До 2014 року волонтерами здебільшого називали тих, хто безкорисливо допомагає, приміром, дітям у сиротинцях чи стареньким у хоспісах. Із початком війни на сході Україна пережила еволюцію волонтерства. Деякі люди з активною позицією присвятили себе підтримці бійців. Хтось узяв на себе закупівлю аптечок, хтось — тепловізорів, створювались групи допомоги у військових шпиталях і «кулінарні сотні». Сім’я, робота, дозвілля, відпочинок, домашні улюбленці відійшли на другий план.
Прожити понад два роки у такому темпі — це марафон, достойний відзнаки. Серед тих, хто не зійшов із дистанції, — Благодійний фонд «Повернись живим». Саме тому ми відзначаємо його Короною — за непохитність і суттєву підтримку захисників країни. І за постійне нагадування українцям, що війна триває.
СЕКРЕТИ 100 МІЛЬЙОНІВ ГРИВЕНЬ
Засновник Фонду «Повернись живим» Віталій Дейнега наразі є одним із найавторитетніших волонтерів. Він аналізує перемоги та помилки своєї організації, прораховує наперед кожен крок, ставиться до волонтерства як до відповідальної роботи і відверто зізнається, що отримує за це зарплату, 15 тисяч гривень, бо інакше волонтерити чесно та якісно не вийде. У цьому секрет успіху «Повернись живим», а ще — у самовіддачі та постійному вдосконаленні. Результати вражають: за неповні три роки завдяки фонду придбано 700 тепловізорів і зібрано 100 мільйонів гривень!
«Ми просто працюємо. Щоб відновити у людей інтерес до війни і власної армії, пишемо щодня по кілька разів новини з зони АТО, викладаємо у Facebook інтерв’ю, портрети військових. Два з половиною роки втлумачуємо людям просту думку: якщо у твоїй країні війна, ти маєш допомагати армії або йти воювати сам. От і все. І це працює. До речі, за кількістю підписників наша сторінка у Facebook десь за півроку обжене президентську», — зауважує Віталій Дейнега.
Чому зійшли з дистанції інші волонтери? Віталій називає три причини: «Перша стосується волонтерів, які пішли у владу і, відповідно, втратили свою організацію. Друга — деякі волонтери занадто довго намагались бути хорошими та красивими і не брати собі зарплату. Поєднувати роботу на повний день і волонтерство, щоб це було якісно, — нереально. Третій фактор — емоційне вигорання та особисті якості. Люди розуміють, що у 2014 році те, що вони робили, було масштабнішим та важливішим, ніж зараз. Так, сьогодні війна не така, як тоді, і добре, бо ми, здається, за це боролись. Треба реально оцінювати свої сили і бути готовим долати довгу дистанцію».
«ВІЙСЬКОВЕ ТАКСІ»
Щоб бути на висоті, фонд креативить. До найуспішніших проектів 2016 року можна зарахувати акцію «Військове таксі», проведену спільно з сервісом Uklon у Києві та Львові. Якщо людина замовляла таксі через мобільний додаток і вказувала у полі приміток #wartaxi, сервіс Uklon перераховував усю вартість поїздки «Повернись живим». За зібрані кошти придбали два автомобілі для військових. А таксистами у цей час були сам Віталій Дейнега, Павло Кащук із громадської організації Combat-UA, Галина Алмазова з медичного екіпажу «Вітерець», Роман Сініцин з ГО «Народний тил» та Євген Турчак, демобілізований боєць 95-ї окремої аеромобільної бригади.
За словами Віталія Дейнеги, сервіс Uklon зараз є головним спонсором «Повернись живим», щомісяця виділяє 80 тисяч гривень на заробітну плату співробітникам фонду, а таких десять. Ще 50 осіб працюють на волонтерських засадах: хтось знімає відео, хтось ремонтує техніку, а хтось пише тексти для Facebook.
«Е-ДЕСЯТИНА» ВІД... ТРЬОХ
Після оприлюднення електронних декларацій чиновників волонтери дали старт акції «Е-десятина»: попросили народних депутатів поділитисья з армією, як у давні часи, десятою частиною свого багатства. Наразі «листи щастя» отримали 56 нардепів. Відгукнулись лише троє: Олесь Довгий зазначив, що торік продав на аукціоні півсотні картин і пожертвував кошти на армію, Валентин Резніченко перерахував три тисячі доларів громадській організації «Народний тил», Віталій Хомутиннік пообіцяв підготувати програму реабілітації учасників АТО після поранень.
«Е-десятина» — це скоріше акція для людей, котрі нас замучили питаннями, чому не беремо грошей у депутатів, — уточнює Віталій Дейнега. — Ми на цю акцію великих сподівань не покладаємо, як і на наших депутатів. Ми прекрасно розуміємо, хто ці люди. Якщо чесно, було б нерозумно на щось від них розраховувати».
«КІБОРГИ» НА КАЛЕНДАРІ
Одна зі вдалих ініціатив — настінні календарі з фотографіями військових. Перший такий проект зробили наприкінці 2014 року, зі світлинами бійців 95-ї окремої аеромобільної бригади, котрих у народі назвали «кіборгами». Знімки зробили практично там, де воїни заслужили це звання: у Пісках, за кілька кілометрів від Донецького аеропорту. Торік на календарях були портрети тих самих бійців, але у мирному житті, після демобілізації. Календарі на 2017 рік з тими ж героями вже готові, назва — «Ветерани. Життя триває...». Кошти, зібрані завдяки ініціативі, підуть на придбання безпілотного апарата з можливістю тепловізійного спостереження для 40-ї окремої артилерійської бригади.
У запасі Віталія Дейнеги є ще кілька ідей на наступний рік, та наразі всі секрети він не розкриває. Волонтер каже: «Я особисто хочу зайнятись індивідуальною та груповою підготовкою бійців. Вважаю, що це надзвичайно важливо, навіть важливіше за тепловізори. Якщо вистачить сил і креативу, зробимо ще кілька проектів, від яких, гадаю, українська армія стане ще сильнішою».
