Приклад якої видатної історичної особи, на ваш
погляд, є особливо актуальним для сучасної України?
Мирослав ПОПОВИЧ, член-кореспондент НАН України, професор
Інституту філософії НАНУ
Серед видатних особистостей в історії України особливо
хотілося б відзначити митрополита Петра Могилу (1596 — 1647). Сьогодні
може здатися дивним, що саме церковний діяч епохи релігійних війн комусь
видається найвиразнішою українською постаттю в історії. Не тільки історія
України, а й історія Європи могла б піти іншим шляхом, якби Могила прожив
довше, мав більше сил і міцнішу опору в суспільстві.
Молдаванин за походженням, аристократ польського виховання,
людина нестримної, крутої вдачі з великими світськими кар'єрними планами,
Петро Могила став видатним політиком компромісу, пропагандистом любові,
милосердя й толерантності — і це в роки, коли Європу руйнувала релігійна
Тридцятилітня війна (1618—1648), а Україну від дня його кончини до такої
ж нещадної, багатолітньої війни відділяв лише один рік. Петру Могилі вдалося
добитися в короля визнання, поряд із уніатським також і православного митрополита
для русинів, а в православному суспільстві, насамперед у козацьких колах,
завойовувати великий авторитет і потіснити впливових ієрархів, орієнтованих
на релігійний фундаменталізм і приєднання до Москви. Якби Католицька ліга
була змушена піти на поступки протестантам Європи не 1648 року, а десятиліттям
раніше, можливо, голос Петра Могили був би почутий у Ватикані, і тоді Східна
і Західна християнські церкви об'єдналися б на конфедеративних засадах,
а Україна-Русь увійшла б до «Речі Посполитої Обох народів» як третій рівноправний
партнер.
На жаль, така можливість була історією втрачена. А через
рік після смерті митрополита, спалахнуло повстання Хмельницького, розпочалася
війна, потім Руїна, гору взяла ненависть з обох сторін, і настрої православної
солідарності та московської орієнтації виявилися сильнішими. Проте Петро
Могила реформував освіту за західним взірцем, і в православних колегіумах
та університеті навчалися так само, як і в Європі. Програвши в політиці,
він все-таки виграв у культурі. Вплив культурно-політичної стратегії Петра
Могили ми тільки починаємо оцінювати.
