного двигуна, параболоїдного сопла й багато іншого. А також запропонував використовувати опір атмосфери для гальмування ракети під час її спуску, а для посадки на неї людини й повернення на корабель застосувати компактний злітнопосадочний модуль, що й було реалізовано американським агентством NASA у програмі «Apollo».
Він також пропонував використовувати гравітаційне поле небесних тіл для додаткового розгону або гальмування космічного апарата для польотів у Сонячній системі, розглянути можливість використання сонячної енергії для живлення бортових систем космічних апаратів і розміщення на навколоземній орбіті великих дзеркал для освітлення поверхні Землі.
Коли знайомишся з цими пропозиціями, задаєшся запитанням: як вони могли народитись в голові юнака майже 100 років тому? Адже старий примірник журналу «Вісник повітроплавання» зі статтею Костянтина Ціолковського про польоти в космос, потрапив до його рук значно пізніше!.. Згодом Олександр підготував до друку ще одну книгу — «Завоювання міжпланетних просторів», надрукувавши її власним коштом. Мала вона лише 73 сторінки, але принесла авторові світову славу. Адже в ній він запропонував послідовність перших етапів освоєння космічного простору і розвинув деякі ідеї, сформульовані у першій книзі.
Кондратюк писав також про можливість спуску корабля на крилах і розробив схему «космічного човника», передбачаючи, що під час першого польоту на Місяць екіпаж космічного корабля складатиметься з трьох людей, двоє з яких за допомогою спеціального модуля дістануться місячної поверхні, а третій залишиться в кораблі на навколомісячній орбіті. Цю ідею і втілили в життя майже через 40 років американці.
ЩОБ ЗАЛИШИТИСЯ В ЖИВИХ...
Олександр розумів: будь-якої миті його як колишнього білогвардійця можуть арештувати. Розуміла це і Олена Кирєєва — далека родичка, яка проживала у Києві і дуже прихильно ставилась до нього. У 1921 році помер її знайомий студент Юрій Кондратюк. Зважаючи на те, що він був молодший за Сашка всього на 3 роки і мав з ним схожість, метрику померлого вона передала Олександру. Тож на військовий облік він ставав вже як Юрій Васильович Кондратюк, 1900 року народження, син викладача гімназії з Волині, батьки якого загинули у вихорі громадянської війни...
НОВОСИБІРСЬКЕ СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ БЮРО №14 – ТАК ЗВАНА «ШАРАШКА», ДЕ ПРАЦЮВАЛИ ЗАСУДЖЕНІ З ЧИСЛА ІНЖЕНЕРІВ ТА ІНШИХ ТЕХНІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ, ЗОКРЕМА І ЮРІЙ КОНДРАТЮК
Співробітники КДБ — після польоту американців на Місяць — знайшли її. Жінка, смертельно хвора на рак, не відкрила їм усієї правди, поділившись нею лише зі своєю донькою. Та довго мовчала, але незадовго до смерті, у 1977 році, все ж дала письмові покази працівникам ЦК КПУ: «Я вважаю, що причиною зміни прізвища О. Г. Шаргеєм було бажання уникнути серйозних наслідків, пов’язаних з його службою в білій армії».
НА ВОЛОСИНІ ОД ЗАГИБЕЛІ
Тривалий час Кондратюк працював на півдні України, Кубані, Північному Кавказі. Згодом, у 1923 році, отримав запрошення до Новосибірська для роботи в «Хлібопродукті» — організації, до якої входило чимало елеваторів. Там він побудував свій знаменитий елеватор «Мастодонт» — величезне зерносховище на 13 тисяч тонн, яке сучасники називали технічним дивом. За принципом «русской избы» — без цвяхів! Таке новаторство у промисловому будівництві обернулося для нього 2 томами кримінальної справи. Обвинувачення стандартне для тих часів — шкідництво. Стаття 58-7. Його щоночі допитували, піддаючи жорстоким катуванням і намагаючись отримати не лише зізнання у власному «шкідництві на користь імперіалістів», а й на керівників «Хлібопродукту». Проте Юрій мужньо тримався: слідчі не почули з його вуст жодного прізвища «ворога народу». З камери він вийде без 11 зубів, але фальшивих обвинувачень не підпише. Та й це не врятує від 3 років концтаборів.
Дружина його колеги, який теж потрапив у застінки, Ольга Горчакова, під час утримання їх у в’язниці неодноразово їздила до Москви, «за правдою». І сталося диво: замість концтабору Кондратюк потрапляє до Новосибірського спеціалізованого Бюро № 14 — так званої шарашки, де працювали засуджені з числа інженерів та інших технічних працівників. Там випадково ознайомився з умовами конкурсу, оголошеного Наркоматом важкої промисловості на проектування Кримської вітроелектростанції. Зробивши ескізи, відповідні розрахунки, відправив їх фахівцям. Якимось дивом вони потрапляють на очі Серго Орджонікідзе — народного комісара важкої промисловості. І за його сприяння Кондратюка залучають до реалізації незвичайного проекту. Та коли Орджонікідзе застрелився, його згорнули, звинувативши Юрія Васильовича у гігантоманії і авантюризмі. Відкликавши до Москви, запропонували проектувати вітродвигуни для колгоспних ферм...
Один із відомих вчених, Вєточкін, який особисто знав Юрія Васильовича і його можливості як ученого, порушив клопотання про присвоєння йому звання доктора технічних наук. Але молодший брат Цюрупи, який керував на той час «Теплоенергобудом», був проти: «Ми не знаємо ніяких його наукових заслуг. У громадському житті участі не брав, політичне обличчя не виявлене».
Перебуваючи якось у Москві, Кондратюк зустрівся з Сергієм Корольовим, і той, відразу розгледівши в ньому неабиякі здібності, запросив до співпраці. Але чоловік знав, що робота над військовими проектами передбачає суворий контроль з боку «органів». І відмовився, побоюючись, що ретельна перевірка розкриє факт підробки документів і білогвардійське минуле...
У червні 1941 року Юрій Васильович пішов на фронт. Добровольцем. Воював у складі 2-го стрілецького полку 21-ї Московської дивізії народного ополчення. 23 лютого 1942 року загинув на околицях одного із сіл Орловської області.
ПАМ’ЯТЬ ПРО ШАРГЕЯ-КОНРАТЮКА
Слава до Шаргея-Кондратюка прийшла вже після його смерті і смерті держави, якої він так боявся — Радянського Союзу. В Києві його іменем названо вулицю, в Полтаві відкрито пам’ятник, його ім’я присвоєно Полтавському національному технічному університету.
Випущено також ювілейну монету та дві поштові марки. Американці, які вважають Кондратюка родоначальником космічної ери, на мисі Канаверал установили йому пам’ятник. В молодості він мріяв, що його нога першою ступить на Місяць. Цьому не судилося збутись. Але іменем геніального українця ті ж американці назвали кратер на зворотній стороні Місяця й малу планету Сонячної системи, а також трасу, рухаючись по якій вони і потрапили на Місяць.
