Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

«Подія №1 – це виступ Ѓрети Тунберѓ на засіданні ООН з питань клімату»

27 грудня, 2019 - 10:32
ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Анкета «Дня»

1. Які події року, що минає, на вашу думку, змінили світ та Україну?

2. Яка подія в житті країни стала найважливішою особисто для вас?

3. Кого ви вважаєте героєм та антигероєм року?

4. Три речі, які додають вам сил і сповнюють оптимізму?

5. Автори, статті, проєкти газети «День», які зацікавили вас найбільше 2019 року?


Iгор ПАСIЧНИК, ректор Національного університету «Острозька академія», професор, Герой України:

1 Подія №1 — це виступ шведської дівчинки-активістки Ґрети Тунберґ на засіданні ООН з питань клімату в Нью-Йорку. Думаю, що після її промови жодна країна не залишилася байдужою щодо світової екологічної катастрофи, на якій зробила акцент Ґрета. Це серйозний сигнал для людства, адже наслідки глобального потепління ми бачимо сьогодні й в Україні. Погодьтеся, що для грудня така погода в нашій місцевості невластива. Тому важливо не лише говорити про ці проблеми, а й робити конкретні кроки щодо їх розв’язання.

Наступна подія, яку хотів би виокремити, — це президентські вибори в Україні, за результатами яких переміг Володимир Зеленський й до влади прийшли молоді амбітні люди. Це засвідчило, що не завжди варто орієнтуватися на ті результати виборів, які прогнозують. Новій команді за невеликий період часу вдалося прийняти низку важливих законопроєктів, тому хочеться сподіватися, що це стане підґрунтям для позитивних змін у нашій країні.

Також подією року, на мій погляд, є процедура оголошення імпічменту президенту США Дональду Трампу, в якій суб’єктом і об’єктом є Україна. Наша держава певною мірою стала заручником ситуації. Уважаю, що це яскравий приклад того, наскільки важливо країнам у сучасному світі дотримуватися демократичних принципів як у внутрішній, так і зовнішній політиці.

Важливою подією для України є повернення полонених з Росії. Студентство Острозької академії постійно ініціювало низку акцій щодо визволення бранців Кремля, зокрема Олега Сенцова, і нарешті це сталося.

Як не згадати той факт, що Національний університет «Острозька академія» цьогоріч удруге потрапив у Книгу рекордів Гіннеса в номінації «Найбільша лекція з археології» та двічі в Книгу рекордів України. Хотілося, щоб ці події набули більшого резонансу в медіа, адже ми встановили рекорд саме в освітньому проєкті — лекція була присвячена археологічним пам’яткам нашого древнього міста Острога.

2 Найвагомішою подією особисто для мене, за 25 років на посаді ректора Острозької академії, стало виділення державою понад 60 мільйонів гривень на будівництво нового корпусу університету, яке нарешті ми успішно завершили. Уперше за історію відродження Острозької академії ми отримали таку значну суму від держави. Це інноваційний проєкт, споруджений за концепцією Універсального Дизайну і принципами відкритого простору для учасників освітнього процесу. Аналогів такого архітектурного стилю в Україні немає, адже ми поєднали сучасні тенденції та архітектурні традиції Середньовіччя.

Цього року також відбулися візити до Острозької академії досить відомих людей, які справили на мене позитивне враження — Президента Володимира Зеленського, експрем’єрміністра Володимира Гройсмана, ексочільниці Міністерства освіти і науки України Лілії Гриневич, митрополита Епіфанія, головного редактора газети «День» Лариси Івшиної, представників дипломатичного корпусу та співпрацівників іноземних дипломатичних і консульських установ із 17 країн світу.

Я також сприймаю з оптимізмом динамічну діяльність нашого оновленого Міністерства освіти і науки України. Дуже сподіваюся, що автономія університетів, про яку постійно говорять, нарешті стане реальністю, а Міністерство запропонує конструктивну формулу фінансування вишів та їх об’єднання. У цілому, ці меседжі вселяють віру в позитивні зміни, утім, побачимо на конкретних діях.

Важливими, як на мене, були домовленості Президента Зеленського під час зустрічі учасників «нормандського саміту» в Парижі. Це великою мірою вселяє сподівання на підтримку України державами — членами ЄС.

3 Героєм року для мене є збірний образ військових, які захищають Україну від ворога на сході. Антигерой — це збірний образ тих, які відстоюють цінності нашого сусіда-агресора. Якщо говорити про конкретних людей, то героєм для мене стала викладачка Ганна Бортюк, яка ціною свого життя спасала учнів під час пожежі в одеському коледжі. Антигероєм вважаю чоловіка з Хмельниччини, який жорстоко познущався над своїм собакою.

4 Це звучить тривіально — незалежна держава Україна, Національний університет «Острозька академія» і моя сім’я. Тут будуть доречними, на мій погляд, такі віршовані рядки:

«Що вас тримає на цім світі

від перших днів і до останніх?

Насамперед — це ваші діти,

і мрія-спогад про кохання»

5 Передусім хотів би відзначити нашого професора, письменника і філософа Петра Кралюка, який публікується в «Дні». Це надзвичайно обдарована, талановита і геніальна людина, тому його матеріали завжди читаю з захопленням. Також позитивно оцінюю публікації нашої випускниці Алли Дубровик-Рохової, яка висвітлює економічну тематику на шпальтах «Дня». Загалом, кожна рубрика газети цікава по-своєму, тому «День» — це та газета, яку читаю від початку до кінця.

Як завжди, приємно дивує успішною реалізацією своїх ідей головний редактор «Дня» Лариса Івшина, з ініціативи якої цьогоріч побачив світ черговий інтелектуальний бестселер «День вдячності». Окремої уваги заслуговує глянець «Маршрут №1», який дає можливість збагнути й осмислити красу і велич українських міст. Хочу висловити щиру вдячність Ларисі Олексіївні за її постійну невтомну працю, за можливість долучатися до проєктів «Дня», зокрема — щорічного фотоконкурсу, який ми незмінно підтримуємо.

Газета: