Для екологічних організацій цей рік нагадує американські гірки. Ухвалювались хороші закони задля збереження довкілля та ветувались прогресивні євроінтеграційні законопроекти. На, здавалося б, відкритих конкурсах з обрання керівників національних парків перемагали сумнівні особи. Паралельно зі створенням нових об’єктів природно-заповідного фонду нищились давно існуючі. Але все одно активісти вірять у краще, планують і далі оберігати унікальні ландшафти, розвивати кліматичну політику, закладати основи відновлювальної енергетики в Україні та дбати про біобезпеку. Тож ще одна Корона «Дня» — екологічній громаді, за активну позицію та сумлінну роботу заради кращого довкілля.
СТЕПОВИЙ МРІЙНИК
Один із найвідоміших екологів — Олексій Василюк, який є заступником голови Національного екологічного центру України і віднедавна співпрацює з Міжнародним благодійним фондом «Екологія-Право-Людина». Як Олексій зізнався у розмові з «Днем», в екологічній тематиці «живе» з 2000-х років. Наразі вивчає історію заповідної справи початку ХХ століття, а найближча йому тема — збереження українських степів.
Цього року Олексій і його колеги рятували національний природний парк «Олешківські піски» від знищення, бо Міністерство оборони планувало використовувати його землі як військовий полігон. Зараз борються за збереження ландшафтного заказника «Тарутинський степ», який Міноборони здає в оренду фермерам.
«Найбільше пишаюся створеними заповідними об’єктами. Особисто я причетний до створення Чорнобильського біосферного заповідника, 23 заказників у Київській області та 14 — у Луганській. Розумію, що все, що мені вдалося створити на Луганщині, зараз у «ЛНР», але сподіваюся, це зміниться. А ще пишаюся тим, що багато людей долучаються до охорони природи. Доки ми з вами говоримо, близько 60 осіб оформлюють у «Вікіпедії» сторінки про заповідні об’єкти. Багато людей їздять у національні парки на вихідні. Думаю, ми свою галузь євроінтегруємо раніше, ніж держава країну», — прогнозує еколог.
КЛІМАТИЧНІ «ТЕРМОМЕТРИ»
Активних захисників природи насправді багато, і кожен з них зайняв свою нішу. Наприклад, експерт МБО «Екологія — Право — Людина» Петро Тєстов давно бореться за збереження карпатських річок від забудови гідроелектростанціями. Олександр Соколенко з Національного екологічного центру — знаний захисник первоцвітів, щовесни організовує рейди на торговців рідкісними квітами. Марія Сторчило та Ірина Ставчук — експерти НЕЦУ, котрі займаються кліматичною політикою, бувають практично на кожному міжнародному заході щодо розробки кліматичних угод. І цього року, на відміну від попередніх, вони ділилися з нами хорошими новинами.
«Ми позитивно відзначаємо ратифікацію Україною Паризької угоди (документ, який має замінити Кіотський протокол, стосується обов’язків країн заради боротьби зі змінами клімату, зокрема щодо зменшення викидів вуглекислого газу. — Авт.). Цей крок важливий, бо є ще одним приводом для України будувати свою енергетичну стратегію на принципах енергоефективності та відновлювальної енергетики, — відзначає Ірина Ставчук. — Інший позитивний крок — ухвалення концепції державної кліматичної політики, Кабмін зробив це кілька тижнів тому. Тепер маємо розробити національну стратегію скорочення викидів».
ДВА РОЗЧАРУВАННЯ
Найбільше розчарувало активістів вето Петра Порошенка на Закони «Про оцінку впливу на довкілля» та «Про стратегічну екологічну оцінку». Олексій Василюк зауважує, що ще раз зібрати необхідну кількість голосів від депутатів, у більшості з яких є власний бізнес і яким ці закони ні до чого, практично нереально.
Другим розчаруванням екологи називають кадрову політику Міністерства екології та природних ресурсів, зокрема останні конкурси на призначення керівників національних парків. Днями виник скандал довкола НПП «Тузловські лимани», коли один із конкурсантів, а згодом і переможець Віталій Чакір не зміг відповісти на елементарні запитання комісії. «Талановиті та хороші люди зміщаються, а ставлять людей, з яких сміється весь інтернет», — коментує Ірина Ставчук.
ОКУПОВАНІ ТА ПРОІГНОРОВАНІ
Ще один біль екологів — невизначена доля природно-заповідних об’єктів на непідконтрольній Україні частині країни. У 2014 році МБО «Екологія — Право — Людина» почала моніторити стан цих об’єктів, активісти намагались підрахувати збитки від військових дій, визначити рівень забруднення води, землі та повітря. За результатами дослідження екологи підготували брошуру для Міністерства екології та закликали розробити програму відновлення понівечених об’єктів ПЗФ.
«Ми хотіли, щоб у міністерстві з’явився спеціальний підрозділ для цього, але нічого не вийшло, — констатує Олексій Василюк. — Ніхто не хоче цим займатись. Донецька область навіть ліквідувала три заповідні об’єкти (регіональні ландшафтні парки «Зуївський», «Донецький кряж» та «Меотида». — Авт.). Для чого?»
НАДІЯ, ПОМНОЖЕНА НА БОРОТЬБУ
Через таку незрозумілу політику Олексій Василюк не будує планів на наступний рік. А от Ірина Ставчук ставить за мету і далі тиснути на владу, щоб відстоювати інтереси простих громадян заради чистого довкілля. «За один день Україна не зміниться. Треба не втрачати надію та об’єднуватись — тоді можна протистояти певним бізнесовим інтересам, — переконана Ірина. — І це може робити кожен, звертаючи увагу, як живе, чи економить ресурси. Або ж, наприклад, вимагаючи від місцевих органів влади запровадити у своєму районі роздільний збір сміття. Можна робити щось самому, приєднуватись до існуючих громадських організацій або створювати власні ініціативи».
